Постанова

від 25.05.2010 по справі 2а-3010/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.05.10

Справа №2а-3010/10/12/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Суконновій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим          

до   Красноперекопської районної організації  всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»              

про припинення юридичної особи,

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

             Суть спору: Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим (далі –позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Красноперекопської районної організації  всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (далі –відповідач) про припинення юридичної особи.

Позов мотивовано вимогами ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” і ненаданням відповідачем більше року у податкову інспекцію документів фінансової звітності та декларацій в порушення вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”.

Ухвалами суду від 03.03.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засіданні не з’явився, про дату, час місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, через засоби масової інформації, причин неявки представника не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин спору, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 34051388 і є громадською організацією (а.с. 4). Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Красноперекопській об’єднаній державній податковій інспекції в АР Крим (а.с. 16), заборгованості з податків і зборів, що контролюються податковим органом не має (а.с. 12-14). Згідно із довідкою позивача (а.с. 9) відповідач не подає до органів державної податкової служби України встановлену законом звітність з 3 кварталу 2007 року.

Порядок, підстави та умови створення та діяльності громадських організацій регулюються Законом України від 16.06.1992 року N 2460-XII “Про об’єднання громадян”.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 1 цього Закону об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнається політична партія або громадська організація.

Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Таким чином, дія Закону України “Про об’єднання громадян” поширюється лише на діяльність об’єднань громадян, визначених частиною 2 статті 1 цього Закону (політична партія, громадська організація), в тому числі і на відповідача.

Суть позову полягає у вимогах про припинення відповідача –юридичної особи у зв'язку із неподанням податкової звітності з 3 кварталу 2007 року на підставі статті 38 Закону України від 15.05.2003 року №755  “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Згідно із частиною 1 статті 3 зазначеного закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

У той же час частиною 2 статті 3 даного Закону України передбачено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону України “Про об'єднання  громадян” реєстрація як один із способів легалізації (офіційного визнання) об'єднань громадян здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Відповідно до пп. 7 п. б ч. 1 ст. 38  Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування”, виконавчими органами сільських селищних, міських рад  були надані  повноваження щодо реєстрації у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян.

Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та  фізичних осіб –підприємців”реєстрація об'єднань громадян віднесена до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів.

Частиною 3 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” встановлено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання  чинності цим Законом,  діють у частині, що  не суперечить цьому Закону. Тобто, реєстрацію місцевих об'єднань громадян відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” мають  здійснювати територіальні органи Міністерства юстиції України.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства України свідчить про належність повноважень щодо реєстрації місцевих об'єднань громадян органами Міністерства юстиції України. Отже, судом достеменно встановлено, що легалізуючим органом для громадської організації є саме органи Міністерства юстиції України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимоги позивача, судом встановлено наступне.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців –це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

-          визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

-          провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-          невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

-          неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

-          наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Разом з тим, Закон України “Про об'єднання громадян” є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил.

Згідно із ст. 19 Закону України “Про об'єднання громадян”, припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про об'єднання громадян”, об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Статтею 26 зазначеного закону передбачений порядок здійснення фінансового контролю. Так, об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

Згідно із статтею 27 Закону України “Про об'єднання громадян”, посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 28 вищевказаного закону визначено вичерпний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до об'єднання громадян за порушення законодавства, а саме:

-          попередження;

-          штраф;

-          тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

-          тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

-          примусовий розпуск (ліквідація).

Статтею 32 Закону України “Про об'єднання громадян” визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.

Так, згідно із ст. 32 вищевказаного закону, за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону.

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону.

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Таким чином суд зазначає, що спеціальним Законом передбачено  припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальна санкція за порушення вичерпного переліку норм Закону України “Про об'єднання громадян”, яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб –легалізуючого органу або прокурора.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  При поданні позову позивачем не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи –громадської організації, якою є відповідач, встановлених Законом України “Про об'єднання громадян”, який у даному випадку є спеціальною нормою стосовно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Позивачем залишено поза увагою, що в силу приписів ст. 32 Закону України “Про об'єднання громадян” ініціатором ліквідації юридичної особи –громадської організації може бути лише легалізуючий орган або прокурор.

За таких обставин п. 17 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яким органам державної податкової служби в установленому законом порядку надано право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не можна поширити на громадську організацію.

За таких обставин позовні вимог задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови через Окружний адміністративний суд АР Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                                                          Котарева Г.М.