Постанова

від 08.06.2021 по справі 177/297/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2241/21 Справа № 177/297/20 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м.Кривий Ріг

справа № 177/297/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Селянське (фермерське) господарство КРИСТАЛ

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року, яке ухвалено суддею Строговою Г.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування позову позивачем зазанчено, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 13.280 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882200:03:001:0294.

14 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем СФГ КРИСТАЛ укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру .

В листопаді 2019 року вона звернулася до відповідача з вимогою повернути вказану земельну ділянку, у зв`язку з закінченням дії договору оренди, однак відповідач відмовився повернути земельну ділянку, мотивуючи свою відмову наявністю діючого договору оренди підписаного нею та відповідачем.

08.02.2020 року позивач отримала від відповідача лист, в якому знаходилася копія договору оренди та витяг, що свідчив про реєстрацію іншого договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року.

Відповідно до отриманих документів 07.08.2015 року, між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди земельної ділянки. Згідно п.2 Договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,280 га, у тому числі рілля - 13.280га. Кадастровий номер земельної ділянки - 1221882200:03:001:0294.

Відповідно п.8 Договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно проекту землеустрою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди земельної ділянки 20.04.2016 року зареєстрований Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером 14271693.

Позивач вважає, що Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1221882200:03:001:0294 від 07.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Кристал , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2016 року за номером 14271693, укладений з порушенням діючого законодавства та є недійсним, оскільки на день укладення вказаного договору, договір оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, був діючим.

Посилаючись на наведене вище позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1221882200:03:001:0294 від 07.08.2015 року, укладений між нею та Селянським (фермерським) господарством Кристал , номер запису про інше речове право 14271693.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1221882200:03:001:0294, від 07.08.2015, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Кристал , номер запису про інше речове право 14271693.

Стягнуто з Селянського (фермерське) господарства КРИСТАЛ на користь ОСОБА_1 в рахунок сплати судового збору 840 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, судові виклики про розгляд справи відповідачем не отримувались, у зв`язку із чим було порушено право відповідача на участь в судовому засіданні та надання пояснень по справі.

Крім того, на переконання відповідача, позивач не довела того факту, що підпис від її імені в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки виконаний не нею, а іншою особою та не довела того, що вона не мала намір укладати оспорюваний договір оренди, що свідчить про наявність її вільного волевиявлення щодо укладання оспорюваного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ - Дем`яненко Т.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга відповідача СФГ КРИСТАЛ обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за відсутності представника відповідача, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу СФГ КРИСТАЛ як увхали про відкриття провадження у справі, так і судових повісток про призначення справи до розгляду, зокрема й на 20 жовтня 2020 року, що не відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача СФГ КРИСТАЛ , яке належним не повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126460, виданого 26 березня 2003 року Криворізькою районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, на підставі рішення Ради народних депутатів № 425 від 21.02.2003 року про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 384, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 13.280 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Грузької сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882200:03:001:0294 (а.с.11).

14 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ КРИСТАЛ укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надала в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 13.280 га, на строк 10 років, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126460, виданого 26 березня 2003 року Криворізькою районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, на підставі рішення Ради народних депутатів № 425 від 21.02.2003 року про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 384. Кадастровий номер земельної ділянки: 1221882200:03:001:0294, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року та копією акту про передачу та прийом земельної ділянки від 14 серпня 2008 року (а.с.11-14).

Договір оренди земельної ділянки № б/н від 14 серпня 2008 року зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис.

Договір оренди земельної ділянки було укладено на строк 10 років, тобто до14 серпня 2018 року.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 07.08.2015 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ КРИСТАЛ укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надала в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 13.280 га, на строк 10 років, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126460, виданого 26 березня 2003 року Криворізькою районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, на підставі рішення Ради народних депутатів № 425 від 21.02.2003 року про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 384. Кадастровий номер земельної ділянки: 1221882200:03:001:0294, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року та копією акту про передачу та прийом земельної ділянки без зазначення дати (а.с.19-23).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди земельної ділянки 20.04.2016 року зареєстрований Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером 14271693.

Звернувшись до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним позивач посилається на те, що Договір оренди земельної ділянки 07.08.2015 року укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Кристал , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2016 року за номером 14271693, укладений з порушенням діючого законодавства та є недійсним, оскільки на день укладення вказаного договору, договір оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, був діючим.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, Постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та Постанові від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1221882200:03:001:0294 від 07.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Кристал , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2016 року за номером 14271693, укладений з порушенням діючого законодавства та є недійсним, оскільки на день укладення вказаного договору, договір оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, був діючим, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, також регулюються актами земельного законодавства, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди, строк дії договору, орендна плата, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об`єкта оренди, умови та строки передачі землі, умови повернення, існуючі обмеження щодо використання ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін.

За змістом частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для визнання договору недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на момент укладання оскаржуваного договору, невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації зобов`язаний перевіряти відповідність змісту договору вимогам чинного законодавства.

Реєстрація зазначеного договору свідчить про те, що договір містить усі необхідні істотні умови та відповідає вимогам діючого законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ КРИСТАЛ 14 серпня 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надала в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 13.280 га, на строк 10 років, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126460, виданого 26 березня 2003 року Криворізькою районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, на підставі рішення Ради народних депутатів № 425 від 21.02.2003 року про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 384, кадастровий номер земельної ділянки: 1221882200:03:001:0294, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року та копією акту про передачу та прийом земельної ділянки від 14 серпня 2008 року (а.с.11-14).

Вказаний договір оренди земельної ділянки № б/н від 14 серпня 2008 року був укладений на строк 10 років, тобто до 14 серпня 2018 року, та зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 07.08.2015 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем СФГ КРИСТАЛ укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно якого ОСОБА_1 , як орендодавець, надала в строкове, платне користування земельну ділянку, площею 13.280 га, на строк 10 років, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 126460, виданого 26 березня 2003 року Криворізькою районною державною адміністрацією Ради народних депутатів, на підставі рішення Ради народних депутатів № 425 від 21.02.2003 року про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 384, кадастровий номер земельної ділянки: 1221882200:03:001:0294, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року та копією акту про передачу та прийом земельної ділянки без зазначення дати (а.с.19-23).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди земельної ділянки 20.04.2016 року зареєстрований Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області за номером 14271693.

Відповідно до оспорюваного позивачем договору оренди земельної ділянки сторони в належній формі, відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі , досягли згоди з усіх істотних умов договору, оскільки договір містить об`єкт оренди, строк дії договору, розмір орендної плати, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об`єкта оренди, умови та строки передачі землі, умови повернення, існуючі обмеження щодо використання ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін.

Згідно з пунктом 43 Договору він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Договір оренди земельної ділянки підписаний сторонами та 20 квітня 2016 року відбулася його державна реєстрація.

Згідно з актом приймання-передачі ОСОБА_1 передала, а СФГ КРИСТАЛ прийняло земельну ділянку, загальною площею 13.280 га (а.с. 23).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, пройшов процедуру державної реєстрації, позивач на час його укладення мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди, в договорі зазначено місцезнаходження земельної ділянки, станом на 07 серпня 2015 року земельна ділянка була сформована ї їй присвоєно кадастровий номер.

Отже, встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, врахувавши те, що позивач не спростувала презумпції правомірності оспорюваного договору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, що буде відповідати відповідним правовим висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 484/2818/17, провадження № 61-38873св18.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи позивача, як підстава для задоволення позовних вимог, про те, що оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням діючого законодавства та є недійсним, оскільки на день укладення вказаного договору, договір оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, був діючим, оскільки наявність в даному випадку договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2008 року, який діяв на момент укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 07.08.2015 року, не свідчить про недійсність оспорюваного договору, оскільки позивач не заперечувала того, що оспорюваний договір укладала, діючи свідомо, розуміючи, до яких наслідків приведе його укладення. Наведене вище повністю узгоджується з правовим висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 235/2537/17, провадження № 61-18328св18.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору, сплачених останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 1261,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ - задовольнити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ судові витрати по справі у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: