Постанова

від 02.06.2021 по справі 607/26173/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 607/26173/18

провадження № 61-20761св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: Обслуговуючий кооператив ЖБК Корольова-5 , ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне підприємство Тернопільська фірма Будівельник ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу ЖБК Корольова-5 нарішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

06 червня 2019 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Бершадської Г. В., Ткач О. І., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Обслуговуючий кооператив ЖБК Корольова-5 (далі - ОК ЖБК Корольова-5 ) і ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство Тернопільська фірма Будівельник (далі - ПП ТФ Будівельник ), про припинення майнового права на квартиру.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що згідно з договором від

26 березня 2010 року ОСОБА_2 була пайовиком ПП ТФ Будівельник щодо будівництва квартири АДРЕСА_1 . Відповідач сплатила ПП ТФ Будівельник за вказаним договором 199 000,00 грн, що еквівалентно

51,64 кв. м. Решту коштів в сумі 63 768,00 грн, що еквівалентно 14,33 кв. м, за умовами договору від 26 березня 2010 року ОСОБА_2 зобов`язалась сплатити ПП ТФ Будівельник до 20 січня 2011 року.

У 2011 році відповідач звернулась до суду із позовом про визнання за нею майнових прав на частину загальної площі оплаченої нею квартири. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня

2011 року позов задоволено та визнано за нею майнові права на 51,64 кв. м двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

11 серпня 2011 року між ПП ТФ Будівельник та ОК ЖБК Корольова-5 укладено договір, відповідно до якого ПП ТФ Будівельник передало у власність кооперативу об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшого завершення будівництва.

Унаслідок не виконання ОСОБА_2 протягом семи років своїх майнових обов`язків, зокрема, щодо набуття членства у кооперативі, сплати визначених кооперативом коштів з метою добудови багатоквартирного будинку, порушуються права та інтереси ОК ЖБК Корольова-5 , оскільки кооператив поніс значні фінансові витрати для добудови спірної квартири. Без припинення

у судовому порядку майнових прав ОСОБА_2 на спірну квартиру неможливо розпорядитись цією квартирою чи відшкодувати понесені на її будівництво витрати.

Відповідач, посилаючись на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2011 року про визнання за нею майнових прав на 51,22 кв. м із 65,55 кв. м загальної площі спірної квартири, створює

ОК ЖБК Корольова-5 перешкоди у прийнятті законних рішень щодо передання квартири у власність третім особам, зокрема ОСОБА_1 .

Позивачі наголошували, що відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 607/11798/15-ц припинення майнових прав ОСОБА_2 з причин невиконання нею майнових обов`язків для набуття права власності на квартиру, повинно відбуватись у судовому порядку,

а не за рішенням кооперативу.

З огляду на викладені обставини ОК ЖБК Корольова-5 та ОСОБА_1 просили суд припинити майнові права ОСОБА_2 на 51.64 кв. м двокімнатної квартири загальною площею 65,55 кв. м, яка знаходиться на дев`ятому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОК ЖБК Корольова-5 і ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для припинення майнового права відповідача на спірну квартиру немає.

Суд першої інстанції вказав, що рішенням суду за ОСОБА_2 визнано майнові права на 51,64 кв. м спірної двокімнатної квартири, вона внесла на рахунок кооперативу ОК ЖБК Корольова-5 1 500,00 грн із призначенням платежу членський внесок за квартиру , виявила бажання набути членство у кооперативі та здійснила оплату коштів у сумі 74 439,00 грн за 15,26 кв. м неоплаченої площі

у зазначеній квартирі. Позивачі не навели підстав та не надали належних доказів, які підтверджували б обґрунтованість вимог про припинення майнових прав ОСОБА_2 на квартиру.

Суд першої інстанції вказав, що позивачі не зазначили, за захистом якого порушеного права чи інтересу вони звернулися до суду, яким чином майнове право відповідача на квартиру порушує їх права.

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вказав, що за ОСОБА_2 визнано майнові права на 51,64 кв. м спірної квартири, вона виявила бажання набути членство у кооперативі, у вересні 2011 року внесла на рахунок кооперативу членський внесок у сумі 1 500,00 грн, здійснила доплату за 15,26 кв. м недоплаченої площі квартири з розрахунку вартості, затвердженої загальними зборами кооперативу у сумі 4 878,00 грн за 1 кв. м та погоджується сплатити документально обґрунтовані витрати за оплачені нею ПП ТФ Будівельник квадратні метри. Тому суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для припинення майнового права відповідача на спірну квартиру.

Доводи апеляційної скарги про те, що порушення прав кооперативу полягає

у тому, що ОК ЖБК Корольова-5 поніс значні фінансові витрати на добудову спірної квартири, а 40 % її вартості не було оплачено, на переконання апеляційного суду, спростовуються твердженнями позивачів про те, що ця добудова була проведена за рахунок коштів інших пайовиків.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що за договором від 11 серпня

2011 року до ОК ЖБК Корольова-5 від попереднього підрядника перейшов обов`язок добудувати будинок, здати його в експлуатацію та виділити квартиру,

а до відповідача - доплатити вартість квартири, тому кооператив обрав неправильний спосіб захисту порушеного права. При цьому посилання позивачів на те, що спірні відносини повинні регулюватись Законом України Про кооперацію , не заслуговують на увагу суду, оскільки ОСОБА_2 не була членом кооперативу.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОК ЖБК Корольова-5 і ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга, з урахуванням її уточнення від 11 грудня 2019 року, мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними і необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:

ОК ЖБК Корольова-5 є замовником житлового багатоквартирного будинку. На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 січня 2013 року № ТП143130030568 багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 зданий в експлуатацію. Проте суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті копії цього доказу, йому не надано належної оцінки та не враховано в оскарженому рішенні суду. Апеляційний суд вказану обставину залишив без уваги, а допущені судом першої інстанції помилки не усунув;

суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно оцінив правовідносини, які виникли між ОСОБА_2 і ПП ТФ Будівельник відповідно до договору пайової участі від 26 березня 2010 року. Суд помилково вважав, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України Про інвестиційну діяльність , оскільки не врахував норму статті 4 вказаного Закону. Суд апеляційної інстанції вказану обставину не спростував, у результаті чого суди попередніх інстанцій неправильно застосувати норму матеріального права;

суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що на правовідносини між ОСОБА_2 і ПП ТФ Будівельник , які виникли на підставі договору пайової участі від 26 березня 2010 року, поширєються обмеження, яке передбачене частиною четвертою статті 3 Закону України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва . ОСОБА_2 здійснила оплату лише 78 % вартості спірної квартири, а не 100 %, як цього вимагає стаття 3 вказаного Закону. Суд апеляційної інстанції вказану обставину не спростував;

права та інтереси ОК ЖБК Корольова-5 як забудовника порушено. Відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо сплати за 15,26 кв. м спірної квартири відповідно до договору пайової участі від 26 березня 2010 року, а також ігнорує законні вимоги кооперативу щодо сплати нею внесків задля отримання права власності на вказану квартиру. Суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив про здійснення відповідачем доплати за 15,26 кв. м площі спірної квартири;

відповідач не погоджується доплатити внески, встановлені загальними зборами ОК ЖБК Корольова-5 . Суди встановили, що відповідачу протягом

2012 - 2016 років надсилались листи, в яких пропонувалось підтвердити або спростувати свій статус пайовика ПП ТФ Будівельник , надавши відповідні підтверджуючі документи, сплатити борг і вступити до кооперативу. Проте ОСОБА_2 не виявила бажання цього зробити з не залежних від кооперативу причин. Крім того, ОК ЖБК Корольова-5 розміщував у газетах Урядовий кур`єр від 30 березня 2013 року № 60 (4946) та Свобода від 29 березня

2013 року № 24 (2754) оголошення про чергові збори членів кооперативу, зокрема, повідомлено і ОСОБА_2 про необхідність з`явитись на збори, проте вона цього не зробила;

факт одноразової часткової сплати відповідачем коштів у сумі 74 439,00 грн на рахунок кооперативу не свідчить про її бажання виконати умови щодо вступу до кооперативу і набуття права власності на спірну квартиру. У судових засіданнях представник відповідача зазначив, що сума в розмірі 74 439,00 грн, визначена ОСОБА_2 , є остаточною, інших доплат вона не здійснюватиме. Ці кошти відповідно до платіжного доручення від 10 грудня 2018 року № 675 повернено відповідачу як помилково сплачені;

під час розгляду справи у суді першої інстанції представник кооперативу подав суду розрахунок вартості доплати за спірну квартиру в розмірі 202 543,60 грн, яку ОСОБА_2 має сплатити з метою набуття права власності на квартиру. Цей розрахунок передано представнику відповідача, проте цю вимогу відповідач не виконала. Виконання законних вимог ОК ЖБК Корольова-5 є обов`язковою передумовою набуття відповідачем права власності на спірну квартиру. Ці вимоги узгоджуються із рішеннями, прийнятими загальними зборами кооперативу, та нормами Закону України Про кооперацію .

Унаслідок безпідставного невиконання ОСОБА_2 протягом семи років своїх обов`язків щодо вступу до кооперативу та сплати коштів порушено права, інтереси ОК ЖБК Корольова-5 , який поніс фінансові витрати на добудову 40 % спірної квартири за рахунок коштів інших пайовиків, які є членами кооперативу. Без припинення у судовому порядку майнових прав ОСОБА_2 неможливо розпорядитись вказаною квартирою та відшкодувати понесені на її будівництво витрати. Крім того, ОСОБА_2 , не виконавши усіх вимог статуту кооперативу

в частині фінансування добудови вказаного будинку, не може претендувати на отримання квартири у власність. Разом з цим ОСОБА_2 , використовуючи рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

11 липня 2011 року про визнання за нею майнових прав на 51,22 кв. м із

65,55 кв. м загальної площі спірної квартири, штучно створює перешкоди ОК ЖБК Корольова-5 у прийнятті рішення щодо передання квартири у власність третім особам.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди встановили, що 26 березня 2010 року між ПП ТФ Будівельник

і ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого ПП ТФ Будівельник приймало відповідача у пайове будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Планова вартість квартири становить 262 768,00 грн (обчислюється з розрахунку 4 008,00 грн за 1 кв. м), з яких ОСОБА_2 у день укладення договору сплатила 199 000,00 грн, а решту 63 768,00 грн зобов`язалась сплатити до 20 січня 2011 року. Планове закінчення будівництва та здачі житлового будинку в експлуатацію І квартал 2011 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2011 року за ОСОБА_2 визнано майнові права на 51,64 кв. м двокімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною площею 65,55 кв. м.

Надалі ПП ТФ Будівельник не завершило будівництво будинку та згідно

з договором від 11 серпня 2011 року передало ОК ЖБК Корольова-5 у власність матеріали та обладнання, які були використанні у процесі будівництва (створення майна). У договорі зазначалось, що вказані матеріали та обладнання придбано за кошти осіб, з якими було укладено договори щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку. Пайовики на основі добровільного об`єднання створили ОК ЖБК Корольова-5 для завершення будівництва будинку.

Згідно з висновком ПП Експертоцінка про вартість майна від 21 жовтня

2011 року вартість переданого об`єкта станом на 13 жовтня 2011 року становила 33 117 440,00 грн.

09 січня 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю

у Тернопільській області зареєструвала на замовника ОК ЖБК Корольова-5 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ТП 14313000568 - групи зблокованих секційних житлових будинків з вбудованими стоянками для автомобілів на землях Байковецької сільської ради на АДРЕСА_3 .

Рішенням Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2016 року у справі

№ 607/11798/15-ц встановлено, що відповідно до квитанції від 30 вересня

2011 року № 35 ОСОБА_2 внесла 1 500,00 грн на рахунок ОК ЖБК Корольова-5 як членський внесок. Проте рішення правління із подальшим його затвердженням загальними зборами кооперативу про прийняття ОСОБА_2 до кооперативу не приймалось. Також встановлено, що ОСОБА_2 22 лютого 2013 року зверталась із заявою, в якій просила повідомити їй реквізити для оплати коштів за недоплачені метри спірної двокімнатної квартири за договором від 26 березня 2010 року, укладеним між нею та ПП ТФ Будівельник .

Рішенням загальних зборів ОК ЖБК Корольова-5 від 08 грудня 2013 року, яке оформлене протоколом № 16, підтримано рішення членів правління кооперативу та затверджено вартість 1 кв. м загальної площі квартири у розмірі 4 878,00 грн.

У грудні 2018 року ОСОБА_2 сплатила на рахунок ОК ЖБК Корольова-5 74 439,00 грн за недоплачені нею квадратні метри з розрахунку 4 878,00 грн за

1 кв. м. Кооператив повернув ці кошти згідно з платіжним дорученням від

10 грудня 2018 року № 675 як помилково сплачені.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з статтею 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2011 року за ОСОБА_2 визнано майнові права на 51,64 кв. м спірної квартири загальною площею 65,55 кв. м. Разом з цим позов про припинення майнового права на квартиру, пред`явлений у цій справі, фактично спрямовано на ревізію вказаного судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 не довела яким чином майнове право відповідача на спірну квартиру порушує її права чи інтереси.

Оскільки відповідач набула майнові права на 51,64 кв. м спірної квартири загальною площею 65,55 кв. м, вона не може бути позбавлена цих прав з підстав того, що, як вважають позивачі, ОСОБА_2 не повністю сплатила кошти (внески) за квартиру. Така підстава припинення майнового права відповідача не передбачена ні законом, ні договором від 26 березня 2010 року, укладеним між ПП ТФ Будівельник і ОСОБА_2 .

Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року

у справі № 607/11798/15-ц, про те, що припинення майнових прав ОСОБА_2

з причин невиконання нею майнових обов`язків для набуття права власності на квартиру повинно відбуватись у судовому порядку, а не за рішенням кооперативу, не спростовує висновків судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі. Цей висновок суду касаційної інстанції означає лише те, що питання припинення майнових прав не може вирішуватись кооперативом. Проте з цього висновку не випливає, що за встановлених у справі обставин наявні підстави для припинення майнових прав ОСОБА_2 , законність набуття яких підтверджена судовим рішенням, яке є чинним.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили позивачам у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на

07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу ЖБК Корольова - 5 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

06 червня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат