Постанова

від 07.06.2021 по справі 910/19363/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. Справа№ 910/19363/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 (дата підписання повного тексту рішення 11.02.2021)

у справі № 910/19363/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про стягнення 164 264,30 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 164 264,30 грн. безпідставно отриманих коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Черкаської міської ради 164 264,30 грн. безпідставно утриманих коштів, 2 463,96 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021у справі № 910/19363/20, прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що чинне законодавство свідчить про те, що подання позивачем доказів у справі разом із позовною заявою в обґрунтування позовних вимог є його процесуальним обов`язком, а не правом, однак, разом із позовною заявою позивачем наданий суду розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою відповідачем, проте не надані всі докази, на підставі яких таких розрахунок не здійснений, а саме: рішення Черкаської міської ради (п.1), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би діяв в період 15.08.2018-04.10.2020, докази встановленого розміру відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2018, 2019, 2020 роки.

На думку скаржника, висновок суду про відсутність обов`язку у позивача щорічно виготовляти (отримувати) витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не звільняє позивача, як учасника справи, довести обставини, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції взагалі не встановив в рішенні розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який би діяв в період 15.08.2018-04.10.2020, та не навів розрахунку, за яким стягнуто грошові кошти з відповідача, що порушує зокрема, приписи ст.ст. 236, 238 ГПК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 21.04.2021, вказує на те, що ні в апеляційній скарзі, ні у відзиві на позов, відповідач не заперечує самого факту користування земельною ділянкою, зазначеною площі, а заперечення відповідача зводяться лише до, на його думку, невірного розрахунку. Формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу , тобто на час звернення заявників, у зв`язку із чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 13.10.2020 у справі № 922/3711/19).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/19363/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 поновлено Акціонерногому товариству Комерційний банк "ПриватБанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/19363/20 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.02.2020, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 5635, виданого 09.08.2016 відповідач набув у власність нежитлове приміщення - комплекс автозаправної станції, що розташоване в м. Черкаси, по провулку Котовського, будинок № 2/вулиця Надпільна, будинок 3.

Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 20.08.2016 № 16066340.

Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 № 195 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Черкаси", провулок Котовського в місті Черкаси перейменовано на вулицю Івана Гонти.

Об`єкт нерухомого майна відповідача розташований на земельній ділянці за адресою: м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/вул. Надпільна, 3, яка належить територіальній громаді міста Черкаси в інтересах якої діє Черкаська міська рада, згідно повноважень визначених ст.12 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з дня набрання чинності цим Законом, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

б) всі інші землі, що розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Листом від 02.01.2020, що надійшов на адресу Черкаської міської ради від 21.01.2020 № 1376-01-13 відповідач звернувся з проханням оформити права на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Листом від 10.02.2020 № 1376-01-19 акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" роз`яснено порядок оформлення прав на земельну ділянку та запропоновано звернутись для укладання договору про відшкодування збитків.

З метою уникнення безоплатного користування земельною ділянкою комунальної власності, департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради було підготовлено проект договору про відшкодування збитків ( неодержаного доходу ) за користування земельною ділянкою, що розташована в місті Черкаси по вул. Івана Гонти, 2/ вул. Надпільна, 3 без правовстановлюючих документів.

Листом від 29.04.2020 № 1587-01-25 проект договору направлено на адресу відповідача.

Натомість, вказаний проект відповідачем не підписаний, кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплачені, права на земельну ділянку не оформлені.

Згідно розрахунку позивача за користування Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" земельною ділянкою по вул. Івана Гонти, 2/ вул. Надпільній, 3, площею 1850кв.м кадастровий номер 7110136700:04:004:0010, за період з 15.08.2018 (дата припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем) по 31.08.2020 (дата складання розрахунку) сума заборгованості становить 164 264,30 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 124 вказаного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 206 вказаного кодексу використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. ( ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України )

Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином за змістом вищевказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Як встановлено судом, відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача - орендна плата (ст.ст. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Згідно ч.1.ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Твердження представника відповідача про те, що у нього відсутні правові підстави для здійснення плати за землю на користь Черкаської міської ради поза межами договірних відносин суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, та сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, відсутність або наявність вини відповідача не може визначатися в якості фактору, що впливає на його обов`язок повернути позивачу безпідставно утримані кошти.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за час фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою у період з 15.08.2018 по 31.08.2020 склала 164 264,30 грн., а саме: з 15.08.2018 по 31.12.2018 - 30 435,30 грн., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 80 297,40 грн. та з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 53 531,60 грн. Прийнятий для розрахунку розміру плати відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 12, грошова оцінка - 669 145,00грн.

Зазначені суми позивачем розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.

Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2017 № 2-2219, яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради за адресою http://chmr.gov.ua/myrada/html/253081.php?id=253081 та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства, тому твердження скаржника про те, що позивачем не надано всіх доказів на підставі яких такий розрахунок здійснений, є необгрунтованим.

Розрахунок заборгованості колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 було зроблено висновок, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу , тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Тобто, ані чинним законодавством, ані програмним забезпеченням не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку за минулі роки.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 164 264,96 грн. безпідставно утриманих коштів є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Колегія суддів вважає рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 про задоволення позовних вимог законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд першої інстанції, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/19363/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19363/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім