Постанова

від 09.06.2021 по справі 160/7773/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7773/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 160/7773/20 за позовом Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Громадського формування з охорони громадського порядку "Вече", треті особи Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення діяльності громадського формування шляхом примусового розпуску,-

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2020 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Громадського формування з охорони громадського порядку «Вече» , в якому просив:

припинити діяльність Громадського формування з охорони громадського порядку «Вече» , шляхом примусового розпуску, а саме, ліквідувати (припинити) юридичну особу Громадське формування з охорони громадського порядку «Вече» .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що дане громадське формування, в порушення вимог чинного законодавства, не виконує свої статутні обов`язки з охорони громадського порядку на території міста Дніпра та не взаємодіє з органами поліції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 160/7773/20 у задоволенні позову Виконавчого комітету Дніпровської міської ради відмовлено повністю.

Приймаючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів організації та спрямування діяльності позивача: листів з пропозицією спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів або з пропозицією участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень, а також докази відмови відповідача від вкзаних заходів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.В апеляційній скарзі позивач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржнк зазначає, що від дати відкриття провадження 14.07.2020 року до моменту винесення рішення - 17.12.2020, відповідачем не було надано ні відзив, ні пояснення на позовну заяву. Жодного разу відповідач на судові засідання не з`являвся, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надсилав, хоча був належним чином повідомленим про розгляд справи. З чого можна зробити висновок, що громадське формування існує формально, оскільки ухвала про відкриття провадження разом із матеріалами позовної заяви, повістки про виклик у судове засідання поверталися на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , отже за зареєстрованою адресою фактично не існує громадського формування. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють свою діяльність не самостійно, а під контролем, за організації та спрямуванням діяльності з боку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування спільно з органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України. Скаржник зазначає, що Департамент громадського порядку і цивільного захисту цілком підтримав позовні вимоги у зв`язку з відсутністю взаємодії з відповідачем.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду встановлено, що 29.01.2015 року відповідно до рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 28.01.2015 року №26 реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано Громадське формування з охорони громадського порядку «Вече» (код ЄДРПОУ 39608301, за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 1, оф. 4), про що свідчить лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 18.06.2020 року № 2/5-276, копія якого міститься у матеріалах справи.

Обгрунтовуючи свої вимоги виконавчий комітет Дніпровської міської ради вказав, що Громадське формування з охорони громадського порядку «Вече» не здійснює статутну діяльність, не співпрацює з органами Національної поліції, органами місцевого самоврядування, в силу положень статті 8 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону Громадське формування з охорони громадського порядку Союз підлягає припиненню шляхом примусового розпуску.

Отже, предметом спору у даній адміністративній справі є примусовий розпуск Громадського формування з охорони громадського порядку «Вече» у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» .

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону від 22.06.2000 № 1835-III (далі Закон № 1835-III), правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.

Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань (частина перша статті 3 Закону № 1835-III).

Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 3 Закону № 1835-III).

Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України (частина третя статті 3 Закону № 1835-III).

Згідно із статтею 6 Закону № 1835-III громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до статті 8 Закону № 1835-III:

-діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону;

-у разі порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності за заявою реєструючого органу його діяльність може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.

Статтею 9 Закону № 1835-III визначено, що основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:

1)у сфері охорони громадського порядку: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;

2) у сфері охорони державного кордону: надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні; сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи; надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення; участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; участь у заходах Державної прикордонної служби України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;

3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій: надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Відповідно до статті 11 Закону № 1835-III громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:

1)спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;

2)проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;

3)участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону № 4572-VI припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 25 Закону № 4572-VI).

Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому КАС України (частина друга статті 28 Закону № 4572-VI).

У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету (частина третя статті 28 Закону № 4572-VI).

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV (далі Закон № 755-IV) систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації:

-Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;

-центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій;

-територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

-виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги від 11.02.2016 № 99 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозиціями Міністерства юстиції щодо покладення виконання функцій з державної реєстрації громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об`єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.

Так, предметом заявленого спору позивач, як реєструючий орган, заявляє припинення діяльності громадського формування шляхом його примусового розпуску у зв`язку із порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності відповідно до статті 8 Закону № 1835-III.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги посилався на нездійснення громадським формуванням заходів, передбачених статтями 9, 11 Закону № 1835-III, відсутність співпраці з органами Національної поліції, неприйняття участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на забезпечення публічної безпеки, боротьбу з окремими видами правопорушень та інших заходах.

Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів зазначає, що як стаття 8 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , так і стаття 28 Закону України Про громадські об`єднання встановлюють право звернення до суду із позовом про заборону діяльності громадського об`єднання уповноваженого органу з питань реєстрації.

Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зокрема пунктом 14 частини статті 1, визначено, що реєструючим органом стосовно громадських об`єднань є територіальні органи Міністерства юстиції України в областях.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що виконавчий комітет міської ради не є тим уповноваженим реєструючим органом, який станом на дату звернення із позовом реєструє діяльність відповідача, у зв`язку із цим у заявника відсутнє право подання позову про примусовий розпуск громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону у порядку статті 8 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону .

Крім того, згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 18.06.2020 року № 2/5-276, копія якого міститься у матеріалах справи, реєструючим органом відносно відповідача є саме реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Щодо доводів скаржника про нездійснення громадським формуванням заходів, передбачених статтями 9, 11 Закону № 1835-III, відсутність співпраці з органами Національної поліції, неприйняття участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на забезпечення публічної безпеки, боротьбу з окремими видами правопорушень та інших заходах, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано як суду першої інстанції так і апеляційної доказів організації та спрямування діяльності позивача: листів з пропозицією спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів або з пропозицією участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень тощо, а також докази відмові відповідача від вказаних заходів.

Також є відсутніми підстави для заборони діяльності відповідача з підстав, передбачених статтею 8 Закону України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , а саме порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності.

Зокрема, згідно із частиною першою статті 28 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону.

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті статі 28 Закону № 4572-VI, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).

Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об`єднань встановлені частиною першою статті 4 Закону № 4572-VI, є наступними: утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.

Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина третя статті 4 Закону № 4572-VI)

Таким чином, з матеріалів справи не вбачаються обмеження, встановлені законом, які б були підставою для заборони діяльності (примусового розпуску) заявленого відповідачем у цій справі громадського об`єднання.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є реєструючим органом, який реєструє діяльність відповідача, а тому у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про примусовий розпуск громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону у відповідності до вимог 2 статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» , посилання позивача на порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства є безпідставними, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись п.1 ч. 1ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322,325,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 160/7773/20 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 160/7773/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко