Ухвала

від 31.05.2021 по справі 826/14100/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

31 травня 2021 року м. Київ № 826/14100/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Смолія І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення заходів судового контролю за виконанням судового рішення в справі №826/14100/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) до головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі також - ГУ ПФУ в м.Києві , Управління, відповідач) про визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №1 протиправними; зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідні періоди навчання та роботи; зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням всього наявного стажу на підставі п."а " ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за пенсією - з 01.01.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , яка полягає у відмові у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1, протиправною. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська , 16; код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до страхового стажу наступних періодів роботи: в гірському професійно-технічному училищі №107 з 01.09.1985 по 18.07.1986; з 10.04.1986 по 11.07.1986, з 22.07.1986 по 12.12.1986 на шахті "Бутівка-Донецька " виробничого об`єднання з видобутку вугілля "Донецьквугілля "; з 17.12.1986 по 17.12.1988 службу у складі Збройних Сил СРСР; з 13.03.1989 по 28.04.1989 в Центральній збагачувальній фабриці "Київська" Донецького виробничого об`єднання по збагаченню вугілля "Донецьквуглезбагачення "; з 18.07.1990 по 25.07.1990 на шахті Ордена Леніна шахто-управління "Жовтневе" виробничого об`єднання "Донецьквугілля "; з 25.06.1991 по по 01.10.1993 на шахті "Бутівка-Доненька " виробничого об`єднання з видобутку вугілля "Донецьквугілля "; з 09.02.1994 по 29.04.1994 на Орендному підприємстві "Шахта імені О.Ф. Засядька "; з 07.09.1994 по 14.09.1996 на шахті "Бутівка-Донецька " виробничого об`єднання з видобутку вугілля "Донецьквугілля "; з 23.09.1996 по 02.09.2002 на Орендному підприємстві "Шахта імені О.Ф. Засядька ", з урахуванням викладених висновків суду. В частині інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 353,00 грн. (триста п`ятдесят три гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська , 16, код ЄДРПОУ 42098368).

14.01.2020 судом видано виконавчі листи.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява (ДМ №03-13/3687/20) про встановлення судового контролю в справі №826/14100/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2020 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд на ухвалив здійснювати подальший розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 12.12.2018 року у справі №826/14100/18.

Разом із цим, вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/18826/14, від 19.11.2018 у справі № 804/10264/15.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

При цьому, як було зазначено вище, з метою виконання судового рішення у справі №826/14100/18 позивачу 14.01.2020 було видано виконавчі листи.

Отже, заходи примусового виконання рішень здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, позивач має право звернутись до суду в порядку статті 287 КАС України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі №826/14100/18.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви про встановлення судового контролю в адміністративній справі №826/14100/18 - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Смолій