Постанова

від 02.06.2021 по справі 202/4412/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 202/4412/18

провадження № 61-21761св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Соборної районної у м. Дніпрі ради,

третя особа - Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Відкритого акціонерного товариства Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, третя особа - Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України Відкритого акціонерного товариства Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод (далі - ВАТ Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод ), про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 22 лютого 2000 року вона перебувала в трудових відносинах з виконавчим комітетом Соборної районної у м. Дніпрі ради. З 01 квітня 2015 року обіймала посаду старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності у виконавчому комітеті Соборної районної у м. Дніпрі ради.

Розпорядженням Соборної районної у м. Дніпрі ради від 13 липня 2018 року № 164-ос її звільнено з посади старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності у виконавчому комітеті Соборної районної у м. Дніпрі ради на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки посаду, на якій вона працювала, було ліквідовано, тому її не могли звільнити на підставі зміни істотних умов праці.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила поновити її на посаді старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради та стягнути з виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства України. Зокрема, її було своєчасно повідомлено про зміну організації праці та зміну істотних умов праці, а саме введення посади, яку фактично віднесено до категорій посад органів місцевого самоврядування та на яку розповсюджуються вимоги Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , їй було запропоновано іншу посаду, від якої вона відмовилася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину третю статті 32 та пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки фактично мало місце скорочення посади ОСОБА_1 , а не зміна істотних умов праці.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не встановили обставини, які мають істотне значення для справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишено без руху для усунення недоліків

У січні 2020 року заявником у встановлений судом строк недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року і витребувано із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 202/4412/18.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 22 лютого 2000 року перебувала в трудових відносинах з виконавчим комітетом Соборної районної у м. Дніпрі ради.

З 01 квітня 2015 року вона обіймала посаду старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, яка віднесена до посади технічних працівників, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів , що підтверджується її трудовою книжкою.

Відповідно до розпорядження Соборної районної у м. Дніпрі ради від 14 травня 2018 року № 93-р Про внесення змін до штатного розпису станом на 16 липня 2018 року , з метою упорядкування штатного розпису виконавчого комітету з 16 липня 2018 року виведено зі штатного розпису виконавчого комітету Соборної районної у місті ради посаду старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності та введено до штатного розпису посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності. Цю посаду відповідно до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування віднесено до категорії посад органів місцевого самоврядування, виконувані працівником функції пов`язані з виконанням завдань та функцій держави (на працівника поширюється вимоги законодавства про службу в органах місцевого самоврядування та антикорупційне законодавство). Призначення на службу в органах місцевого самоврядування здійснюється на конкурсній основі.

15 травня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про зміну істотних умов праці, про що свідчить її підпис в попередженні про зміну істотних умов праці. Проте ОСОБА_1 не проставила підпис ні в графі Згодна продовжувати роботу за новими умовами праці , ні в графі Відмовляюсь продовжувати роботу за новими умовами праці . На підставі цього головою Соборної районної у м. Дніпрі ради було затверджено акт про відмову ОСОБА_1 на продовження роботи за новими умовами праці від 13 липня 2018 року.

12 липня 2018 року ОСОБА_1 зазначила у попередженні про зміну істотних умов праці, що вона просить узгодити це питання з Первинною профспілковою організацією незалежної профспілки гірників України ВАТ Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод , надати їй можливість продовжити роботу за тією самою посадою на тих самих умовах, розглянути питання виконання розпорядження Соборної районної у м. Дніпрі ради від 14 травня 2018 року № 93-р згідно з частиною першою статті 40 КЗпП України.

Згідно з випискою із протоколу засідання профспілкового комітету від 03 лютого 2018 року ОСОБА_1 прийнято в члени Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ВАТ Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод .

Розпорядженням Соборної районної у м. Дніпрі ради від 13 липня 2018 року № 164-ос ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради 13 липня 2018 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України).

При зміні істотних умов праці посада за певною професією чи спеціальністю залишається у штатному розкладі підприємства, між працівником (за його згодою) та роботодавцем продовжуються трудові правовідносини, але за інших істотних умов.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зміст посадової інструкції старшого інспектора відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради відповідає змісту посадової інструкції головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради. Зміни істотних умов праці полягали у віднесенні посади головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради до категорії посад органів місцевого самоврядування, обіймаючи які працівник виконує функції, пов`язані з виконанням завдань та функцій держави, і на яку поширювалися вимоги Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування . При цьому скорочення штату не відбулося.

Також судами встановлено і не спростовано матеріалами справи, що в межах двомісячного строку з дати прийняття Соборною районною у м. Дніпрі радою розпорядження від 14 травня 2018 року № 93-р ОСОБА_1 було повідомлено про зміни істотних умов праці, визначені штатним розкладом, та надано їй пропозицію продовжити роботу на запропонованій посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності за контрактом на період проведення конкурсу, з переважним правом на заміщення вакантної посади під час проведення конкурсу. Зазначене підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 у графі Ознайомлена у попередженні про зміну істотних умов праці.

Отже, враховуючи, що в Соборній у м. Дніпрі раді відбулися зміни в організації виробництва і праці, які за своєю суттю є також зміною істотних умов праці, і позивача було завчасно, відповідно до вимог трудового законодавства України, повідомлено про такі зміни та запропоновано їй посаду, від якої вона відмовилась, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог законодавства України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк