ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ
УКРАЇНИ
12 вересня 2007 р.
№ 6/412
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського
Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову
Луганського апеляційного
господарського суду
від
08.06.2007р.
у справі
№ 6/412
Господарського суду
Луганської області
за позовом
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі
Луганської філії
до
Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення суми
за участю представників
- позивача:
Голоколосової Л.І. (довіреність
№48 від 04.01.2007р.)
- відповідача:
не з'явився, -
В С Т А Н О В
И В:
Рішенням Господарського суду
Луганської області від 21.11.2006р. (суддя Василенко Т.А.) вказаний позов
задоволено, постановлено стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності
-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Луганське енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії борг за
активну електроенергію у сумі 12 418, 07 грн., заборгованість за надані послуги
з компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 269, 46 грн., пеню у
сумі 376, 01 грн., інфляційні нарахування у сумі 35, 98 грн., 3% річних у сумі
60, 79 грн., державне мито у сумі 131, 60 грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.; повернути
позивачу із Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 0,
40 грн., перераховане за платіжними дорученнями НОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_1. та
НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_2.
Оскарженою постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 08.06.2007р. (колегія суддів у складі:
головуючого -судді Бойченка К.І., суддів Баннової Т.М., Медуниці О.Є.)
апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін; також постановлено
витрати по сплаті державного мита у розмірі 65, 80 грн. за подання апеляційної
скарги до Луганського апеляційного господарського суду та витрати за проведення
почеркознавчої експертизи покласти на заявника скарги - Суб'єкта
підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1.
В своїй касаційній скарзі
ОСОБА_1просить скасувати вказані рішення і постанову, припинити провадження у
справі та зобов'язати Господарський суд Луганської області передати матеріали в
правоохоронні органи, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст.32, 77, 81-1, 87
Господарського процесуального кодексу України.
У запереченні на касаційну скаргу
позивач зазначає, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому
скасуванню не підлягають.
Особа що подала касаційну скаргу не
використала наданого законом права на участь своїх представників у судовому
засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку
судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до
уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами
попередніх інстанцій, 11.11.2005р. між сторонами укладено договір про
постачання електричної енергії НОМЕР_3з відповідними додатками до нього. За
умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачеві електроенергію, а
останній - оплачувати вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі
згідно з умовами договору та додатками до нього. При цьому, відповідач для
визначення величин спожитої електроенергії зобов'язувався щомісячно 22 числа
згідно з Додатком "Графік зняття показників засобів обліку електричної
енергії" знімати показники розрахункових електролічильників,
електролічильників субспоживачів, оформляти результати відповідно до Додатку
"Форма "Звіт про використану електроенергію" та направляти
уповноваженого представника у відділ збуту Луганської філії позивача для
подання звіту про спожиту електроенергію за розрахунковий період і отримання
рахунків для здійснення розрахунку за активну електроенергію та інших платежів,
передбачених договором; згідно Додатку "Графік знаття показів засобів
обліку електричної енергії" відповідач зобов'язаний знімати показники
електролічильників 22-го числа розрахункового місяця та протягом 12 годин з
моменту їх зняття довести значення показників до позивача за встановленою
формою; у разі неподання даних про обсяги спожитої електроенергії у зазначений
термін, визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим
споживанням за попередній період; у разі розрахунків обсягів спожитої
електроенергії у разі неподання відповідних даних рахунки для здійснення
кінцевого розрахунку за активну електроенергію та інших платежів направляються
відповідачу рекомендованим листом або вручаються його представнику під розпис
до 24 числа місяця, наступного за розрахунковим; відповідно до п.9 Додатку
"Порядок розрахунків" кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому
періоді активну електроенергію, за недовраховану електроенергію, за перевищення
договірних величин споживання електроенергії та потужності, надання послуг з
компенсації перетікання реактивної електроенергії, оплату сум на відшкодування
збитків, пені за порушення термінів розрахунків та інше відповідач здійснює на
підставі наданих позивачем рахунків протягом 5-ти банківських днів з дня їх
отримання; у разі порушення відповідачем передбачених Додатком "Порядок
розрахунків" строку розрахунку за активну електроенергію та строків оплати
за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, за
недовраховану електроенергію та на відшкодування збитків відповідач
зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 5 % але не більше подвійної
облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми
простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з неналежним виконанням
умов договору у відповідача за період з березня по травень 2006р. утворилась
заборгованість за використану активну електроенергію у сумі 12 418, 07 грн.
Також відповідач не оплатив послуги з компенсації перетоків реактивної
електроенергії за лютий-травень 2006р., у зв'язку з чим утворилась
заборгованість у сумі 269, 46 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань за
договором позивачем відповідачу нарахована пеня у сумі 376, 01 грн., інфляційні
у сумі 35, 98 грн. та 3% річних у сумі 60, 79 грн.
Стягнення з відповідача
заборгованості за використану активну електроенергію, компенсації перетоків
реактивної електроенергії, пені, інфляційних та 3% річних послужило причиною
звернення з позовом до господарського суду.
Крім того, рішенням Господарського
суду Луганської області від 11.10.2005р. по справі №9/546 вирішено припинити
підприємницьку діяльність відповідача, натомість згідно довідки із Єдиного
державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, станом на
03.11.2006р. ОСОБА_1. у вказаному реєстрі значиться, тобто державна реєстрація
припинення фізичної особи -підприємця здійснена не була.
Місцевий господарський суд задовольняючи
позов виходив з того, що з врахуванням умов договору та приписів Правил
користування електроенергією позовні вимоги щодо стягнення з відповідача
заборгованості за використану електроенергію за період лютий-травень 2006р. у
сумі 12 418, 07 грн., а також оплати послуг з компенсації перетоків реактивної
енергії за вказаний період у сумі 269, 46 грн. є обґрунтованими та такими, що
підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо стягнення пені в силу умов договору
та приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України є також обґрунтованими, а
правомірність стягнення 3% річних та інфляційних обумовлюється приписами ст.625
цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд
погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши також в
оскарженій постанові, що у представника відповідача були відповідні
повноваження на участь в судових засіданнях, і відповідач не був позбавлений
можливості особисто брати участь в цих засіданнях; матеріали справи не
підтверджують факт неукладання відповідачем договору з позивачем про постачання
електроенергії, отже у місцевого господарського суду була відсутня необхідність
вирішувати питання щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи; така
експертиза була призначена господарським судом апеляційної інстанції за клопотанням
відповідача; в призначенні повторної експертизи апеляційний господарський суд
відмовив по причині відсутності в цьому необхідності; в матеріалах справи
відсутні дані про проведення державної реєстрації припинення підприємницької
діяльності відповідачем та подання реквізитів відповідача, вказаних в договорі,
не відповідачем, а відтак апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи
Правил користування електричною енергією, ст.625 Цивільного кодексу України,
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб
-підприємців", ст.ст.22, 28, 75, 77 Господарського процесуального кодексу
України, дійшов до висновків про наявність правових підстав для залишення
апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення місцевого господарського
суду -без змін.
Суд касаційної інстанції
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної
інстанції відповідач належним чином була повідомлена про час та місце судових
засіданнях місцевого господарського суду 10.10.2006р. та 10.11.2006р. що
підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами.
Таким чином посилання особи, що
подала касаційну скаргу на порушення процесуальних прав щодо участі відповідача
у засіданні суду, не ґрунтується на приписах ст.28 ГПК України, та не
спростовує висновків суду апеляційної інстанції.
Як встановлено судами 11.11.2005р.
між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії НОМЕР_3з
відповідними додатками до нього. Відповідач свої зобов'язання за цим договором
виконав частково, за спожиту у листопаді-грудні 2005р. електроенергію і надані
у цей період послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії
розрахувався з позивачем і заборгованість з боку відповідача відсутня, також
відповідач частково розрахувався з позивачем за січень 2006р.
Відповідно до ст.193 ч.1 ГК України
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших
правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 8 цієї норми передбачено, що управнена сторона, приймаючи виконання
господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати
письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Згідно
статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов'язку. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
Постанова суду апеляційної
інстанції ґрунтується на приписах вказаних норм права.
Крім того, залишаючи без змін
рішення суду щодо стягнення пені в силу умов договору та приписів ч.2 ст.530
Цивільного кодексу України, висновки цього суду є також обґрунтованими, а
правомірність стягнення 3% річних та інфляційних обумовлюється приписами ст.625
цього Кодексу.
Також з доводів касаційної скарги
та доданих документів вбачається, що реєстраційний запис про припинення відповідачем
підприємницької діяльності вчинено 07.07.2007р., тобто після прийняття судом
апеляційної інстанції оскарженої постанови.
Як встановлено судом апеляційної
інстанції на час перегляду ним судового рішення в матеріалах справи відсутні
дані про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності
відповідача. За вказаних обставин у суду апеляційної інстанції не було правових
підстав для припинення провадження у справі на підставі ст.80 ч.1 п.6 ГПК
України.
Відповідно ж до приписів ст.111-7
ГПК України касаційна інстанція переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права і лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи. Відтак, з урахуванням викладено, правові підстави для
припинення провадження у справі судом касаційної інстанції, відсутні.
Щодо доводів касаційної скарги
відносно скоєного злочину щодо особи, що її подала, суд касаційної інстанції
зазначає, що за вказаних вище обставин відсутні правові підстави для надіслання
матеріалів справи до слідчих органів, а ця особа не позбавлена можливості
звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів, у якій і має навести
відомості щодо численних свідків, на які вказує в касаційній скарзі, опитування
чи допит яких має здійснюватись у порядку визначеному Кримінально-процесуальним
кодексом України.
Наведеним спростовуються доводи
касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин постанова суду
апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115,
1117, 1119 п.1, 11111 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О
В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 08.06.2007р. у справі № 6/412
Господарського суду Луганської області -без змін.
Головуючий суддя
Г.А. Кравчук
С у д д і
Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2007 |
Оприлюднено | 27.09.2007 |
Номер документу | 975630 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Мачульський Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні