Рішення

від 07.06.2021 по справі 399/671/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/671/20

Провадження № 2/399/23/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2021 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду цивільну справу за позовом сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним,

встановив:

Позивач СК Україна звернувсь до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, в якому просить визнати недійсним договір емфітевзису, укладений 06.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою площею 5, 6645 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1494, що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за № 482.

Разом з тим, просить скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права за користувачем ОСОБА_2 № 51511243, зроблений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В.М. на вказану земельну ділянку з реєстраційним номером 2006942535246.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07 листопада 2007 року між Сільськогосподарським кооперативом "Україна" та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100266.

Відповідно до п. 1. вищевказаного Договору оренди ОСОБА_3 передав СК Україна в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. В оренду була передана земельна ділянка загальною площею 5, 6645 га, № ділянки 494.1 з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія РІ № 347887 від 27.08.2002.

Як позивачу стало відомо, ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_1 помер, й після нього відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на спірну земельну ділянку. У січні 2020 року до СК Україна звернувся ОСОБА_1 , який повідомив, що він успадкував після ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3524684700:02:000:1494, що знаходиться на території Млинківської сільської ради, й надав позивачу копії свідоцтва про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої кам`янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. 14.01.2020 та зареєстроване за № 1-49, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Згідно з п. 8 договору оренди договір укладено на 10 років з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації . Пунктом 43 договору оренди також визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Оскільки договір оренди був зареєстрований 10.03.2010, то відповідно до п. 43 договору та ст. 18 Закону України Про оренду землі , він набув чинності 10.03.2010 й мав припинити свою дію через 10 років - тобто 10.03.2020.

Але, 27.01.2020 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була досягнута домовленість та укладена додаткова угода до договору оренди від 07.11.2007, відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції й подовжений строк його дії на 10 років. Відповідно до п. 3.1 договору (в новій редакції від 27.01.2020) Договір укладено на строк до 10.03.2030, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з урахуванням ротації культур . Згідно п. 5 додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печаткою орендаря.

Проте, 06.03.2020 відповідач ОСОБА_1 , знаючи, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у СК Україна , уклав одночасно договір емфітевзису № 482 із громадянином ОСОБА_2 .

03.06.2020 позивачу стало відомо з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною на земельну ділянку з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494 було зареєстроване право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 (номер запису 35839030). СК Україна вважає що такі дії відповідачів порушують його законне право оренди спірної земельної ділянки.

На момент смерті ОСОБА_3 був орендодавцем земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494 за договором оренди землі з СК Україна від 07 листопада 2007 року, оскільки договір був діючим й земельна ділянка йому не поверталася. Відповідно він мав права та обов`язки, які увійшли до складу спадщини й були прийняті ОСОБА_1 як спадкоємцем. Факт прийняття спадщини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 січня 2020 року.

Крім того, пунктом 34 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з метою суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи орендаря.

Позивач вважає, що відповідачі, укладаючи договір емфітевзису 03.03.2020 стосовно земельної ділянки, яка на законних підставах знаходиться на умовах оренди у позивача в користуванні, порушили законне право СК Україна на володіння та користування земельною ділянкою, оскільки двох користувачів на одній земельній ділянці не може бути.

Отже, спірний договір емфітевзису, укладений 03.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 02 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем - СК Україна .

21 серпня 2020 року у даній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18 вересня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 було подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28 жовтня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Близнюком І.В. подано відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та зазначив, що дійсно, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494, який був зареєстрований в Онуфріївському РВ КРФ ДП Центр ДЗК 10.03.2010. Вказаний договір був укладений на 10 років з моменту його реєстрації. Таким чином право оренди земельної ділянки за вказаним договором закінчувалося 10.03.2020, що не заперечується відповідачем і відповідає закону. Таким чином, договір оренди припинив свою дію 10.03.2020. Відповідач ОСОБА_1 став власником земельної ділянки в порядку спадкування і ним на адресу позивача 07.03.2020 було надіслано повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі і наголошено на небажанні в подальшому продовжувати договір оренди та необхідності повернути земельну ділянку відповідно до умов договору на підставі акту прийому-передачі.

Також зазначив, що позивач з невідомих причин не зазначає про те, що ним до закінчення строку дії договору направлялися листи-повідомлення з пропозицією про поновлення зазначеного договору оренди землі. Зважаючи на те, що строк дії договору закінчується 10.03.2020, діючи відповідно до ст. 33 ЗУ Про оренду землі , умов договору, ОСОБА_1 здійснив всі залежні від нього дії щодо повідомлення позивача про закінчення строку дії договору оренди. Представник відповідача вважає, що у зв`язку з припиненням договору оренди землі, відсутності згоди у орендодавця щодо його поновлення на новий строк, право позивача на використання спірної земельної ділянки закінчилося. Факт укладання договору емфітевзису, за наявності повідомлення орендодавця про відсутність наміру в будь-якій формі продовжувати орендні відносини з позивачем, на спірні правовідносини не впливає і не порушує жодних прав попереднього орендодавця.

Представник відповідача у відзиві також зазначив, що договір оренди (найму) відрізняється від договору про встановлення емфітевзису як по суті так і за змістом правового регулювання. Тому переважне право наймача не поширюється на випадки укладення власником речі договору про встановлення емфітевзису. Закон не встановлює заборону на визначення емфітевтичного права на майбутнє. Вважає, що оскільки позивач не додав жодного документу, який би підтверджував державну реєстрацію права оренди за позивачем в ДЗК або Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстратором при проведенні реєстрації емфітевтичного права, не було порушено жодних вимог закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Також зазначив, що твердження позивача про те, що на спірній земельній ділянці перебуває його врожай не відповідає дійсності, оскільки СК Україна , отримавши листи-повідомлення від відповідача ОСОБА_1 щодо небажання продовжувати орендні відносини та поновлювати договір оренди землі, не зазначив жодних відомостей щодо проведення будь-яких польових робіт на раніше орендованій земельній ділянці чи про необхідність завершення польового циклу.

Між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 12.03.2020 було укладено договір № 4 про надання агротехнічних послуг. На виконання зазначеного договору згідно із завданням замовника виконавцем виконані агротехнічні роботи по посіву на спірній земельній ділянці соняшника. За відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували проведення польових робіт, посів сільськогосподарських культур та доказів користування земельною ділянкою після 10.03.2020, доводи позивача про право власності на врожай є надуманими та спрямованими на заволодіння земельною ділянкою, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Ухвалою від 28.10.2020 суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 27.01.2021 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, просив договір емфітевзису визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Близнюк І.В. в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та надав пояснення згідно поданого до суду відзиву.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подавав.

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В.М. в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не подавала.

Суд, заслухавши представників сторін, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України , передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України .

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, власники земельної ділянки зобов`язані керуватися цими нормами та принципами, не допускаючи порушень прав орендаря землі.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про оренду землі орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця. Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , 1943 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка площею 5, 95 га кадастровий номер 3524684700:02:000:0494, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 № 347887 /т. 1 а.с. 24-25/.

07 листопада 2007 року між орендодавцем ОСОБА_3 та СК Україна було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494, який був зареєстрований у Онуфріївському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2010 за № 041038100266. У п. 7 вказаного договору сторони узгодили, що договір укладено строком на 10 років з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку договору оренди, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен у термін не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, п. 40 сторони узгодили, що у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт договір оренди продовжує свою дію до повного завершення польових робіт /т. 1 а.с. 20-22/.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07.11.2007 ОСОБА_3 передав у користування земельну ділянку в натурі площею 5, 66 га в користування СК Україна /т. 1 а.с. 23/.

14 січня 2020 року ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 , було видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки розміром 5, 6645 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1494, яка розташована на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області /т. 1 а.с. 15-17/.

27.01.2020 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була досягнута домовленість та укладена додаткова угода до договору оренди від 07.11.2007, відповідно до якої договір оренди викладений в новій редакції й подовжено строк дії договору оренди на 10 років. Відповідно до п. 3.1 договору (в новій редакції від 27.01.2020) Договір укладено на строк до 10.03.2030, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з урахуванням ротації культур . Згідно п. 5 додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печаткою орендаря /т. 1 а.с. 26-28/.

06 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису). Предметом оспорюваного правочину є земельна ділянка загальною площею 5, 6645 га з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494, розташована за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, Млинківська сільська рада. /т. 1 а.с. 10-13/.

Згідно довідки про посіви за вих. № 757 від 30.07.2020 СК Україна на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494, належній ОСОБА_3 , площею 5, 6645 га, посіяно соняшник /т. 1 а.с. 32-35/.

Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, поданого СК Україна , посівна площа сільськогосподарської культури соняшника складає 529 га /т. 1 а.с. 36 -37/.

07 березня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 складено листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі /а.с. 95/. Вказаний лист-заперечення відправлено на адресу СК Україна 19.03.2020, що підтверджується квитанцією "Укрпошта Експрес" /т.1 а.с. 96/.

12 березня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір № 4 про надання агротехнічних послуг, згідно якого виконавець ОСОБА_5 зобов`язується за завданням замовника, надати замовнику агротехнічні послуги на земельній ділянці з кадастровим номером 3524684700:02:000:1494 площею 5, 6645 га, яка розташована на території Млинківської сільської ради з використанням сільськогосподарської техніки /т. 1 а.с. 97/.

Відповідно до завдання замовника за договором № 4 про надання агротехнічних послуг від 12 березня 2020 року ОСОБА_2 (Замовник) просить ОСОБА_5 (Виконавця) надати наступні агротехнічні послуги: передпосівна підготовка грунту на земельній ділянці 3524684700:02:000:1494; посів на земельній ділянці сільськогосподарської культури - соняшника; збирання урожаю (сільськогосподарської продукції) /т. 1 а.с. 98/. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 4 про надання агротехнічних послуг від 01.07.2020 виконавець виконав свої зобов`язання за договором /т. 1 а.с. 99/.

Діючим законодавством визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , тощо.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України ). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України ).

Так, частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі (у редакції від 01.01.2007 року чинною на час укладення договору оренди землі від 01.03.2007 року) під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

У частині 1 статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлено статтею 777 ЦК України , є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року про спори щодо одночасного існування державної реєстрації емфітевзису і права оренди на одну і ту ж земельну ділянку зазначено наступну правову позицію. У 2018 році з`явився новий вид земельних спорів - спори щодо одночасного існування державної реєстрації права емфітевзису і права оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку. Проте як і в спорах щодо подвійної реєстрації права оренди Верховний Суд дотримується позиції, що договір, який укладений пізніше, під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, підлягає визнанню недійсним. Верховним Судом зазначено, що договір емфітевзису не відповідає вимогам чинного законодавства, так як укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі та з порушенням процедури реалізації переважного права орендаря, який належно виконує свої обов`язки за договором, на поновлення договору оренди.

Відповідно до ст. 263 ч. 4 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із приписів статті 33 Закону України Про оренду землі позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України , буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, провадження № 14-65цс18.

Таким чином, укладенням Договору емфітевзису від 06.03.2020 року відповідачі порушили права позивача, оскільки оспорюваний правочин позбавляє позивача на очікуване та узгоджене ним право на пролонгацію договору оренди землі, що передбачене статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Договір оренди та договір емфітевзису не є тотожними та мають відповідні відмінності. Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису, щодо якого законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

Укладенням договору емфітевзису між відповідачами порушено переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, адже позивач, як добросовісний орендар, висловив свій намір продовжити дію договору оренди, для чого уклав з ОСОБА_1 додаткову угоду від 27 січня 2020 року.

Як встановлено судом, позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, про що свідчить укладена між ним та ОСОБА_1 додаткова угода від 27 січня 2020 року, підписавши яку орендодавець погодився з укладенням договору оренди на новий строк.

Враховуючи, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди та емфітевзису за двома різними договорами, суд вважає, що відповідачі допустили недобросовісну поведінку стосовно позивача - попереднього орендаря.

Вказані вище висновки узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (№14-330цс18), постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, провадження № 61-10325св18; від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, провадження № 61-29962св18.

Отже, установивши факт дотримання позивачем процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, про що свідчить укладена з ОСОБА_1 додаткова угода від 27 січня 2020 року, суд дійшов висновку про визнання договору емфітевзису від 06 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним на підставі частини першої статті 203 , частини першої статті 215 ЦК України .

Доводи представника відповідача щодо того, що додаткова угода від 27 січня 2020 року не зареєстрована у встановленому законом порядку суд відхиляє, оскільки це не спростовує факт дотримання орендарем вимог частин 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , які регулюють порядок пролонгації договору оренди землі. Укладенням додаткової угоди сторони дійшли згоди щодо продовження договору оренди землі, його нових істотних умов, та реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.

Отже, посилання представника відповідача щодо того, що укладена, але не зареєстрована в установленому порядку додаткова угода від 27 січня 2020 року на реалізацію орендарем свого переважного права не впливає, є помилковими.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17, провадження № 61-29962св18.

Заперечення ОСОБА_1 від 07 березня 2020 року щодо продовження строку договору оренди, направлене 19 березня 2020 року поштою на адресу позивача, також вищезазначених висновків не спростовує, оскільки це заперечення складено та направлено орендарю вже після підписання додаткової угоди від 27 січня 2020 року, а також після укладення оспорюваного договору емфітевзису від 06 березня 2020 року.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи, що спорюваний позивачем спірний договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, становить перешкоду для реалізації права на користування земельною ділянкою для орендаря СК Україна , оскільки договір емфітевзису укладений під час дії договору оренди землі, а реєстрація емфітевтичного права за ОСОБА_2 на належну ОСОБА_1 земельну ділянку унеможливлює СК Україна реалізацію переважного права орендаря, який належно виконує свої обов`язки за договором, недобросовісну поведінку відповідачів стосовно позивача, оскільки договір емфітевзису, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі від 07.11.2007, суд приходить до висновку, що договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є недійсним, так як в момент його укладення допущено порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

На підставі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати понесені позивачем, які складаються з судового збору в сумі 4204, 00 грн., слід стягнути з відповідачів у рівних частках по 2102, 00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 53, 54, 141 , 2 03 2 15, 265 , 273 , 354 ЦПК України , суд -

вирішив:

Позов сільськогосподарського кооперативу Україна до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір емфітевзису, укладений 06.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою площею 5, 6645 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1494, що знаходиться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за № 482.

Скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права за правокористувачем ОСОБА_2 № 35839030, зроблений за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51511243, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою Валентиною Михайлівною на вказану земельну ділянку з реєстраційним номером 2006942535246.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь сільськогосподарського кооперативу Україна судові витрати по справі в розмірі 2102, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь сільськогосподарського кооперативу Україна судові витрати по справі в розмірі 2102, 00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Лях