Постанова

від 04.09.2007 по справі б24/284-06-7

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

04 вересня 2007 р.                                                                                  

№ Б24/284-06-7 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., -головуючого,

Панової І.Ю.,

Ткаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 ТОВ "Альянс ТехФарфор"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду   від  23 травня 2007 року

у справі  господарського суду

№ Б24/284-06-7

Дніпропетровської області

за заявою

ТОВ "Альянс ТехФарфор"

до

ВАТ "Нікопольбуд"

про

визнання грошових коштів,

арбітражний керуючий

ОСОБА_1.,

за участю представників сторін:

ТОВ "Альянс ТехФарфор"

-Сутковий М.В. (дов. від 24.10.2006 № 6);

встановив:

Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 20.10.2006р. порушено провадження у справі про

банкрутство ВАТ "Нікопольбуд".

Оголошення про порушення справи про

банкрутство ВАТ "Нікопольбуд" опубліковано у газеті "Голос

України" № 223 (3973) від 24.11.2006 р.

28.12.2006 р. ТОВ "Альянс

ТехФарфор" заявило грошові вимоги до боржника на суму 110 965,00 грн.

Оскільки дані вимоги не визнані боржником у повному обсязі, а тому розгляд

спірних грошових вимог призначено у судовому 

засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні ТОВ

"Альянс ТехФарфор" надано пояснення, в якому сума заявлених грошових

вимог зменшена і складає 102 975,00 грн.

Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 13.03.2007р. (суддя Калиниченко Л.М.) заявлені

ТОВ "Альянс ТехФарфор" грошові вимоги відхилено.

Ухвала мотивована тим, що

кредитор  належним чином був повідомлений

про неможливість  укладення  основного договору у зв'язку з накладенням органами

державної податкової служби арешту на нерухоме майно, яке  підлягало відчуженню за умовами попереднього

договору.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 23.05.2007 р. (колегія суддів у складі:

Джихур О.В. -головуючий, Лисенко О.М., Виноградник О.М.) ухвалу господарського

суду Дніпропетровської області від 13.03.2007 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ

"Альянс ТехФарфор" просить скасувати постанову господарського суду

апеляційної інстанції та ухвалу господарського суду першої інстанції та визнати

в повному обсязі заявлені грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 102

975,00 грн. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм

матеріального права, а саме ст. 182 ГК України, без повного з'ясування всіх

обставин справи та оцінки представлених доказів.

Заслухавши суддю-доповідача,

представників сторін, перевіривши правильність застосування судом  норм матеріального та процесуального права,

судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи

кредитор - ТОВ "Альянс ТехФарфор" заявив до боржника грошові вимоги

на загальну суму 102 975,00 грн., з яких:

51 000,00 грн. -штраф за

безпідставну відмову боржника від укладання Основного договору згідно з п. 4.1

попереднього договору;

51850,00 грн. -пеня за кожен день

просточки укладення основного договору згідно з п. 4.2 попереднього договору;

85,00 грн. -витрати по справі

державного мита;

40,00 грн. -витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

При цьому вказує, що зобов'язання у

боржника перед кредитором виникли із попереднього договору від 27.05.2005 р.

(а.с. 7-9), укладеного між ТОВ "Альянс ТехФарфор" та ВАТ

"Нікопольбуд", який посвідчено нотаріусом Нікопольського

нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстровано в реєстрі за № НОМЕР_1.

Відповідно до умов попереднього

договору боржник та кредитор взяли на себе зобов'язання до 31.12.2005 р.

укласти договір купівлі-продажу нерухомості, яка належала боржнику згідно з

переліком, наведеним у п. 1.3 попереднього договору, а саме: підвал, поверхи 2,

3, 4, 5 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Нікополь, вул. АДРЕСА_1, та

підвал, поверхи 3, 4 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Нікополь, вул.

АДРЕСА_2.

Згідно з п. 3.2.1 попереднього

договору кредитор повинен був у строк до 01.12.2005 р. розробити проект

основного договору.

За невиконання умов попереднього

договору щодо укладення основного договору передбачена відповідальність.

Згідно з п. 4.1 попереднього

договору у випадку безпідставної відмови однієї із сторін від укладення

Основного договору або вчинення дій, у результаті яких укладення

вищезазначеного договору стає неможливим, винна сторона несе відповідальність у

вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадку прострочення однією із

сторін п. 1.1 даного договору, винна сторона повинна сплатити іншій стороні

пеню у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день

прострочки (п. 4.1 договору).

Разом з тим, п. 5.2 попереднього

договору передбачено, що при недосягненні згоди, а саме: у випадку повної або

часткової відмови від задоволення претензій, ненадання відповіді на претензію у

відповідний строк, однаково як і незадоволення претензії у 3-х денний строк з

дати надання відповіді про задоволення претензії, - спір підлягає розгляду і

вирішенню в господарському суді відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 635 ЦК України,

попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у

певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах,

встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі,

встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена,

- у письмовій формі.

Так, судами попередній інстанцій

встановлено, що проект розробленого кредитором основного договору отримано

боржником лише 29.12.2005 р., в той час як п. 3.2.1 попереднього договору

передбачено його розробку до 01.12.2005р.

Боржник, листом від НОМЕР_2

повідомив кредитора про неможливість укладення основного договору

купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки вказане у договорі майно, як і все

інше майно, яке належить ВАТ "Нікопольбуд", перебуває в податковій

заставі.

Місцевий господарський суд, з яким

погодився суд апеляційної інстанції, відхиляючи грошові вимоги ТОВ "Альянс

ТехФарфор"  до боржника, повно і

об'єктивно дослідив обставини справи, правильно встановив і виходив з того, що

проект основного договору кредитором було направлено боржнику з порушенням

строку, встановлено п. 3.2.1 попереднього договору.

При цьому, суди попередніх

інстанцій дійшли вірного висновку, що отримавши відповідь на претензію про

неможливість укладення основного договору у зв'язку з перебування нерухомого

майна в податковій заставі, кредитор фактично погодився  з поясненням боржника, оскільки не вимагав

укладення основного договору у судовому порядку як це передбачено п. 5.2

попереднього договору та ч. 3 ст. 182 ГК України, відповідно до умов якої у разі

якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від

іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має

право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. 

Крім того, апеляційний

господарський суд вірно зазначив, що витребувані докази -витяг з Державного

реєстру обтяжень рухомого майна № НОМЕР_3р. (а.с. 72) свідчать про те, що з

18.11.1998 р. все майно та майнові права боржника знаходяться в податковій

заставі, що є публічним обтяженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК

України  заставодавець має право

відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або

іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не

встановлено договором.

Тобто, без згоди заставодержателя

-податкової інспекції боржник не мав підстав для укладення, а нотаріус -для

нотаріального посвідчення попереднього договору.

З огляду на викладене колегія

суддів касаційної інстанції приходить до висновку щодо  правильності висновків судів першої та

апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з боржника

неустойки за неналежне виконання зобов'язань за попереднім договором та

визнання грошових вимог кредитора до боржника.

Згідно роз'яснень пленуму

Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних

правовідносин.

Переглянувши оскаржувані судові

рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо

повноти встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин

справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно

встановленого процесуального порядку та відсутність порушень норм матеріального

і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у зв'язку

підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до вище викладеного,

керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Альянс ТехФарфор" залишити без

задоволення.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду 

від  23 травня 2007 року зі справи

№ Б24/284-06-7 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                           

М. Хандурін

Судді                                                                              

 І. Панова

Н. Ткаченко