Постанова

від 08.06.2021 по справі 369/16119/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/16119/18 Головуючий у 1-й інст. - Ковальчук Л.М. Апеляційне провадження 22-ц/824/4099/2021 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Метробуд - Єгорова Святослава Олександровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тунельного загону № 4 Публічного акціонерного товариства Київметробуд , Приватного акціонерного товариства Метробуд про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ПрАТ Метробуд та ТЗ № 4 ПАТ Київметробуд , в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з ПрАТ Метробуд середній місячний заробіток за затримку виплат належних працівникові сум в розмірі 187 881 грн 76 к.: моральну шкоду в розмірі 5000 грн та 1000 грн витрати на юридичні послуги.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ Метробуд .

При переведенні позивача на роботу з ПрАТ Метробуд до ТЗ № 4 ПАТ Київметробуд йому не було виплачено залишок заробітної плати, а саме 970 грн.

28 вересня 2018 року позивача звільнено за власним бажанням з ТЗ № 4 ПАТ Київметробуд , при цьому йому було невиплачено 629 грн 66 к.

Враховуючи, що відповідачами було порушено строки виплати заробітної плати, позивач вважає, що має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку на підставі ст.117 КЗпП.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року прийнято та затверджено мирову угоду, укладену 26 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТЗ № 4 ПАТ Київметробуд .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 рокупозов ОСОБА_1 до ТЗ № 4 ПАТ Київметробуд , ПрАТ Метробуд про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ Метробуд на користь ОСОБА_1 суму середнього місячного заробітку за весь час затримки 138 069 грн 36 к. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн, а всього на загальну суму 140 069 грн 36 к.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ Метробуд - Єгоров С.О.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити стягнувши з ПрАТ Метробуд на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4 668 грн 87 к. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 348 грн 66 к., оскільки судом не враховано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінетів Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Вказує, що на момент звільнення позивача йому було встановлено графік роботи 1 год на тиждень у вівторок, а відтак період затримки розрахунку при звільненні позивача (з 11 серпня 2018 року по 10 вересня 2019 року), кількість робочих днів становить 57 днів, а не 396 днів, як це встановлено судом першої інстанції.

Посилається на те, що розмір стягнутої моральної шкоди не є обґрунтованим, та не підтверджується належними і допустимими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що йому не було відомо про новий графік роботи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Рішення суду оскаржується в частині задоволених позовних про стягнення середнього місячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, тому в силу положень ч.1 ст.367 ЦПК України в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що згідно наказу № 42ос від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 прийнято з 25 травня 2018 року електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 3 розряду з повним робочим днем, відрядною оплатою праці і направлено на дільницю № 1 (а.с. 153 том 1).

10 серпня 2018 року звільнено ОСОБА_1 електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 4 розряду, згідно п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з переведенням в ТЗ-4 ПАТ Київметробуд , що підтверджується копією наказу №64ос від 10 серпня 2018 року (а.с. 154 том 1).

28 вересня 2018 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з посади електрослюсара з ПрАТ Метробуд , що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.11-14 том 1).

Згідно з довідки ПрАТ Метробуд заробіток ОСОБА_1 за період з 25 травня 2018 року по 10 серпня 2018 року склав 17231 грн 93 к.(а.с. 155 том 1).

10 вересня 2019 року ПрАТ Метробуд виплачено ОСОБА_1 на картковий рахунок 971 грн 32 к. із вказівкою зарплата за червень 2019 , що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.177 том 1).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Зважаючи на те, що ПрАТ Метробуд здійснило виплату заробітної плати у розмірі 971 грн 32 к. лише 10 вересня 2019 року, а не 10 серпня 2018 року, як те вимагає Закон, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про необхідність виплати позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Проте колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині розміру середнього заробітку за весь час затримкирозрахунку при звільненніпо день фактичного розрахунку виходячи з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком.

При визначенні середньої заробітної плати суд має керуватись положенням Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100 .

Відповідно до п. 2 порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідки ПрАТ Метробуд заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2018 року становила 2750 грн., а за червень 2018 року становила 13275 грн 32 к. (а.с. 155 том 1).

Отже, середньоденна заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню позивача становила 348 грн 66 к.

Проте, визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку судом обрахувано 369 днів, проте апеляційний суд вважає такий висновок суду необґрунтованим зважаючи на те, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Саме такого висновку дійшов суд апеляційної інстанції, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 635/2084/16-ц.

А відтак період затримки розрахунку при звільненні з 11 серпня 2018 року по 10 вересня 2019 року становить 269 робочих днів.

Тому, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 11 серпня 2018 року по 10 вересня 2019 року становить 93 789 грн 54 к. (348 грн 66 к. середньоденна заробітна плата) * 269 (період затримки виплати розрахунку при звільненні).

Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів вважає необґрунтованим наданий відповідачем обрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 11 серпня 2018 року по 10 вересня 2019 року у розмірі 4 668 грн 87 к.

При цьому апеляційний суд не може прийняти до уваги наданий відповідачем витяг з наказу № 82 від 27 червня 2018 року за яким встановлено ОСОБА_1 електрослюсарю черговому з ремонту устаткування 3 розряду дільниці № 1 починаючи з 01 липня 2018 року графік роботи: 1 година на тиждень, вівторок (а. с. 13 том 2), оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до роботодавця із відповідною заявою, з наказом не ознайомлений. (а. с. 13, т. 2).

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з ПрАТ Метробуд на користь ОСОБА_1 суму середнього місячного заробітку за весь час затримки 13 8069 грн 36 к. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку суми відшкодування у розмірі 20 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної коди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

За моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах (п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

При визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції взято до уваги триваючий характер порушеного права, глибину та тривалість заподіяних душевних страждань та враховано принцип розумності, об`єктивності та справедливості.

Доводи скаржника про недоведеність таких вимог колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на те, що судом встановлено порушення трудових прав позивача, яке виразилось у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільненні, як те передбачено ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду ухвалено судом першої інстанції за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повному обсязі відповідають обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду належить скасувати в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13 8069 грн 36 к. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Метробуд - Єгорова Святослава Олександровича - задовольнити частково.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року - скасувати в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Метробуд на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.