Ухвала

від 01.06.2021 по справі 128/1413/21

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1413/21

УХВАЛА

01.06.2021 м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої та підписаної її представником - адвокатом Байдаком Василем Григоровичем до ОСОБА_2 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним, -

УСТАНОВИВ:

24.05.2021 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої та підписаної її представником - адвокатом Байдаком В.Г. до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису), справа № 128/1413/21.

01.06.2021 ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка представником позивача- адвокатом Байдаком В.Г. мотивована тим, що до суду подано позов про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним.

Вказує, що підставою для подання позову є те, що без її відома та згоди укладено договір щодо належної їй на праві власності земельної ділянки, а саме: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.04.2017, укладений з ОСОБА_2 , предметом якого є право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 0520687600:01:004:0149, площею 2, 3198 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв`язку з чим відповідач може здійснити відчуження права емфітевзису на вказану земельну ділянку.

Просить суд заборонити відповідачу здійснювати відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 0520687600:01:004:0149, площею 2, 3198 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вивчивши заяву, оглянувши позов та надані позивачем документи до нього, суд вважає заяву про забезпечення позову не обґрунтованою та такою, що підлягає у відмові в задоволенні, виходячи з такого.

Так, судом установлено, що позивач звернулась до суду з даним позовом, який умотивовано тим, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2015 належить земельна ділянка, кадастровий номер: 0520687600:01:004:0149, площею 2, 3198 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначає, що 02.11.2020 їй стало відомо про порушення її прав як власника земельної ділянки, кадастровий №0520687600:01:004:0149, площею 2.3198 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Вказує, що порушення полягають в тому, що стосовно належної їй на праві власності земельної ділянки без її відома та згоди 05.04.2017 був укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та 08.11.2019 року було зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер 0520687600:01:004:0149, на підставі вказаного договору. Рішення про реєстрацію прийняте державним реєстратором Казьмір В.О., Відділ надання адміністартивних послуг Могилів- Подільської міської ради, Вінницька область, номер запису про інше речове право: 34096752.

Зазначає, що правокористувачем згідно з даними Державного реєстру прав на нерухоме майно є громадянка ОСОБА_2 .

Вказує, що договір про право користування земельною ділянкою длясільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.04.2017 нею не укладався, довіреностей на право підписання від мого імені будь-яких договорів вона не надавала, жодного примірника зазначеного договору в неї немає.

Зазначає, що ще одним підтвердженням того, що даний договір емфітевзису укладено без її відома є те, що вона жодного разу вона не отримувала від відповідача будь-якої плати за користування земельною ділянкою.

Вказує, що вищевказаний договір емфітевзису є недійсним, у зв`язку з тим, що вона, ОСОБА_1 , як власник земельної, договір не укладала та не підписувала, ніякого волевиявлення щодо укладання даного договору вона не здійснювала.

Тому вимушена звернутися до суду та просить суд визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.04.2017 року, укладений з ОСОБА_2 , предметом якого є право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0520687600:01:004:0149, площею 2.3198 гектарів, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України у постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006, убачається забезпечення позову сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно п. 4 згаданої постанови, судом роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно п. п.1, 10 даної постанови, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, вжиття передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду. Умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб; такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

З урахування заявлених позивачем позовних вимог до відповідача, їх розміру, заявленого виду забезпечення позову і його співмірності із заявленими позивачем вимогами, суд вважає, що позивач (представник позивача) не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 0520687600:01:004:0149, площею 2, 3198 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Виходячи з вище викладеного, а також, з урахуванням того , що позивач продовжує бути власником спріної земельної ділянки; розумності, обґрунтованості та меж позовних вимог позивача , суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, оскільки позивачем (представником позивача) не надано суду жодного належного та допустимого доказу на те, що на даний час існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову по даній справі.

Тому у її задоволені слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Байдака Василя Григоровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним, - відмовити. Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду з урахуванням положень пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України. Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: О.Б. Саєнко