Постанова

від 09.06.2021 по справі 461/3950/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 461/3950/16-а пров. № А/857/8461/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кушнерика М.П.

суддів - Мікули О.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року, прийняту суддею Романюк В.Ф., в м. Львові, о 11 годині 52 хвилині, у справі № 461/3950/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13 червня 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16 від 27 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що не встановивши жодних нових обставин щодо ввезення на територію України вищевказаного транспортного засобу, Львівською митницею ДФС України позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності, однак, вже за частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України, тобто позивача притягнуто до відповідальності за ті ж самі дії. Вказав, що митним органом не взято до уваги те, що позивач був обмежений у праві розпорядження таким автомобілем, а саме згідно відповідного доручення його було уповноважено лише ввезти даний автомобіль на територію України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року позов задоволено.

Скасовано постанову Львівської митниці ДФС України у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16 від 27 травня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.

Закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та неповного з`ясування обставин справи.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з метою перевірки факту доставки/недоставки товару в орган доходів і зборів призначення і встановлення його місця знаходження, відділом контролю за переміщенням товарів управління організації митного контролю та оформлення Львівської митниці ДФС направлено запити до Волинської митниці ДФС від 13.01.2015 року № 216/7/13-70-2402/25-ЕП, від 19.01.2015 року № 3324/7/13-70-24-02/ НОМЕР_1 .

Згідно отриманої відповіді Волинської митниці ДФС від 30.03.2015 № 2057/03-70-26-01, зазначений вище товар у Волинську митницю ДФС не надходив.

Позивач у поясненні відповідачу щодо з`ясування обставин недоставки спірного транспортного засобу вказав, що ним було ввезено автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 , який доставив за адресою ТзОВ "Пріор Контракт", код ЄДРОПОУ 37236277, вул. Закарпатська, 15, с. Березовичі, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл., 44763, згідно доручення від 30.12.2014 року та автомобіль передав директору (брокеру) даної фірми.

Так, як в діях позивача вбачалися ознаки порушення митних правил передбачені ч.3 ст.470 МК України, то за даним фактом 14.05.2015 року Львівською митницею ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 1030/20900/15.

Відповідно до службової записки ВКПТ УОМК Львівської митниці ДФС від 15.03.2016 № 533/10/13-70-24-02/ НОМЕР_3 митні платежі, що мали б бути сплачені при ввезенні на митну територію України спірного автомобіля MERCEDES - BENZ VITO 112 CDI , станом на дату перетину митного кордону України становлять 82 963, 07 грн.

Таким чином, позивач без дозволу органу доходів і зборів неправомірно розпорядився транспортним засобом, оформлення, якого не закінчено та здійснив використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Також, судом не враховано, що ст. 467 МК України не визначено виключний перелік триваючих правопорушень.

Вважає, що несвоєчасне вивезення автомобіля, за межі митної території України, тривалою протиправною бездіяльністю, а, відтак, триваючим правопорушенням, що відповідає диспозиції ст.467 МК України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року та прийнято нову, якою у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 30 грудня 2014 року ТОВ ПРІОР КОНТРАКТ видало ОСОБА_1 доручення, відповідно до якого останній мав право діяти безоплатно в інтересах товариства та вчиняти наступні дії: керувати транспортним засобом автомобілем (причепом), перегнати із закордону на територію України марки MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ТОВ ПРІОР КОНТРАКТ на підставі інвойсу. Довіреність дійсна на строк на один рік. На підставі нього, 30 грудня 2014 року позивач згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року було ввезено на митну територію України через пункт пропуску Краковець-Корчова митного поста Краковець Львівської митниці товар: вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2002, який згідно доручення від 30 грудня 2014 року належить ТОВ Пріор Контракт , код ЄДРОПОУ 37236277.

14 травня 2015 року відносно позивача складено протокол про порушення митних правил, за ознаками вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України.

В подальшому, в процесі перевірки фактів недоставлення транспортного засобу до митного органу у березні 2016 року, було встановлено, що вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 до Волинської митниці ДФС доставлений не був.

Тому, 06 травня 2016 року головним державним інспектором відділу протидії митним порушеннями УБ з МП Львівської митниці ДФС Шумелда О. І. складено протокол про порушення митних правил № 1707/20900/16 відносно позивача за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України.

27 травня 2016 року відповідачем винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 та статті 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 248 889,21 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 30 грудня 2014 року через пункт пропуску Краковець-Корчова митного поста Краковець Львівської митниці ДФС згідно митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року на митну територію України ввіз товар, що перебуває під митним контролем: вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 , рік виготовлення - 2002, який згідно доручення від 30 грудня 2014 року належить ТОВ Пріор Контракт , код ЄДРОПОУ 37236277. У відповідності до митної декларації типу ІМ40ЕЕ № 205000000/2014/955429 від 30 грудня 2014 року, позивач зобов`язався доставити цей товар до Волинської митниці ДФС в термін до 09 січня 2015 року.

З метою перевірки факту доставки/недоставки товару в орган доходів і зборів призначення і встановлення його місця знаходження, відділом контролю за переміщенням товарів управління організації митного контролю та оформлення Львівської митниці ДФС направлено запити до Волинської митниці ДФС від 13 січня 2015 року № 216/7/13-70-2402/25-ЕП, від 19 січня 2015 року № 3324/7/13-70-24-02/ НОМЕР_1 . Згідно отриманої відповіді Волинської митниці ДФС від 30 березня 2015 року № 2057/03-70-26-01, зазначений вище товар у Волинську митницю ДФС не надходив.

Ввезений позивачем транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI , номер кузова НОМЕР_2 , станом на день його передачі директору фірми ТОВ Пріор Контракт , код ЄДРОПОУ 37236277, перебував під митним контролем, тобто його митне оформлення не було закінчено.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, виходив з того, що позивача у 2015 році притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 Митного кодексу України - стягнення накладено за тим же фактом як у 2016 році. Крім того, про факт правопорушення відповідачу було відомо чи повинно було бути відомо у 2015 році, так як позивачем у 2015 році було надано письмові пояснення за вказаним вище фактом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно винесено постанову у справі про порушення митних правил № 1707/20900/16 від 27 травня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 469, статті 485 Митного кодексу України, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України передбачено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина перша статті 381 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 379 Митного кодексу України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, зокрема, ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території України, якщо товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Пунктом 3 частини третьої статті 293 Митного кодексу України передбачено, що до осіб, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, відносяться особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Згідно статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого, зокрема, статтею 485 Митного кодексу України, оскільки жодних належних доказів на підтвердження передачі автомобіля товариству, суд не представлено.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винуватий або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Так, 30.03.2015 року Волинською митницею повідомлено Львівську митницю про факт неприбуття спірного автомобіля для митного оформлення за митною декларацією № 205000000/2014/955429 від 30.12.2014р.

На виконання вказівки п. 55 постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у даній справі, апеляційним судом встановлено, що відповідач достовірно знав про інкримінований позивачу склад правопорушення ще в 2015 році, що додатково стверджується поясненням позивача, а, відтак, оскаржувана постанова митного органу про порушення митних правил прийнята за межами шестимісячного строку і саме з цих підстав підлягає скасуванню.

Відтак, у справах про порушення митних правил, передбачених статтями 469, 477-481, 485 МК України стягнення може бути накладене не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є в тому числі відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають, позаяк, у даній категорії справ учасники звільняються від їх оплати.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року у справі № 461/3950/16-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 10.06.21