Постанова

від 08.06.2021 по справі 640/262/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/262/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Чаку Є.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велдан до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у м. Києві від 05.12.2019 №0358420407.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ВЕЛДАН 13.02.2019 подано до Головного управління ДФС у м. Києві звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, що підтверджується квитанцією №2 від 13.02.2019 за реєстраційним номером №9019680259, згідно якої нарахована орендна плата за 2019 рік становила 57 239,09 грн.

Позивачем 21.05.2019 подано контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, що підтверджується квитанцією №2 від 21.05.2019 за реєстраційним номером №9104723940, згідно якої нарахована орендна плата за 2019 рік становила 238 794,65 грн.

Як стверджує ТОВ ВЕЛДАН , за наслідком отримання інформації 02.07.2019 від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:88:172:0028) за ним, позивачем подано до ГУ ДПС у м. Києві уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, що підтверджується квитанціями №2 від 17.10.2019 за реєстраційними номерами №9242430651, № 9242456515 , №9242468048 та №9242477394, в яких була відображена наступна інформація, а саме:

- в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік зазначено, що податкове зобов`язання за 2016 рік нараховано до зменшення на 443 169, 90 грн.;

- в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік зазначено, що податкове зобов`язання за 2017 рік нараховано до зменшення на 469 760,09 грн.;

- в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік зазначено, що податкове зобов`язання за 2018 рік нараховано до зменшення на 469 760,10 грн.;

- в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік зазначено, що податкове зобов`язання за 2019 рік нараховано до зменшення на 238 794,65 грн.

Також позивачем подано письмові пояснення від 23.10.2019 №2310 щодо вказаних вище уточнюючих декларацій, в яких було зазначено про зміст рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 по справі №35/409-3/193.

Надалі, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік ТОВ ВЕЛДАН , за наслідком якої складено акт перевірки від 15.11.2019 №26/26-15-04-07-19/32658068.

У висновках акту перевірки вказано, що в ході камеральної перевірки встановлено, що сума коригування податкового зобов`язання за 2019 рік по земельному податку з юридичних осіб зазначена в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер №9242430651 від 17.10.2019, реєстраційний номер №9242456515 від 17.10.2019, реєстраційний номер №9242468048 від 17.10.2019, реєстраційний номер №9242477394 від 17.10.2019, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛДАН без врахування нарахованого податку за 2019 рік за раніше поданої звітної декларації реєстраційний номер №9019680259 від 13.02.2019 та уточнюючої декларації реєстраційний номер №9104723940 від 21.05.2019.

Вказане порушення порядку складання уточнюючих розрахунків призвело до визначення податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за січень, лютий, березень, квітень, травень та 13 днів червня 2019 року як від`ємне значення податку на загальну суму 734 171,22 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 року №0358420407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 734 172,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 183 543,06 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що збільшення позивачу суми грошових зобов`язань у сумах за січень-травень та 13 днів червня визначені податковими деклараціями за 2016, 2017, 2018 роки, які в подальшому зменшені позивачем уточнюючими деклараціями при визначені грошових зобов`язань за січень-травень та 13 днів 2019 року є протиправним.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК).

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до пунктів 285.1, 285.2 статті 285 ПК базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавалися податкові декларації зі сплати орендної плати за земельні ділянки за 2016-2019 роки: 443 169, 90 грн за 2016 рік, 469 760,09 грн за 2017 рік, 469 760,10 грн за 2018 рік, та 238 794,65 грн за 2019 рік.

При цьому, за 2019 рік позивачем 13.02.2019 подано декларацію за реєстраційним номером №9019680259, згідно якої нарахована орендна плата за 2019 рік становила 57 239,09 грн. У подальшому, позивач виправив розмір нарахованої орендної плати за 2019 рік до 238 794,65 грн, подавши 21.05.2019 уточнюючу податкову декларацію.

У зв`язку із рішеннями господарських судів по справі №35/409-3/193 та внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про скасування за позивачем державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:88:172:0028), ним вирішено скоригувати дані податкової звітності з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки) за 2016-2019 роки.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як зазначалося, позивачем 17.10.2019 за реєстраційними номерами №9242430651, №9242456515, №9242468048 та №9242477394, подані уточнюючі податкові декларації, згідно яких позивач виключив раніше визначені ним податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за 2016-2019 роки.

У подальшому, відповідачем здійснено камеральну перевірку наведених уточнюючих податкових декларацій.

Відповідно до підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відтак, здійснюючи камеральну перевірку, відповідач не мав права надавати оцінку повноті визначених (зменшених) позивачем податкових зобов`язань, оскільки це питання може бути предметом виключно документальної перевірки.

Як вбачається тексту акту перевірки, відповідач вказує про перевірку та використання виключно матеріалів податкової звітності позивача з плати за землю за 2019 рік.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що згадані вище уточнюючі податкові декларації стосувалися не лише 2019 року, а й 2016-2018 років. Не зважаючи на те, що предметом камеральної перевірки визначена податкова звітність за 2019 рік, висновки відповідача ґрунтуються також і на податковій звітності (уточнюючих податкових деклараціях) за 2016-2018 роки.

Зі змісту акту перевірки вбачається, розмір спірних зобов`язань сформований за січень, лютий, березень, квітень, травень та 13 днів червня 2019 року шляхом складення податкових зобов`язань, які белу зменшені позивачем в уточнюючих податкових деклараціях від 17.10.2019 за січень, лютий, березень, квітень, травень та 13 днів червня 2016-2019 років.

Тобто, фактично без наявності будь-якого нормативного чи логічного обґрунтування, відповідач не прийняв зменшення позивачем податкових зобов`язань за січень-травень та 13 днів червня 2019 року згідно уточнюючої декларації №9242477394 від 17.10.2019 за 2019 рік та додатково включив до податкових зобов`язань за цей період 2019 року податкові зобов`язання за січень-травень та 13 днів червня 2016-2018 років.

Таку методику визначення податкових зобов`язань колегія суддів вважає цілком необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції також вважає помилковими доводи позивача та мотиви суду першої інстанції, що стосуються наявності чи відсутності у позивача обов`язку зі сплати орендної плати за відповідну земельну ділянку, а також щодо обставин фактичної сплати податку позивачем як підстави для безпідставності визначення спірних податкових зобов`язань. Наведені обставини не перевірялися відповідачем та не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Натомість, у висновку акту перевірки відповідач вказує, що коригування податкового зобов`язання за 2019 рік по земельному податку з юридичних осіб зазначена в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю від 17.10.2019 без врахування нарахованого податку за 2019 рік за раніше поданої звітної декларації реєстраційний номер №9019680259 від 13.02.2019 та уточнюючої декларації реєстраційний номер №9104723940 від 21.05.2019.

Саме наведені висновки покладені в основу оскаржуваного рішення. У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції повторно наголошує, що уточнюючі податкові декларації з плати за землю від 17.10.2019 стосувалися не лише 2019 року, а й 2016-2018 років. Відповідач не навів будь-яких пояснень того, яким чином дані поданої 13.02.2019 декларації за 2019 рік та поданого 21.05.2019 уточнення до неї вплинули на протиправність/неможливість/безпідставність подання 17.10.2019 уточнюючих декларацій за 2016-2019 роки та яким чином самостійне зменшення позивачем податкових зобов`язань за січень-травень та 13 днів червня у 2016-2019 роках вплинуло на їх пропорційне збільшення у цей же період за один 2019 рік.

Наведене у своїй сукупності свідчить про допущення відповідачем суттєвих та грубих порушень при проведенні перевірки, застосування методів, що не передбачені чинним законодавством та які призвели до формування цілком безпідставних висновків.

З наведених підстав, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що визначення позивачу спірних зобов`язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя А.Ю. Коротких