Рішення

від 29.04.2021 по справі 640/7924/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2021 року №640/7924/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017 р. №29523-1305, винесеного співробітником відділу адміністрування майнових податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Макаренко Л.М. про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 106409,83 грн. за податковий період 2017 рік.

Ухвалою суду від 28.05.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/7924/19 (далі - справа) , яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не є ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки. Крім того, на думку позивача, відповідачем проведено необґрунтований розрахунок податкового зобов`язання, адже відповідачем не доведено, що для визначення площі земельної ділянки ними використано дані державного земельного кадастру.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

17.07.2001 між ТОВ Фірма Лада-Люкс та Київською міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки на 15 (п`ятнадцять) років, місце розташування якої АДРЕСА_1 , розміром 0,5085 га для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за №2036.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 у справі №5011-2/5979-2012 розірвано договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17.07.2001 між ТОВ Фірма Лада-Люкс та Київською міською радою, в зв`язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою (кадастровий №72475015), орендованою за договором оренди земельної ділянки від 17.07.2001, та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а не ТОВ Фірма Лада-Люкс , і останній добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою.

ОСОБА_1 згідно договору дарування від 26.10.2011 №9265 є власником 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 3336, кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

20.09.2012 ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Солом`янському районі із заявою, в якій просила взяти її на облік та нарахувати податок на землю за адресою: АДРЕСА_1 , як власнику нежитлового будинку.

27.04.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято та в подальшому надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №29523-1305, яким їй визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 106409,83 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) , земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

В постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 №21-2352а15 вказано, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Суд звертає увагу, що обов`язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №21-3517а15 та від 07.07.2015 у справі №21-775а15.

Отже, позивач є платником земельного податку за земельну ділянку під належною їй на праві приватної власності 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 3336, кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

До того ж, 20.09.2012 ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Солом`янському районі із заявою в якій просила взяти її на облік та нарахувати податок на землю за адресою: АДРЕСА_1 , як власнику нежитлового будинку. Тобто, позивач знала про необхідність сплачувати земельний податок.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що визначена відповідачем сума земельного податку, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідачем не доведено використання належних вихідних даних при розрахунку податкового зобов`язання позивача.

Відповідно до пункту 29.1 статті 29 ПК України, обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 6 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 №3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно пункту 7 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктами 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у місті Києві є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр , до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 15 зазначеного Закону).

При цьому, у розумінні частини сьомої статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр , технічна документація з нормативної грошової оцінки земель є лише підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку.

Відповідно до підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

За приписами статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр , відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відтак, обов`язок по нарахуванню сум земельного податку фізичним особам покладено саме на контролюючі органи, яким для визначення розміру вказаного податку на підставі даних державного земельного кадастру необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Згідно наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунку податкового зобов`язання позивача з земельного податку за 2017 рік, відповідач визначив суму такого зобов`язання наступним чином: 2542,4 х 775,7 х 0,79 х 1,2 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 3% = 106409,83 грн, де:

- 2542,4 кв.м. - площа земельної ділянки;

- 775,7 грн/кв.м. - грошова оцінка за 1 кв.м.;

- 0,79 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

- 1,2 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 р. №6-28-0.22-215/2-15;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель";

- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки;

- 3% - відсоток ставки земельного податку.

Площу земельної ділянки відповідач визначив наступним чином: 5085 кв.м. / 2 = 2542,4 кв.м., де 5085 кв.м. загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач зазначає, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру площа земельної ділянки (72:475:015) за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,5085 га.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що публічна кадастрова карта України не містить даних про земельну ділянку з кадастровим номером 72:475:015.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази надання Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві відповідачу інформації про земельну ділянку, користувачем якої є позивач.

В матеріалах справи наявна відповідь Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 20.03.2017 №8-26-0.22-2824/2-17 на лист ДПІ у Солом`янському районі від 13.03.2017 №747/9/26-58-10-24 про надання інформації про земельну ділянку, згідно якої:

- документи, що посвідчують право власності/користування земельною ділянкою на території м. Києва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 8000000000:72:475:0015, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у м. Києві, не реєструвались;

- згідно переданої інформації, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 зареєстровано земельну ділянку площею 0,5085 га з кадастровим номером 8000000000:72:475:0015 за адресою АДРЕСА_1 на праві оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лада-Люкс" від 17.08.2001, строк дії договору - 15 років;

- станом на 20.03.2017 відомості про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:475:0015 від органу державної реєстрації прав в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не надходили;

- відомості про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:475:0015 до Державного земельного кадастру не вносилися (реєструвалися).

За таких обставин проведений відповідачем розрахунок не можна вважати вірним.

Враховуючи, що підставою для нарахування земельного податку є виключно дані державного земельного кадастру, натомість відповідачем здійснено таке нарахування виходячи з даних, отриманих з неналежних джерел, що мало наслідком неправильне визначення податкового зобов`язання з земельного податку, суд вважає, що це є самостійною і безумовною підставою для скасування спірного податкового повідомлення рішення в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Водночас, відповідачем не надано доказів направлення на адресу позивача розрахунку суми податкового зобов`язання, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1064,10 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2017 р. №29523-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1064,10 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко