Ухвала

від 11.09.2007 по справі 17/221-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД міста КИЄВА

01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.

230-31-34

У Х В А Л А

№ 

17/221-А

12:05

11.09.07

За позовом     Першого заступника прокурора Львівської

області в інтересах держави

В

особі              Кабінету Міністрів

України

До                     Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Львівськійобласті 

3-ті особи:       Державне

підприємство “Львівприлад”

                     Фонд державного майна

України

Про                  визнання нечинним наказу

Суддя  

Секретар

судового засідання Повалій О.О.

Представники:

Від

прокуратури:    Ущапівський Я.В.

(посвідчення №140 від 21.06.2007)

від

позивача:           Совенко В.В.

(довіреність №265/в від 25.09.2007)

від

відповідача:      Бриковський О.Я.

(довіреність №11-169 від 10.01.2007)

від

3-ої особи-1:     Лоїш М.І. (довіреність

№13/297 від 27.07.2007)

від

3-ої особи-2:     Тетенко В.В.

(довіреність №216 від 02.04.2007)  

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ :

Перший заступник прокурора

Львівської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною

заявою в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України про визнання

нечинним наказу відповідача від 28.12.2006 №944 “Про затвердження плану

приватизації майна державного підприємства “Львівприлад”. 

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 02.07.2007 №17/221-А закінчено підготовче провадження та призначено

справу до судового розгляду.

За клопотанням відповідача ухвалою

суду від 30.07.2007 було зупинено провадження у справі до 11.09.2007.

В судовому засіданні 11.09.2007

відповідачем та третьою особою-2 подані клопотання про закриття провадження у

справі на підставі п.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі -КАС України) в зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку

адміністративного судочинства.

Клопотання відповідача та третьої

особи-2 мотивовані тим, що суб'єкт владних повноважень (позивач) у спірних

правовідношеннях не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого

суб'єкта, який є учасником спору (відповідача), а тому такий спір не має ознак

справи адміністративної юрисдикції.

Представники прокуратури та

позивача проти задоволення клопотань відповідача та третьої особи-2 про

закриття провадження у справі заперечували.

Дослідивши характер правовідносин,

які виникли між сторонами у справі, суд дійшов висновку про необхідність

закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст.17 КАС

України  компетенція адміністративних

судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень

щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів

індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому відповідно до ст.3 КАС

України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення

адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін

є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи

службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Суб'єкт (особа) за нормами КАС

України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у

конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські

функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо

підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо

суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня

посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних

управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий

суб'єкт не знаходиться “при здійсненні владних управлінських функцій”, та не

має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України

необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Даний висновок підтверджується

також листом Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005р.

Отже, необхідною та єдиною ознакою

суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських

функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих

правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 КАС України

адміністративний позов -це звернення до адміністративного суду про захист прав,

свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст.104 КАС України до

адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа,

яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових

відносин.

Вказані норми права встановлюють,

що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у

сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою

частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких

правових відносин є врегульовані правом взаємні права, інтереси, обов'язки та

заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст

публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів,

обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.

Отже, у публічно-правових

відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша

особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних

заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або

недотримання публічних заборон, вона порушує публічні права чи інтереси першої

особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа

має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених

публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративного

суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме

публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права,

свободи чи інтересу, наприклад, приватного цивільного чи господарського права,

інтересу відповідно до норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не

належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В той же час суд вважає за

необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Цивільного

кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та

майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності,

вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових

відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні

однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо

інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.2 Цивільного кодексу

України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Також,

учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим,

територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ст.16 Цивільного

кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту

цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи

бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим

або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.21 Цивільного кодексу

України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий

акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади

Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він

суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або

інтереси.

З наведених правових норм

вбачається, що цивільним законодавством регулюються приватні цивільні

відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій

самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному

підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини

цивільним законодавством не регулюються. При цьому, учасником цивільних

відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування

та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть

оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії,

видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні

права або інтереси.

Згідно зі ст.1 Господарського

кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і

регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та

здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між

цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.20 Господарського

кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист

своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів

захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що

суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта

господарювання або споживачів.

З викладених правових норм

вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів

державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемлюють

права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

З урахуванням вищевикладеного, суд

дійшов висновку, що спір, який є предметом розгляду, не має ознак

публічно-правового спору, а тому таку справу не належить розглядати в порядку

адміністративного судочинства. 

Крім того, судом встановлено

наступне.

Першим заступником прокурора

Львівської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі Кабінету

Міністрів України про визнання нечинним наказу Регіонального відділення Фонду

державного майна України по Львівській області №944 від 28.12.2006 “Про

затвердження плану приватизації майна державного підприємства “Львівприлад”.

Відповідно до положень Закону

України “Про приватизацію державного майна” та Тимчасового положення про Фонд

державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України

№2558-ХІІ від 07.07.1992, Фонд є державним органом, який здійснює державну

політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових

комплексів, що є загальнодержавною власністю, одним з основних завдань якого є

здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх

приватизації.

Таким чином, Регіональне відділення

Фонду державного майна України по Львівській області у спірних відносинах

виступає як орган, який здійснює державну політику в сфері приватизації

державного майна. 

Відповідно до Закону України “Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності

справ з питань приватизації  та з

корпоративних спорів” спори щодо приватизації державного майна, крім спорів,

які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції

адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку,

встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.157 КАС

України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в

порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та

керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 17, 95, 157, 165 та п.6 Прикінцевих та Перехідних

положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста

Києва, -

             УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі

№17/221-А.

2. Прокурор або позивач може

звернутися з позовом про визнання нечинним наказу в порядку, встановленим

Господарським процесуальним кодексом України.

3. Ухвала про закриття провадження

у справі може бути оскаржена в порядку ст.254 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Суддя                                                                     

Кролевець  О.А