Рішення

від 27.05.2021 по справі 910/12472/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021Справа № 910/12472/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до 1) Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

2) Приватного акціонерного товариства "Одеса-Авто"

про стягнення 2 539 727,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Брусков В.Я., Білоконь І.В.

від відповідача-1: Хворостяний О.В.

від відповідача-2: Полич Є.В.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року до Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС", позивач) до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (далі - ПрАТ "Автокапітал", відповідач-1) про стягнення страхового відшкодування у сумі 2 539 727,40 грн. в порядку суброгації.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що власник автомобіля Mercedes-Benz S400 - ТОВ "Карат" зазнав матеріальних збитків внаслідок пожежі, яку позивачем було визнано страховим випадком за договором страхування № 311072а7оа від 11.09.2017р., укладеним з потерпілою особою, та виплачено товариству "Карат" страхове відшкодування в розмірі 2 539 727, 40 грн.

Посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "АРКС" зазначило, що до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, яким є уповноважений представник виробника вищевказаного транспортного засобу - ПрАТ "Автокапітал". У позові ПрАТ "СК "АРКС" просило стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 2 539 727,40 грн. в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 р. до розгляду справи був залучений співвідповідач - Приватне акціонерне товариство ПрАТ "Одеса-Авто" (далі - ПрАТ "Одеса-Авто", відповідач-2), як уповноважений продавець автомобілів, вироблених концерном Даймлер АГ, у якого був придбаний автомобіль Mercedes-Benz S400.

Справа розглядалась судами неодноразово. Востаннє, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 р., у задоволенні позову ПрАТ "СК "АРКС" було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15.10.2020 р., разом з окремою думкою судді Верховного Суду від 15.10.2020 р., вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.112020 р. дана справа була прийнята до нового розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні представники сторін надали додаткові пояснення по справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2020 р.

Також до закінчення підготовчого засідання позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив заявлену шкоду в сумі 2 539 727,40 грн. стягнути в порядку суброгації солідарно з обох відповідачів.

Указану заяву суд розцінив, як заяву про зміну предмету позову, та до розгляду її не прийняв з огляду на положення ч. 4 ст. 46 ГПК України, відповідно до якої у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача підтримали та обґрунтували заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 - ПрАТ "Автокапітал" у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що ТОВ "Карат", правонаступником якого став позивач, порушило договірні зобов`язання та не звернулося з вимогою до продавця автомобіля (ПрАТ "Одеса-Авто") чи виробника (уповноваженого представника в Україні - ПрАТ "Автокапітал") про безкоштовне відновлення автомобіля або з вимогою про відмову від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми, або з вимогою про заміну товару, як це передбачено ст. 678 Цивільного кодексу України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 - ПрАТ "Одеса-Авто" проти заявленого позову заперечив, вказав, що гарантійні зобов`язання виробника автомобіля на території України забезпечуються продавцем і обмежуються виключно безкоштовним для покупця ремонтом автомобіля на СТО, а будь-які інші компенсації не допускаються. Позивач, як новий кредитор, не скористався правом, передбаченим ст. 680 Цивільного кодексу України та не звернувся до відповідача-2 з однією із вимог, передбачених ч. 1-2 ст. 678 Цивільного кодексу України. Також представник відповідача-2 не погодився з наданими позивачем висновками експертів щодо причин виникнення пожежі автомобіля з огляду на їх неповноту та необґрунтованість. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2020 р. по даній справі разом з окремою думкою судді Верховного Суду від 15.10.2020 р., дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 01.09.2017 р., укладеним з ПрАТ "Одеса-Авто", ТОВ "Карат" придбало автомобіль Mersedes-Benz S400.

11.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карат" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 311072а7оа, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом - автомобілем Mercedes-Benz S400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

22.09.2017 р. о 23:40 год. на стоянці АЗС "Бром", що розташована на 247 км автодороги Київ - Одеса, у моторному відсіку застрахованого автомобіля Mercedes-Benz S400, сталася пожежа, яку було ліквідовано о 23:50 год. 22.09.2017р.

Згідно з актом про пожежу від 23.09.2017 р., складеним головним інспектором Благовіщенського районного відділу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Строковим А.В., пожежею були пошкоджені: капот автомобіля, моторний відсік автомобіля, турбіни, воздухопровід, електропроводка; ймовірна причина виникнення пожежі - коротке замкнення електромережі автомобіля.

На підставі висновку експертного дослідження № 19/14-2/2-ЕД/17 від 03.11.2017 р., виконаного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на замовлення власника автомобіля, та висновку експертного дослідження № 20645/20646/17-46 від 17.11.2017 р., складеного за результатами проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження, указана подія була визнана позивачем страховим випадком за договором страхування № 311072а7оа від 11.09.2017, у зв`язку з чим ПрАТ "СК "АРКС" перерахувало на користь ТОВ "Карат" страхове відшкодування у розмірі 2 539 727,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 465100 від 20.06.2018 р.

Звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на вищевказані експертні висновки, ПрАТ "СК "АРКС" зазначає, що ПрАТ "Автокапітал" є відповідальною особою за спричинену шкоду транспортному засобу, що належав ТОВ "Карат", а тому відповідач на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України зобов`язаний, разом із ПрАТ "Одеса-Авто", відшкодувати в порядку суброгації шкоду, завдану майну третій особі в результаті дефектів транспортного засобу, переданого їй у власність на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 01.09.2017 р., укладеного між ТОВ "Карат" (потерпілим) та ПАТ "Одеса-Авто".

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 15.10.2020 р. зазначив, що після виплати страховиком страхового відшкодування за договором майнового страхування в порядку суброгації відбулася заміна кредитора у договірному зобов`язанні і до кредитора (страховика) перейшли права покупця за договором купівлі-продажу автомобіля.

При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування до правовідносин сторін вимог статей 678, 679 ЦК України, які регулюють договірні зобов`язання купівлі-продажу у зв`язку з переданням товару неналежної якості та необхідність дослідження судами виконання сторонами умов договору купівлі-продажу. Оскільки суди попередніх інстанцій з достовірністю не встановили обставини щодо неналежної якості спірного товару, не надали належної правової оцінки листам ПрАТ "Одеса-Авто" від 05.03.2018 р. за вих. №№ 54, 55, відповідно до яких пожежа спірного автомобіля не визнається продавцем автомобіля гарантійним випадком, а також не встановили, що обставини чи недолік, які зумовили пошкодження майна, не виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу, справа була направлена на новий розгляд.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд зазначив, що при новому розгляді справи суду слід повно і всебічно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити докази, додані на їх підтвердження, надати оцінку всім аргументам учасників справи. І в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Виконуючи зазначені вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2020 р., та врахувавши окрему думку судді Верховного Суду від 15.10.2020 р. по даній справі, в якій зроблено висновок, про те, що заміни кредитора у договірному зобов`язанні з купівлі-продажу автомобіля неналежної якості не відбулося та до позивача не перейшли права за вказаним договірним зобов`язанням, суд виходив з наступного.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі вказаних приписів закону факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства випливає, що до позивача перейшло право вимоги в межах суми страхового відшкодування (2 539 727,40 грн.) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин, після виплати страхового відшкодування, позивач набув прав кредитора лише у деліктному зобов`язанні, а не у договірному, оскільки внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), за змістом ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", страховик набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування тільки у деліктному зобов`язанні. При цьому після виплати страхового відшкодування право власності на автомобіль залишилося у ТОВ "Карат" та до страхової компанії не перейшло. Також до позивача не перейшли права та обов`язки за договором купівлі-продажу автомобіля від 01.09.2017 р. внаслідок виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, оскільки такими правами наділені лише сторони договору купівлі-продажу.

Отже, за висновком суду, правовідносини, що виникли у порядку суброгації, не охоплюють правовідносин з купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки правовий механізм суброгації передбачає перехід прав лише у деліктному зобов`язанні, а тому положення статей 678, 679 ЦК України, які регулюють договірні зобов`язання купівлі-продажу з передачі товару неналежної якості, до спірних правовідносин сторін не застосовуються.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, якщо заміна кредитора відбувається внаслідок суброгації - переходу до страховика (який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування) прав кредитора щодо особи, яка несе відповідальність за настання страхового випадку (стаття 993 Цивільного кодексу України), то обсяг прав кредитора дорівнюватиме розміру страхового відшкодування (фактичним витратам страховика).

Виходячи з викладеного, зважаючи на встановлені обставини справи, а також враховуючи правові підстави позову ПрАТ "СК "АРКС", суд дійшов висновку, що факт виплати страховиком страхового відшкодування зумовив виникнення у позивача прав вимоги в порядку суброгації до особи, відповідальної за збитки в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування, саме на підставі положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Вирішуючи питання про відповідальну за збиток особу, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначена стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України);

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Суб`єктом відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. При цьому заподіювач шкоди може і не бути власником майна, діяльністю якого заподіяна шкода.

Судом вже встановлено, що позивач (як новий кредитор) поніс збитки, завдані виплатою страхового відшкодування на суму 2 539 727,40 грн. внаслідок пожежі, яка виникла у моторному відсіку застрахованого автомобіля Mercedes-Benz S400. При цьому відповідальними особами за завдані позивачу матеріальні збитки ПрАТ "СК "АРКС" визначило уповноваженого представника виробника вказаного транспортного засобу - ПрАТ "Автокапітал" та продавця зазначеного автомобіля - ПрАТ "Одеса-Авто".

На підтвердження наявності вини вказаних осіб у спричиненні таких збитків позивач посилається на висновок експертного дослідження ДНДЕКЦ МВС України № 19/14-2/2-ЕД/17 від 03.11.2017 р., виконаний на замовлення власника автомобіля, а також на висновок експертного дослідження КНДІСЕ № 20645/20646/17-46 від 17.11.2017 р. за замовленням ПрАТ "Одеса-Авто", якими встановлено, що причиною пожежі став заводський дефект автомобіля, а саме - дефект з`єднання випускної труби двигуна, який виник внаслідок недбалості при виготовленні автомобіля.

Так, в матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження КНДІСЕ МЮ України № 20645/20646/17- 46 від 17.11.2017 р., з якого слідує, що причина виникнення пожежі автомобіля пов`язана з наявним у цьому автомобілі негерметичним з`єднанням випускної труби автомобіля, де вона була приєднана до випускного патрубка лівої турбіни, у свою чергу, приєднаної до лівого випускного колектора двигуна внутрішнього згоряння, встановленого за допомогою профільного хомута.

Також згідно з наявним у справі висновком експертного дослідження ДНДЕКЦ МВС України № 19/14-2/2ЕД/17 від 03.11.2017 р. причиною пожежі автомобіля є виникнення горіння у результаті теплового самозаймання полімерних матеріалів шляхом акумуляції тепла в осередку пожежі, в тому числі за рахунок дії високої температури вихлопних газів, шо під тиском проходили через нещільність з`єднань вихлопної труби та колектору відпрацьованих газів.

У обох дослідженнях вказано, що причиною пошкодження автомобіля Mercedes-Benz S400 Coupe 4МАТІС, номер кузова НОМЕР_1 , стала нещільність з`єднань вихлопної труби та колектору відпрацьованих газів автомобіля, внаслідок чого відбулося теплове самозаймання полімерних матеріалів у підкапотному просторі автомобіля.

Разом з тим, під час нового розгляду справи відповідач-2 надав суду рецензію експерта ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива Саріогло Д.П. від 25.01.2021 р., відповідно до якого висновок експертного дослідження КНДІСЕ № 20645/20646/17-46 від 17.11.2017 р. викликає обґрунтований сумнів у його правильності, що, на думку рецензента, виключає можливість його використання, як доказу по справі, оскільки:

- враховуючи особливість об`єкта, яким є автомобіль, для вирішення поставлених питань необхідно провести комплексні експертні дослідження обставин виникнення пожежі із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, тому для їх вирішення, в першу чергу, повинні були долучатися експерти, які мають допуски для проведення саме автотехнічних експертиз;

- вирішення четвертого питання (чи в технічно справному стані знаходилася паливна система автомобіля та інші деталі двигуна) повністю відноситься до компетенції спеціальних знань експерта-автотехніка і тому його вирішення в наведеному складі експертів, може свідчити про їх вихід за межі своєї компетенції, що забороняється пунктом 2.3 посадової Інструкції;

- на автомобілі не було проведено повне дослідження місця з`єднання лівого випускного колектора з турбіною і випускної труби системи випуску відпрацьованих газів;

- твердження про негерметичність з`єднання вихлопної труби та колектору відпрацьованих газів автомобіля не відповідають дійсності, оскільки з`єднувальний фланець на колекторі з турбіною має зовнішню похилу поверхню, а щільність з`єднання досягається ущільнюючим кільцем, про яке у висновку взагалі не згадується;

- не було досліджено, яка саме пластмаса плавилася і вигорала на поверхні лівої випускної труби, біля місця її з`єднання з колектором (чи не міг потрапити в моторний відсік автомобіля сторонній пластиковий предмет або матеріал), у зв`язку з чим не можна вважати обґрунтованим висновок експертів про те, що причина виникнення даної пожежі пов`язана з неналежним виконанням заводом-виробником автомобіля в системі відпрацьованих газів, з`єднання лівого випускного колектора з турбіною випускної труби;

- у відповіді на четверте питання, яке по суті відноситься до компетенції автотехнічної експертизи, експерти додають відповідь, яка не стосується змісту питання, а саме, що Виникнення пожежі у цьому автомобілі перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з негерметичністю вказаного з`єднання .

Отже, згідно з указаною рецензією висновок експертного дослідження КНДІСЕ № 20645/20646/17-46 від 17.11.2017 р. був наданий на підставі проведення неповного дослідження, без залучення експерта-автотехніка, до компетенції спеціальних знань якого відносилися особливості дослідження об`єкта; без додержання існуючих методів дослідження та вимог посадової Інструкції, що є порушенням принципів, відповідно до повноти та об`єктивності дослідження, визначених ст. 3 Закону України Про судову експертизу , внаслідок чого були зроблені необґрунтовані висновки.

Також згідно з рецензією експерта ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива Саріогло Д.П. від 25.01.2021 р. на висновок ДНДЕКЦ МВС України № 19/14-2/2ЕД/17 від 03.11.2017 р., вказаний висновок був наданий на підставі неповного дослідження, без додержання існуючих методів дослідження та вимог посадової Інструкції, що є порушенням принципів, відповідно до повноти та об`єктивності дослідження, визначених ст. 3 Закону України Про судову експертизу , внаслідок чого були зроблені необґрунтовані висновки. Основною причиною отримання необґрунтованого висновку щодо причини пожежі на даному автомобілі може бути те, що не врахована особливість об`єкта дослідження, яким є автомобіль. Дослідження причини пожежі на автомобілі потребує використання комплексних методів дослідження, в першу чергу, автотехнічних.

Щодо вказаних рецензійних висновків позивач стверджував, що надання таких рецензій на експертні висновки у даній справі є безпідставним, оскільки це не передбачено чинним законодавством, проте, суд враховує позицію судів вищих інстанцій, висловлену під час першого розгляду справи, де вони зазначили, що відповідачем не вжито заходів щодо рецензування проведених у справі досліджень, із висновками яких не погоджується ПрАТ "Автокапітал".

Водночас, відповідач-2 - ПрАТ "Одеса-Авто" під час нового розгляду справи надав суду експертний висновок комплексного пожежно-технічного та автотехнічного дослідження № 14/21 від 26.01.2021 р., складений експертом ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива Саріогло Д.П., у якому встановлено, що:

- з технічної точки зору немає підстав вважати, що до виникнення пожежі на автомобілі Mercedes-Benz S400 Coupe 4МАТІС, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , причетний його технічний стан, зокрема і технічний стан системи випуску відпрацьованих газів;

- причиною пожежі на даному автомобілі могло стати потрапляння на нагріті поверхні термозахисних екранів, встановлених навколо лівої турбіни і випускної труби системи випуску відпрацьованих газів, стороннього горючого матеріалу, який під впливом тепла нагрітої поверхні зазначених екранів та променистого і конвективного тепла, що надходило від нагрітих поверхонь випускного колектора з турбіною і випускної труби, нагрівся до температури, при якій розпочався процес його розкладу з утворенням горючих парів і газів, які після зупинки автомобіля і вимкнення двигуна, внаслідок швидкої акумуляції тепла з підвищенням температури, зайнялися.

Отже, згідно з указаним висновком причиною пожежі автомобіля став не його технічний стан.

Представники позивача у судовому засіданні просили не брати до уваги надані відповідачем-2 висновок комплексного пожежно-технічного та автотехнічного дослідження № 14/21 від 26.01.2021 р. та рецензії на попередні висновки експертів, оскільки експерт Саріогло Д.П. не підпадає під визначення експерта, наданого у ст. 69 ГПК України, не має відповідної кваліфікації судового експерта та він не внесений до реєстру атестованих судових експертів.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність відхилення висновку експерта, підготовленого за результатами проведення експертизи іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань без присвоєння кваліфікації судового експерта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом (ст. 10 Закону).

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, ПрАТ "Одеса-Авто", з посиланням на приписи статей 69, 98, 101 ГПК України, Закону України Про судову експертизу , надало до суду як доказ у справі висновок комплексного пожежно-технічного та автотехнічного дослідження № 14/21 від 26.01.2021 р., складений експертом ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива Саріогло Д.П., на замовлення товариства. При цьому відповідач-2 вказував, що зазначеним висновком експерта підтверджується правильність позиції відповідачів про те, що причиною пожежі застрахованого у позивача автомобіля, став не технічний стан транспортного засобу.

Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Оцінюючи надані відповідачем-2 рецензії та висновок ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива щодо причин пошкодження автомобіля, суд враховує, вони були виконані фахівцем-експертом Саріогло Д.П., який володіє спеціальними знаннями у галузях (експертних спеціальностях): інженерно-технічна експертиза (що включає у себе: дослідження обставин ДТП; дослідження технічного стану транспортних засобів; дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання пожежної безпеки; дослідження технічної експлуатації електроустаткування); експертиза матеріалів, речовин та виробів (що включає у себе дослідження матеріалів і сплавів).

