Рішення

від 25.05.2021 по справі 495/1957/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/1957/20

Номер провадження 2/495/837/2021

25 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді - Боярського О.О.,

при секретарі Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп , треті особи - ПАТ Комерційний індустріальний банк , служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та договору про відступлення прав за договорами іпотеки (в частині), -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою та просить суд:

- визнати недійсним договір іпотеки від 01 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль в забезпечення вимог за кредитним договором № 014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року і посвідчений Ливіцькою О.В., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2812;

- визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 03.04.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний Індустріальний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим номером 1167 в частині, що стосується відступлення прав за договором іпотеки від 01 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль в забезпечення вимог за кредитним договором № 014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року, і посвідчений Ливіцькою О.В., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2812.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що спірний договір іпотеки, укладений 01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є Позивач, не містить в собі всіх істотних умов, встановлених законом для такого виду договорів, зокрема, положення про цільове призначення переданої в іпотеку земельної ділянки. Також Позивач зазначає про невідповідність вчинення правочину щодо передачі майна в іпотеку вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що діяла станом на день укладення спірного договору, мотивуючи тим, що право власності на предмет іпотеки було зареєстровано після виникнення самої іпотеки. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки (в частині) Позивач посилається на його невідповідність вимогам Земельного кодексу України, згідно яких заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

Процесуальні дії

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

07 квітня 2020 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження по справі, а також відповідною ухвалою витребувано від ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп оригінали та засвідчені належним чином письмові докази.

18.05.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява директора з правових питань ТОВ ФК Укрфінанс Груп Алексашкіної С.В. про вступ у справу, надання витребуваних судом документів та з клопотанням про направлення їй позовної заяви з додатками.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2020 року за клопотанням представника позивача, адвоката Гула А.С. та клопотання представника відповідача розгляд справи було відкладено у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року розгляд справи відкладено за клопотанням адвоката Гула А.С. та через неявку інших учасників процесу.

09 липня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп , в якому представник відповідача посилається на необгрунтованість позовних вимог. Посилаючись на положення ст.ст. 512, 514, 5146 ЦК України ОСОБА_4 зазначає, що право вимоги кредитора за кредитним договором, договором забезпечення (договір іпотеки) та за всіма іншими документами щодо виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором, у тому числі процесуальне правонаступництво за рішенням суду та виконавчому провадженню, перейшли до Іпотекодержателя - ФК Укрфінанс Груп , про що в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки було внесені відповідні записи, які внесли зміни до попереднього запису про іпотеку. Про необхідність повернути борг, який виник за кредитним договором № 014/0076/74/60584 від 20.07.2006 року в межах вартості майна, отриманого у спадщину, позивач був обізнаний з моменту ухвалення апеляційним судом рішення з 02.10.2014 року, проте жодних дій щодо його добровільного виконання не вчиняв. Крім того, посилаючись на положення статті 18 ЗУ Про іпотеку та ст. 16 ЗУ Про заставу , представник ТОВ ФК Укрфінансгруп - Алексашкіна С.В. зазначає, що ч.3 ст. 334 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу та іпотеки, встановлювалося, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Чинна на той час редакція статті 334 ЦК України не містила норми про те, що права на нерухоме майно, яке підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відтак, право власності у ОСОБА_3 , дідуся Позивача, на об`єкт нерухомого майна, переданого у іпотеку, виникло з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року. Щодо наголошень Позивача на неможливість ТОВ ФК Укрфінансгруп виступити заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарської ділянки, ОСОБА_4 зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих саме умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. У даному випадку, предметом іпотеки виступає саме нерухомість: садовий будинок, а земельна ділянка зазначена у іпотечному договорі на виконання приписів чинного на той час законодавства, згідно якого будівля підлягала передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Отже, договір іпотеки містить усі істотні умови, які були необхідні згідно приписів чинного на той час законодавства.

Підсумовуючи, в поданому відзиві представник ТОВ ФК Укрфінансгруп - Алексашкіна С.В. просить суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору іпотеки, договору відступлення прав за договорами іпотеки та застосувати строк позовної давності до вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 01.08.2006 року, укладеного між АТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 , оскільки в ході розгляду цивільної справи № 2-789/11 за позовом АТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була подана зустрічна позовна заява від 25.01.2006 року про визнання договорів про надання споживчого кредиту, договору поруки та договору іпотеки від 01.08.2006 року недійсними. Під час розгляду зазначеної справи, було встановлено правонаступництво та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31.07.2013 року замінено первісного відповідача на належних відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як правонаступників та спадкоємців ОСОБА_3 . В подальшому, 26.02.2014 року за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судом було залишено без розгляду зустрічну позовну заяву. Обов`язок спадкоємців щодо повернення кредитору грошових коштів в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та в рівних частках був встановлений рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2014 року, при цьому договір іпотеки оскаржується ОСОБА_1 лише тепер - у 2020 році, не дивлячись на участь у судових засіданнях в якості правонаступника відповідача - спадкоємця по справі 2-789/11 та залишення судом зустрічного позову без розгляду на підставі поданої правонаступниками заяви.

14.07.2020 року до канцелярії суду представником позивача - адвокатом Гула А.С. подано відповідь на відзив на позовну заяву, яким останній наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника ТОВ ФК Укрфінансгруп - Алексашкіна С.В.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника ТОВ ФК Укрфінансгруп - Алексашкіна С.В. у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

14.09.2020 року ОСОБА_2 подала до канцелярії суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

15 вересня 2020 року ухвалою суду задоволено заяву та залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи по суті на 19 жовтня 2020 року.

21.09.2020 року ОСОБА_2 до канцелярії суду подано письмові пояснення, якими остання висловлює підтримку заявлених позовних вимог.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 30 листопада 2020 року за клопотанням представника позивача - адвоката Гула А.С. та клопотання представника відповідача розгляд справи відкладено на 08.02.2021 року.

08 лютого 2021 року на підставі клопотання представника позивача про необхідність ознайомлення з матеріалами, що були долучені представником відповідача, ухвалою суду відкладено розгляд справи на 22 березня 2021 року.

22 березня 2021 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника ТОВ ФК УКРФІНАНС ГРУП - Алексашкіної С.В. з проханням оголосити перерву в розгляді справи оскільки вона не може з`явитися у судове засідання 22.03.2021 року через стан здоров`я. Представник позивача - адвокат Гула А.С. проти відкладення розгляду справи не заперечував. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 22 березня 2021 року розгляд справи відкладено на 20 квітня 2021 року.

19 квітня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_4 з проханням відкласти розгляд справи у зв`язку з підтвердженням у неї позитивного результату захворювання COVID-19, що не дає можливості прийняти участь у судове засідання. Також, 20 квітня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Гула А.С., підписане електронно-цифровим підписом останнього, з проханням відкласти розгляд справи через введені карантинні заходи. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 25 травня 2021 року.

У судове засідання 25.05.2021 року представник відповідача - ОСОБА_4 не з`явилась, на електронну адресу суду надіслала заяву з проханням надати їй можливість ознайомитися з матеріалами справи та відкласти судове засідання.

25.05.2021 року представник позивача - адвокат Гула А.В. надав до канцелярії суду заяву з проханням провести розгляд справи за його відсутністю та повністю задовольнити заявлені вимоги. Заяву представника ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи вважає такою, що спрямована на затягування строків розгляду справи, оскільки в останньої було достатньо часу на ознайомлення з матеріалами.

Третя особа - ПАТ Комерційний індустріальний банк , третя особа служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На підставі викладеного, суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 20 липня 2006 року ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль укладено договір № 014/0076/74/60584 про надання споживчого кредиту в розмірі 105 000 доларів США для придбання нерухомого майна - садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований.

01 серпня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль було укладено договір іпотеки, яким забезпечувалися вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Згідно п.1.2 договору іпотеки, його предметом є нерухоме майно: садовий будинок, загальною площею 155,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить іпотекодавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу садового будинку посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В., Білгород-Дністровського міського нотаріального округу 01.08.2006 року, за реєстровим номером 2803, та земельна ділянка, що розташована там же площею 0,009 га, на якій розташований будинок належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу садового будинку посвідченого приватним нотаріусом Ливіцькою О.В. 01.08.2006 року за реєстровим номером 2809. Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що цільове призначення земельної ділянки: для ведення садівництва.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11460828 від 07.08.2006 року рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на садовий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року було прийняте реєстратором КП Білгород-Дністровське БТІ 07.08.2006 року, реєстраційний номер 12377145.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 22 березня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.

Спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 прийняли його онуки - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями заяв про прийняття спадщини від 19 вересня 2013 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2014 року по справі № 2-789/11 було частково задоволено позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_8 , третя особа - орган опіки та піклування, про стягнення заборгованості за кредитним договором з спадкоємців боржника. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 1070075,65 гривень та судові витрати в сумі 3647 гривень в межах вартості майна, одержаного у спадщину та в рівних частках.

В той же час, Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26.02.2014 року по справі № 2-789/11 було залишено без розгляду зустрічну позовну заяву відповідачки ОСОБА_2 та законних представників малолітніх відповідачів на підставі заяв останніх.

30 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль та Публічним акціонерним товариством Комерційний Індустріальний Банк укладено договір відступлення права вимоги № 114/7-4419, яким передано (відступлено) право вимоги за вищенаведеним кредитним договором № 014/0076/74/60584, що підтверджується копією відповідного договору. Тією ж датою між тими самими сторонами укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим номером 1159, за яким відбулася передача прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.08.2006 року.

30 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Індустріальний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Укрфінанс Груп укладено договір відступлення права вимоги, внаслідок чого права за кредитним договором від 01.08.2006 року передано (відступлено) відповідачу, що підтверджується відповідною копією договору. 03 квітня 2017 року між тими ж сторонами укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 03.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим номером 1167, за яким відбулася подальша передача прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 01.08.2006 року до Відповідача.

На підставі зазначеного за відповідачем 20.03.2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на іпотечне майно, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 161269451 від 27.03.2019 року.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс Груп (ідентифікаційний код юридичної особи 40326297) є 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Згідно ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Досліджуючи зміст наявного в матеріалах справи договору іпотеки від 01.08.2006 року на предмет його відповідності істотним умовам, встановлених законодавством, чинним на час його укладення, суд констатує відсутність у ньому такої істотної умови як зазначення цільового призначення земельної ділянки, яка передана у іпотеку. Спеціальні положення Закону України Про іпотеку , а саме ч. 2 ст. 18 пов`язують подібні дефекти змісту договору з можливістю визнання договору недійсним за рішенням суду.

Суд критично ставиться до аргументів Відповідача, викладених з цього приводу у заявах по суті щодо того, що земельна ділянка № 5110300000:02:025:0105 не є предметом іпотеки, а вказана у договорі іпотеки виходячи з положень ст. 120 Земельного кодексу України, адже п. 1.2 договору іпотеки від 01.08.2006 року, описуючи предмет іпотеки посилається як на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , так і на земельну ділянку, на якій він розташований, що вказує на множинність предмета іпотеки.

Разом з тим, відповідачем у справі письмово заявлено про сплив строку позовної давності до зазначеної позовної вимоги з посиланням на обставину залучення ОСОБА_1 в якості співвідповідача в порядку процесуального правонаступництва у справі № 2-789/11, що розглядалася Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль про стягнення кредитної заборгованості, що мало місце 31 липня 2013 року. За таких обставин, позивач ще у 2013 році міг довідатися про порушення свого права, за захистом якого він звернувся до суду у 2020 році. Більш того, в межах наведеної справи ОСОБА_1 заявлявся зустрічний позов про визнання, зокрема, оспорюваного договору іпотеки від 01.08.2006 року недійсним, який за заявою останнього був залишений судом без розгляду.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а заміна сторін у зобов`язанні, згідно ст. 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності за такою вимогою, у зв`язку з чим в задоволенні останньої має бути відмовлено.

В частині доводів позивача про невідповідність оспорюваного договору іпотеки від 01.08.2006 року вимогам ч. 6 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на день укладення спірного договору) щодо правила про вчинення правочинів з нерухомим майном за умови, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього закону суд зазначає наступне. Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України Про іпотеку , що діяла на час укладення спірного правочину, у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. На підставі наведеного, суд відхиляє вказану аргументацію позивача як таку, що не відповідає закону.

З огляду на наявність у справі заяви відповідача про сплив позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 01.08.2006 року суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження 14-252цс18) зроблено правовий висновок про те, що, виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про незаконність доводів позивача в частині невідповідності оспорюваного договору іпотеки від 01.08.2006 року вимогам ч. 6 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , наслідки застосування спливу позовної давності в даному випадку не застосовуються, а сама позовна вимога є необґрунтованою.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 03.04.2017 року (в частині, що стосується договору іпотеки від 01.08.2006 року) суд робить висновок про її обґрунтованість та законність, на підставі чого остання підлягає задоволенню.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:025:0105, площею 0,0094 га та місцерозташуванням: АДРЕСА_1 , цільове призначення останньої визначено як А.01.06. Для колективного садівництва.

Згідно положень глави 5 розділу ІІ Земельного кодексу України, землі індивідуального та колективного садівництва відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Аналогічним чином, подібні землі віднесені до земель сільськогосподарського призначення згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель.

Відповідно до ст. ст. 18 , 19 , 22 ЗК України земельні ділянки, надані громадянам для садівництва, відносяться до складу земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 ЗК України , заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. Між суб`єктами права - фізичними особами (жоден з яких не є банківською установою) було укладено договір позики і в рамках останнього, в якості забезпечення зобов`язань, укладено договір іпотеки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

У свою чергу в пункті 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

У відповідності до ст. 15 Закону України Про іпотеку , іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону . Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України , є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України .

Згідно ч. 4 ст. 133 ЗК України, заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що заставодержателями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути лише Банки.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України Про іпотеку якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Разом з тим, відповідач ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп не має статусу банку відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність , за положеннями якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, і відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Таким чином, зважаючи на те, що вказана земельна ділянка не може бути предметом іпотеки за спірним договором (в якому іпотекодержателем виступає не банківська установа) згідно частини четвертої статті 133 Земельного кодексу України, а також враховуючи той факт, що садовий будинок і земельна ділянка пов`язані між собою - будинок не може бути переданий в іпотеку без передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій він розташований, і навпаки, не може бути передана в іпотеку земельна ділянка, без передачі в іпотеку розташованого на ній садового будинку - укладення договору, який передбачає заміну іпотекодержателя всупереч наведеним вище правилам закону, призводить до його суперечності з наведеною забороною, що в свою чергу згідно частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України є правовою підставою для його недійсності.

Суд погоджується з ствердженням адвоката Гула А.С. про те, що правила одночасного переходу прав, встановлені ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, не можуть бути витлумачені таким чином, що дозволяє ігнорувати спеціальну законодавчу заборону на іпотечний обіг сільськогосподарських земель, встановлену ч. 4 ст. 133 Земельного кодексу України. Навпаки, присутність такої землі у правовідносинах, на які розповсюджується дія ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, з огляду на правову нерозривність та пов`язаність таких об`єктів як будівля і земельна ділянка, на якій вона розташована, унеможливлює вчинення будь-яких правочинів щодо них разом з іншим суб`єктом, ніж той, що прямо дозволений спеціальною нормою права - ч. 4 ст. 133 Земельного кодексу України. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2019 року по справі № 359/10843/14-ц як на приклад належної судової практики суд вважає недоречним, оскільки дане судове рішення не містить в собі правового висновку з питань застосування норм права та стосується іншого предмета спору.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, ст. 217 ЦК України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених судових вимог.

Згідно з ч.1 статті 4 ЗУ Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина 2: за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви представником позивача були додані до її матеріалів дві квитанції про сплату судового збору у розмірі по 840,80 гривень. Відтак, з урахуванням вищенаведеного суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1681,60 гривень підлягають частковому відшкодуванню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача 840,8 гривень.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 217, 256, 257, 261, 262, 267, 377, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст. 133 ЗК України, ст.ст. 6, 18 Закону України Про іпотеку , ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Фінансова компанія Укрфінанс Груп , ПАТ Комерційний індустріальний банк , треті особи - служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та договору про відступлення прав за договорами іпотеки (в частині) - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 03.04.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний Індустріальний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс Груп , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим номером 1167 в частині, що стосується відступлення прав за договором іпотеки від 01 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль в забезпечення вимог за кредитним договором № 014/0076/74/60584 від 20 липня 2006 року, і посвідчений Ливіцькою О.В., приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2812.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінанс Груп (код ЄРДПОУ 40326297, адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла, 11, будинок 20, кв.1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Боярський