Постанова

від 07.06.2021 по справі 182/2725/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2294/21

Номер справи місцевого суду: 182/2725/19

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 182/2725/19

Провадження номер: 22-ц/813/2294/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика ,

- відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Сегеди О.М. 28 жовтня 2020 року, повний текст складений 05 листопада 2020 року ,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика звернулося до суду з позовом, який в подальшому було уточнено в якому остаточно просить стягнути на його користь: 1) - інфляційні втрати за час прострочення сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року в розмірі - 10 044,94 грн.; 2) три відсотки річних за час прострочення сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року в розмірі - 2 180,35 грн.. Також просить стягнути судові витрати.

ТОВ Нікопольчорметавтоматика обґрунтовує свої вимоги тим , що 10 липня 2000 року між ТОВ Нікопольчорметавтоматика та відповідачем було укладено договір позики №01 у простій письмовій формі, за умовами якого останній отримав від ТОВ Нікопольчорметавтоматика у позику грошові кошти в розмірі - 22 000,00 грн., які зобов`язувався повернути до - 10 липня 2001 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року по цивільній справі №2-636/06 з ОСОБА_1 на користь ТОВ Нікопольчорметавтоматика було стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі - 23 980,00 грн. та судовий збір в розмірі - 239,80 грн..

Позивач зазначає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року до часу звернення з даним позовом відповідачем не виконано (а. с. 1 - 4).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року по справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 23 - 24).

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року позовні вимоги ТОВ Нікопольчорметавтоматика були задоволені. З відповідача - ОСОБА_1 було стягнуто на користь ТОВ Нікопольчорметавтоматика : - 10 044,94 грн. - індекс інфляції за час прострочення сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року; - 2 180,35 грн. - три відсотки річних за час прострочення сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року; - судові витрати в розмірі - 1921,00 грн. (а. с. 29 - 33).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року було скасовано. Справу передано для розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю (а. с. 119 - 120).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2020 року була залишена без змін (а. с. 148 - 149).

2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

11 серпня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду заяву про застосування строку позовної давності. Вказана заява обґрунтована тим, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання сплинув - 25.04.2009 року. А з вказаним позовом позивач звернувся лише в квітні 2019 року. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причини пропущення позовної давності, що є підставою для відмови у позові (а. с. 182 - 184).

2.3 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ТОВ Нікопольчорметавтоматика задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Нікопольчорметавтоматика індекс інфляції за час прострочки сплати боргу за період з 22 квітня 2016 року по 22 квітня 2019 року в сумі - 10 044 гривні 94 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Нікопольчорметавтоматика три відсотка річних за час прострочення сплати боргу за період з 22 квітня 2016 року по 22 квітня 2019 року в сумі - 2 175 гривень 81 копійка .

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 1 921 гривня 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідач не виконав рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року по цивільній справі №2-636/06, яким підтверджено наявність його грошового зобов`язання перед позивачем та його порушення, то позивач правомірно звернувся до суду з зазначеним позовом. З ухваленням рішення про стягнення боргу у 2006 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Договором позики від 10 липня 2000 року не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення суми боргу, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Тому, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (а. с. 193 - 198).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції повинен був встановити наявність або відсутність боргу відповідача перед позивачем, а також наявність відповідних доказів на підтвердження вказаного факту - існування боргу; 2) судом першої інстанції не було враховано, що з вимогою про видачу виконавчого документа позивач звернувся лише у 2018 році; 3) застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не на невиконання судового рішення. Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов`язання як такого, і не є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції; 4) під час ухвалення рішення, судом не лише не перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних витрат, а й не наведено в рішенні відповідних розрахунків, періоду цих розрахунків, індексів інфляції в різні періоду часу та інше, оскільки зазначено лише загальну суму стягнення. Яким чином суд дійшов цих висновків щодо сум, які підлягають стягненню, незрозуміло. Рішення відповідних розрахунків не містить; 5) задовольняючи позов, суд належним чином не мотивував початок та перебіг строку позовної давності у період з 24 квітня 2009 року по 24 квітня 2016 року, а лише зазначив, що індекс інфляції та 3% річних підлягають стягненню за останні три роки, які передували зверненню позивача до суду, тобто з 22 квітня 2016 року по 22 квітня 2019 року (а. с. 201 - 206).

2.6. Позиція позивача в апеляційному суді

Представник Торхов О.Т., діючий від імені ТОВ Нікопольчорметавтоматика , у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що на користь позивача були задоволені позовні вимоги до відповідача за декількома цивільними справами, в яких відповідача визнано винним у несплаті боргу за договором позики перед позивачем.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року у цивільній справі № 2-636/06. Однак, нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України, розмір якого встановлено цим судом.

При цьому, рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року у цивільній справі №2-636/06 підтверджує наявність прострочення відповідачем виконання перед позивачем грошового зобов`язання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що виконавче провадження закінчилось понад 9 років назад, не узгоджується з практикою Верховного Суді про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником вчасно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (а. с. 230 - 235).

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

25.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 року (а. с. 201 - 206).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2020 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху (а. с. 216 - 216 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги (а. с. 219 - 220, 221 - 222).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 90 зворотна сторона).

19.02.2021 року ТОВ Нікопольчорметавтоматика отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги (а. с. 228).

19.02.2021 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (а. с. 229).

26.02.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Нікопольчорметавтоматика (а. с. 230 - 235).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.05.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (а. с. 237).

24.05.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 (а. с. 239 - 240).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (12 225,29 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

10 липня 2000 року між ТОВ Нікопольчорметавтоматика та ОСОБА_1 було укладено у письмовій формі договір позики №01 від 10 липня 2000 року, за умовами якого ТОВ Нікопольчорметавтоматика передало відповідачу у борг - 22 000,00 грн., терміном до - 10 липня 2001 року (а. с. 5).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року по цивільній справі №2-636/06 з ОСОБА_1 на користь ТОВ Нікопольчормет автоматика стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі - 23 980,00 грн. та судовий збір в розмірі - 239,80 грн. (а. с. 6).

Будь-яких доказів виконання відповідачем рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року по цивільній справі №2-636/06, матеріали справи не містять.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог .

3.4 Мотиви відхилення/прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/ не прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було перевірено наявність або відсутність боргу відповідача перед позивачем, а також відповідні докази на підтвердження вказаного факту - наявності боргу, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи.

Судом було встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року по цивільній справі №2-636/06 з ОСОБА_1 на користь ТОВ Нікопольчормет автоматика стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі - 23 980,00 грн..

Отже, наявність боргу відповідача перед позивачем, підтверджується рішенням суду.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлює частина 1 стаття 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновками викладеними в апеляційній скарзі, щодо спливу позовної давності через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення суми боргу, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду України від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, колегія суддів вважає необхідним зазначити, наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Доводи апеляційної скарги щодо періоду стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних заслуговують на увагу.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2006 року позов ТОВ Нікопольчорметавтоматика задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь останнього суму боргу в розмірі - 23 980,00 грн. та судовий збір у сумі - 239,80 грн. .

Вищевказане рішення суду від 14.04.2006 року набрало законної сили - 24.04.2006 року.

Тобто , строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (вчинення кредитором дій, встановлених актом цивільного законодавства), згідно діючого на той період законодавства, сплинув - 25.04.2009 року.

Частина 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За наведеним положенням виконання зобов`язання боржником залежить від дій кредитора, які останній повинен був вчинити і від нього залежить виконання боржником зобов`язання.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2018 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Нікопольчорметавтоматика про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05.03.2019 року.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що реалізація права на стягнення боргу здійснюється шляхом активної поведінки кредитора. Якщо кредитор проявив пасивну поведінку та не скористався своїм правом протягом певного проміжку часу та у спосіб, встановлений законом, він втрачає це право.

Отже, у зв`язку з пасивною поведінкою позивача щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідач не зобов`язаний виконувати свої зобов`язання , визначенні в рішення суду Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2006 року, після спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмову судом у його поновленні .

3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими , а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Нікопольчорметавтоматика про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу не відповідають обставинам справи , судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Нікопольчорметавтоматика за вищевказаного обгрунтування.

3.6 Розподіл судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в апеляційній інстанції - 1155,00 грн. (а. с. 209) та 1726,50 (а.с. 222), разом - 2881,50 грн.

3.7 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження

За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика (ЄДРПОУ 21941497, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. В. Усова, 22, кв. 58) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - 2881 грн. 50 коп. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе