Постанова

від 23.08.2006 по справі 6/311/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/311/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2006 р. 10:49Справа №  6/311/06

м. Миколаїв

23.08.2006р. 10 год. 49 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

Миколаїв

За позовом:            Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2.

До відповідача:        Селянське господарство “Родіна-Н”, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Червоногвардійська, 11.

Суддя О.В. Ткаченко

                                                   П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача:       Васильченко О.В., довіреність № 01-11/34 від 17.01.2006р.

Від  відповідача:  представник не з'явився.

Предмет спору: стягнення штрафних санкцій за нестворені у 2005 році місця для працевлаштування інвалідів у сумі 3796,43 грн.

          Миколаївське обласне відділення ФСЗІ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з СГ “Родіна-Н”  3796,43 грн. штрафних санкцій за нестворені у 2005 році місця для працевлаштування інвалідів.

          Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, представник в судове засідання не з'явився. Ухвали про відкриття провадження у справі та проведення підготовчого провадження надіслані на його адресу та отримані ним 27.07.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4256607.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

                                           в с т  а н о в и в:

На підставі ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п.3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда.

Норми ч.8 ст. 69 та ч. 1 ст. 177 ГКУ зобов'язують суб'єктів господарювання за рахунок своїх коштів створювати, зазначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,    органами   місцевого   самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 10 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров»я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що чинне законодавство України покладає на вищезазначені органи обов'язок по працевлаштуванню інвалідів за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Як свідчать матеріали справи, а саме копія листа директора Миколаївського обласного центру зайнятості від 24.05.2006 року № 15-1442/10 та копія листа начальника головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, відповідач до зазначених установ із заявками для працевлаштування інвалідів  у 2005 році не звертався.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому Законом порядку.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати відповідним відділенням ФСЗІ штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма 10-П1) на підприємстві інваліди не працювали. Таким чином відповідач не створив 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 3796,43 грн.

Сума штрафних санкцій визначається згідно розрахунку 3796,43 грн.*1 = 3796,43 грн.

За таких умов, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України,  господарський суд

П О С Т А Н О В И В  :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з селянського господарства “Родіна-Н”, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Червоногвардійська, 11, ЄДРПОУ 30697477 на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. № 2, одержувач: Держбюджет Центрального району 50070000, ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31211230600006, банк : УДК у Миколаївській області, призначення платежу: *; 101; -; код платника; платежі до Фонду інвалідів за нестворені робочі місця за 2005 рік, штрафні санкції у розмірі 3796,43 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Ткаченко