Вказаний фахівець має вищу технічну та вищу юридичну освіту, пройшов спеціальну експертну підготовку з призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, був атестований за вищевказаними спеціальностями, має стаж експертної роботи в державній експертній установі 35 років, був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку в даній справі.

При цьому, як вбачається із правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.05.2021 р. по справі № 910/702/17, висновок експертного дослідження, в силу закону, може бути наданий також й іншим (фахівцем) експертом з відповідної галузі знань, а не лише судовим експертом чи державною спеціалізованою установою.

На підставі викладеного суд вважає, що рецензії та експертний висновок, виконані фахівцем (експертом) Центр судових експертиз Альтернатива Саріогло Д.П. у повній мірі відповідають вимогам ст. 7 Закону України Про судову експертизу , ст. 98 ГПК України, а також спеціалізації експерта та завданням комплексного пожежно-технічного та автотехнічного дослідження.

Водночас, суд приймає до уваги результати комплексного пожежно-технічного та автотехнічного дослідження № 14/21 від 26.01.2021 р., виконаного Центр судових експертиз Альтернатива , та враховує його висновки при вирішенні даного спору, зокрема, про те, що виникнення пожежі спричинив не технічний стан автомобіля; система випуску відпрацьованих газів не причетна до виникнення пожежі, характер утворених термічних ушкоджень на капоті і в моторному відсіку досліджуваного автомобіля однозначно вказують на те, що джерелом запалювання в осередку пожежі могли бути сильно нагріті поверхні лівої турбіни і випускної труби та поверхні термозахисних екранів, встановлених навколо неї. Наявні сліди на одному із термозахисних екранів вказують на те, що він мав безпосередній контакт з твердим горючим матеріалом, який не має відношення до даного автомобіля.

Указані висновки узгоджуються з поясненнями представника відповідача-1 (ПрАТ "Автокапітал") та наданими ним доказами про те, що в переддень до виникнення пожежі автомобіля (21.09.2017р.) за замовленням потерпілої особи (ТОВ "Карат") були проведені роботи з поклейки вказаного автомобіля захисною плівкою у ФОП Дзізіньської Ю.О.

У той же час, суд відхиляє надані позивачем висновок експертного дослідження КНДІСЕ № 20645/20646/17-46 від 17.11.2017 р. та висновок ДНДЕКЦ МВС України № 19/14-2/2ЕД/17 від 03.11.2017 р., як такі, що були складені на підставі неповного дослідження та без залучення експерта-автотехніка, до компетенції спеціальних знань якого відносилися особливості дослідження об`єкта, та без додержання існуючих методів дослідження.

Також суд не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів наявні у справі акт огляду транспортного засобу від 26.10.2017 р., складений представниками ПрАТ "Автокапітал" і ПрАТ "Одеса-Авто" та технічний висновок представників заводу-виробника автомобіля від 15.03.2018 р., оскільки вказані документи були складені в односторонньому порядку та є лише припущеннями відповідачів про можливі причини виникнення пожежі.

Крім того, суд зазначає, що надані сторонами докази щодо передання покупцеві товару неналежної якості за договором купівлі-продажу автомобіля та його гарантійного обслуговування (переписка сторін, листи ТОВ "Карат", заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інші) судом не оцінювались, оскільки суд вище дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин, що виникли в порядку суброгації, не застосовуються вимоги статей 678, 679 ЦК України, які регулюють договірні зобов`язання купівлі-продажу у зв`язку з переданням товару неналежної якості.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, що входять до предмету доказування, у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами наявності вини відповідачів у спричиненні ПрАТ "СК "АРКС" збитків, а також наявність інших складових цивільного порушення - протиправної поведінки (дій) відповідачів, причинного зв`язку між протиправною поведінкою (діями) з боку відповідачів та заподіяною шкодою, а тому у ПрАТ "СК "АРКС" відсутні підстави для притягнення відповідачів до відповідальності у вигляді стягнення збитків в порядку суброгації.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору за подачу позову, апеляційної і касаційної скарг ПрАТ "СК "АРКС", а також апеляційної і касаційної скарг ПрАТ "Автокапітал", покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал", Приватного акціонерного товариства "Одеса-Авто" про стягнення 2 539 727,40 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 15/2, ідентифікаційний код 31750520) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 57 143 (п`ятдесят сім тисяч сто сорок три) грн. 88 коп. та касаційної скарги в сумі 76 191 (сімдесят шість тисяч сто дев`яносто одну тисячу) грн. 82 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні в присутності учасників справи 27 травня 2021 року.

Повний текст рішення складений 8 червня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.