Ухвала

від 10.06.2021 по справі 420/1136/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2021 року

Київ

справа № 420/1136/20

адміністративне провадження № К/9901/20144/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 420/1136/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Ремонтно-будівельна дільниця ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 27.05.2021.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 29.01.2021 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Скаржникові було роз`яснено, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Під час перевірки поданої вдруге касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що скаржником так і не усунуто недоліків, на які звертав увагу Верховний Суд, а касаційна скарга так і не містить належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, а зміст касаційної скарги є ідентичним до попередньо поданої касаційної скарги, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Аналогічно попередній касаційній скарзі, зазначаючи що судові рішення оскаржуються з підстав передбачених статтею 353 КАС України (посилань на відповідний пункт, частину статті 353 КАС України, у касаційній скарзі не наведено), скаржник не розкриває зміст, в чому саме він вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Обґрунтування ж цієї підстави аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України з наведенням переліку постанов Верховного Суду з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним тих роз`яснень, які надані йому Верховним Судом, у зв`язку з чим подана вдруге касаційна скарга підлягає поверненню скаржникові.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 420/1136/20 за позовом Приватного акціонерного товариства Ремонтно-будівельна дільниця ОДЕСГОЛОВПОСТАЧ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон