Постанова

від 09.06.2021 по справі 809/966/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 809/966/18

адміністративне провадження № К/9901/3175/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства КПМ БУД ТРАНС до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (судді: Заверуха О.Б. (головуючий), Ніколін В.В., Старунський Д.М.) у справі № 809/966/18.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство КПМ БУД ТРАНС (далі - позивач, ПП КПМ БУД ТРАНС ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2018 № 0003831401, № 0003821401.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018 № 0003831401, № 0003821401, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 24.05.2018 № 0003831401, № 0003821401.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП КПМ БУД ТРАНС у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП КПМ БУД ТРАНС зареєстроване 8 серпня 2006 року як юридична особа, ідентифікаційний код 34436313, місце знаходження: 77422, Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Ямниця, вул. Тобілевича буд. 42, керівник Круль Петро Михайлович, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 438631. ПП КПМ БУД ТРАНС перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі направлень від 6 квітня 2018 року № 572, № 573, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, та на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 30 березня 2018 року № 451, проведена планова виїзна документальна перевірка ПП КПМ БУД ТРАНС з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року. За результатами перевірки складено акт № 354/09-19-14-01-01/34436313 від 8 травня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135.1 ст. 135, п. 137 ст. 137 Податкового кодексу України та п. 5, п. 6. п. 7, п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, п. 5, п. 6. п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 70 020,00 грн, в т.ч. занижено за 2015 рік в сумі 17 грн, завищено за 2016 рік в сумі 10 382,00 грн, занижено в сумі 80 385,00 грн; п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 111 545,00 грн, в. т.ч. по періодах: грудень 2016 року на суму 16 667,00 грн лютий 2017 року на суму 72 246,00 грн, грудень 2017 року на суму 22 632,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання: № 0003831401 від 24 травня 2018 року (податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - код платежу: 14060100), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем - 111 545,00 грн, застосовано штрафні санкції на суму - 27 887,00 грн, на загальну суму - 139 432,00 грн; № 0003821401 від 24 травня 2018 року - (податок на прибуток приватних підприємств - код платежу: 11021000), яким визначено грошове зобов`язання - 70 020,00 грн, застосовано штрафні санкції на суму - 20 096,00 грн, на загальну суму - 90 116,00 грн.

З вказаного акта перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання за товарами які використанні в неоподатковуваних (звільнених) від оподаткування операціях, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту, в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларацій Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5, п. 199.1 Податкового кодексу України на суму 94 878,00 грн в тому числі: за січень 2017 року на суму 85 688,00 грн (на дату проведеного коригування податкових зобов`язань), за квітень 2017 року на суму 9190,00 грн (на дату підписання акта приймання виконаних робіт). Вказані порушення встановлені відповідачем за наслідками господарських операцій позивача з Міжнародним благодійним фондом Карітас України .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як виконавцем та Міжнародним благодійним фондом Карітас України , як замовником були укладені договори № 08/10-11 від 5 жовтня 2016 року, № 9/10-12 від 5 жовтня 2016 року, № 10/10-13 від 5 жовтня 2016 року та № 13 від 21 березня 2017 року. Роботи згідно згаданих договорів підпадають під пільги із ПДВ у вигляді звільнення від нарахування та сплати ПДВ на підставі п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України. Позивач скористався цією пільгою, передбаченою Податкового кодексу України, через реєстрацію коригувань до податкових накладних та уточнення даних податкових декларацій.

На підтвердження виконаних господарських операцій позивачем надано наступні документи: згідно договору підряду № 8/10-11 від 5 жовтня 2016 року - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року; згідно договору підряду № 9/10-12 від 5 жовтня 2016 року - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, акт № 75 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року; згідно договору підряду № 10/10-13 від 5 жовтня 2016 року - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, акт № 77 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року; згідно договору підряду № 13 від 21 березня 2017 року - акт № б/н приймання передачі робіт в цілому від 14 квітня 2017 року, акт № 115 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року; банківська виписка та акт звірки розрахунків; видаткові накладні № РН-000047 від 17 жовтня 2016 року (вікна 38 шт., двері 6 шт., на суму 231 600,00 грн, без ПДВ); № РН-000048 від 18 жовтня 2016 року (труба, кутник, піна монтажна на суму 20 580,00 грн, без ПДВ); № РН-00073 від 8 листопада 2016 року (вікна 60 шт., на суму 300 000,00 грн, без ПДВ); № РН-000078 від 10 листопада 2016 року (будівельний матеріал на 65 765,00 грн, без ПДВ); № РН-000098 від 14 листопада 2016 року (будівельний матеріал на суму 197 250,00 грн, без ПДВ); № РН-000105 від 16 листопада 2016 року (будівельний матеріал на суму 255 914,00 грн, без ПДВ); № РН-000110 від 28 листопада 2016 року (двері 8 шт., на суму 33 200,00 грн, без ПДВ); № РН-00074 від 12 квітня 2017 року (будівельні матеріали на суму 20 835,00 грн, без ПДВ); договір купівлі продажу № 10 від 22 січня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем, як виконавцем та Міжнародним благодійним фондом Карітас України , як замовником були укладені договори № 269 від 1 листопада 2016 року на суму 512 640,00 грн, № 270 від 1 листопада 2016 року на суму 862 236,00 грн, № 18 від 10 квітня 2017 року на суму 308 376,00 грн, № 19 від 10 квітня 2017 року на суму 69 036,00 грн, № 271 від 1 листопада 2016 року. Роботи згідно згаданих договорів не підпадають під пільги із ПДВ у вигляді звільнення від нарахування та сплати ПДВ в розумінні п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України та оподатковуються на загальних підставах.

На підтвердження виконаних господарських операцій позивачем надано наступні документи: згідно договору підряду № 269 від 1 листопада 2016 року - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, акт № 74 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року; згідно договору підряду № 270 від 1 листопада 2016 року - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, акт № 114 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року; згідно договору підряду № 18 від 10 квітня 2017 року - акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року № 117; згідно договору підряду № 19 від 10 квітня 2017 року - акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року № 61; згідно договору підряду № 271 від 1 листопада 2016 року - акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017 року, акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року; податкові накладні № 10 від 25 квітня 2017 року, № 5 від 11 квітня 2017 року, № 10 від 25 квітня 2017 року, № 9 від 25 квітня 2017 року, № 4 від 11 квітня 2017 року, № 9 від 8 листопада 2016 року, № 6 від 21 грудня 2016 року, № 19 від 28 лютого 2017 року, № 19 від 21 березня 2017 року, № 20 від 21 березня 2017 року, № 4 від 14 лютого 2017 року, № 10 від 8 листопада 2016 року, № 7 від 21 листопада 2016 року, № 18 від 21 березня 2017 року, № 3 від 14 лютого 17 року, № 3 від 12 січня 2017 року, № 8 від 08 листопада 2016 року; банківська виписка та акт звірки розрахунків.

Щодо доводів відповідача, викладених в акті № 354/09-19-14-01-01/34436313 від 8 травня 2018 року про те, що за наслідками господарських операцій позивача з Міжнародним благодійним фондом Карітас України , зокрема, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов`язання за товарами які використанні в неоподатковуваних (звільнених) від оподаткування операціях, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту, в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 декларацій, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне. Так, контролюючий орган аналізуючи договори № 08/10-11 від 5 жовтня 2016 року, № 9/10-12 від 5 жовтня 2016 року, № 10/10-13 від 5 жовтня 2016 року та № 13 від 21 березня 2017 року, зробив висновок, що позивач для виконання ремонтних, будівельно-монтажних робіт використовував будівельні матеріали, які придбавалися з ПДВ та відносилися до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах. Відповідно до наданих до перевірки актів приймання виконаних робіт перевіркою визначено використані будівельні матеріали, які придбані з ПДВ та використані в операціях, які звільнені від ПДВ на суму 474 390,00 грн, в тому числі ПДВ 94 878,00 грн. Однак, роботи згідно згаданих договорів підпадають під пільги із ПДВ у вигляді звільнення від нарахування та сплати ПДВ на підставі п.197.11 ст.197 ПК України.

Крім того, відповідач у вказаному акті перевірки не проводив аналіз та не взяв до уваги договори № 269 від 1 листопада 2016 року на суму 512 640,00 грн, № 270 від 1 листопада 2016 року на суму 862 236,00 грн, № 18 від 10 квітня 2017 року на суму 308 376,00 грн, № 19 від 10 квітня 2017 року на суму 69 036,00 грн, № 271 від 1 листопада 2016 року, роботи згідно згаданих договорів не підпадають під пільги із ПДВ у вигляді звільнення від нарахування та сплати ПДВ в розумінні п. 197.11 ст. 197 ПК України та оподатковуються на загальних підставах. Також, відповідач в акті перевірки не провів співставлення та системний аналіз договорів позивача з ПДВ та без ПДВ, не проведено системного аналізу використаних матеріалів придбаних позивачем з ПДВ та без ПДВ.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був придбаний товар (будівельні матеріали) без ПДВ згідно видаткових накладних № РН-000047 від 17 жовтня 2016 року (вікна 38 шт., двері 6 шт., на суму 231600,00 грн, без ПДВ); № РН-000048 від 18 жовтня 2016 року (труба, кутник, піна монтажна на суму 20580,00 грн, без ПДВ); № РН-00073 від 08 листопада 2016 року (вікна 60 шт., на суму 300000,00 грн, без ПДВ); № РН-000078 від 10 листопада 2016 року (будівельний матеріал на 65765,00 грн, без ПДВ); № РН-000098 від 14 листопада 2016 року (будівельний матеріал на суму 197250,00 грн, без ПДВ); № РН-000105 від 16 листопада 2016 року (будівельний матеріал на суму 255914,00 грн, без ПДВ); № РН-000110 від 28 листопада 2016 року (двері 8 шт., на суму 33200,00 грн, без ПДВ); № РН-00074 від 12 квітня 2017 року (будівельні матеріали на суму 20835,00 грн, без ПДВ), який в подальшому був використаний за для виконання умов договорів № 08/10-11 від 5 жовтня 2016 року, № 9/10-12 від 5 жовтня 2016 року, № 10/10-13 від 5 жовтня 2016 року та № 13 від 21 березня 2017 року, що підпадають під пільги із ПДВ та відображені в актах виконаних робіт.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що позивачем в грудні 2016 року безпідставно проведено списання цементу вагою 77,251 тон на суму 83 335,98 грн на собівартість реалізованих товарів (902) без наявності видаткової (видаткових) накладної пов`язаної з реалізацією, та реєстрації податкової накладної на реалізацію цементу, в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларацій Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5, п. 199.1 Податкового кодексу України в грудні 2016 року на суму 16 667,20 грн (83335,98 X 20% = 16 667,20 грн), судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено наступне. Так, між позивачем та ТОВ КДВ укладений договір купівлі продажу від 30 травня 2016 року. В рамках даного договору позивачем був придбаний портландцемент згідно видаткової накладної № 23 від 31 травня 2016 року на загальну суму 100003,18 грн в т.ч. ПДВ 16 667,20 грн. Транспортування відбувалось згідно товарно-транспортних накладних за № Р23/1, № Р23/2, № Р23/3 від 31 травня 2016 року. В ЄРПН ТОВ КДВ була зареєстрована податкова накладна № 26 від 31 травня 2016 року, згідно квитанції з ЄРПН наявної в матеріалах справи. Позивачем проведена оплата за отриманий товар, що підтверджується відповідною банківською випискою. 31 жовтня 2016 року позивачем в рамках договору купівлі № 32 від 31 жовтня 2016 року було реалізовано даний портландцемент згідно накладної № РН-000273 від 31 жовтня 2016 року. Податкова накладна за наслідками вищевказаної операції в ЄРПН зареєстрована не була. Однак, як підтверджено податковою декларацією з додатком з ПДВ за жовтень 2016 року, яка долучена як доказ до відзиву, результатом розрахунку ПДВ за жовтень 2016 року є від`ємне значення у сумі 45 130,00 грн, рядок 19 та рядок 21 декларації.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що позивачем завищено витрати у рядку Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми № 2 Звіт про фінансові результати всього в сумі 226 785,58 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 226 785,58 грн, судами встановлено, що дане порушення відображене в п. 5 додатку 5 акту перевірки та мало вплив на загальний розрахунок донарахованої суми з податку на прибуток, а також встановлено та зазначено наступне. Так, між позивачем та ПП Прикарпатське виробничо-технічне підприємство зв`язку (код ЄДРПОУ 19398287) був укладений договір купівлі продажу товару № 74 від 26 листопада 2016 року. На підтвердження господарських операцій згідно вказаного договору позивачем надано наступні документи: видаткова накладна № 315 від 26 листопада 2016 року на загальну суму 234 727,56 грн в т.ч. ПДВ 39121,26 грн; товарно-транспортна накладна № 00000085 від 26 листопада 2016 року; податкова накладна № 22 від 26 листопада 2016 року згідно квитанції з ЄРПН; банківська виписка. Для виконання умов договору купівлі продажу товару № 74 від 26 листопада 2016 року, позивачем був придбаний товар (арматура) у двох контрагентів у ТОВ КДВ (код ЄДРПОУ 40011903) в кількості 11,2 тони та у ФОП ОСОБА_1 (код за ДРФО НОМЕР_1 ) в кількості 10,79 тон.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ КДВ був укладений договір купівлі продажу № б/н від 22 листопада 2016 року. Згідно вказаного договору позивачем був придбаний товар (арматура 11,2 тон), що підтверджується видатковою накладною № 59 від 22 листопада 2016 року на загальну суму 172 139,52 грн в т.ч. ПДВ 28 689,92 грн. Транспортування відбувалось згідно товарно-транспортної накладної № 0000022/11 від 22 листопада 2016 року. В ЄРПН ТОВ КДВ була зареєстрована податкова накладна № 66 від 22 листопада 2016 року, даний факт засвідчує квитанція з ЄРПН. Позивачем проведена оплата за отриманий товар, що підтверджує банківська виписка. Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу № 1/08 від 21 серпня 2014 року. Згідно даного договору позивачем був придбаний товар (арматура 10,79 тон), що підтверджується видатковою накладною № 7/11 від 22 листопада 2016 року на загальну суму 162 588,04 грн, в т.ч. ПДВ 27 098,01 грн. Транспортування відбувалось згідно товарно-транспортної накладної № 12/11-16 від 22 листопада 2016 року. В ЄРПН продавцем була зареєстрована податкова накладна № 37 від 22 листопада 2016 року, що підтверджується квитанцією з ЄРПН. Позивачем була проведена оплата за отриманий товар, що підтверджується банківською випискою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, а також вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства, а також того, що, зокрема, з наданих до перевірки позивачем первинних документів не встановлено реальність господарських операцій позивача з відповідними контрагентами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 185.1 статті 185.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

10.4. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

10.5. Пункт 197.11 статті 197.

Звільняються від оподаткування операції із: постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана у встановленому законодавством порядку; ввезення на митну територію України майна як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України Про гуманітарну допомогу .

10.6. Пункт 198.5 статті 198.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

10.7. Пункти 200.1-200.4, 200.7 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

13. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку об`єкт оподаткування податком на додану вартість, або документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

17. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

20. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018 № 0003831401, № 0003821401, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції первинні документи за господарськими операціями ПП КПМ БУД ТРАНС з його контрагентами оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період, не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також на підтвердження здійснення порушень позивачем ведення податкового обліку за вказаними операціями.

21. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

22. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 809/966/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова