Постанова

від 10.06.2021 по справі 756/10663/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8066/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021року місто Київ

справа №756/10663/20

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-6 про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати незаконною бездіяльність ЖБК Суднобудівник-6 щодо ненадання відповідей з питань житлово-комунальних послуг, викладених в її заявах №1 від 08 серпня 2017 року та №2 від 08 серпня 2017 року;

зобов`язати ЖБК Суднобудівник-6 надіслати на її адресу документальне підтвердження про те, що до 01 жовтня 2016 року відповідач здійснював оплату на рахунок ПАТ АК Київенерго та/чи на рахунок ПАТ АК Київводоканал за холодну воду, яка йшла на підігрів до теплового пункту та за теплову енергію, що разом входили у послугу з гарячого водопостачання;

зобов`язати ЖБК Суднобудівник-6 надіслати на її адресу посвідчену копію штатного розпису відповідача на 2017 року та письмове пояснення: чому під час прийому мешканців від неї вимагають письмову заяву для надання відповіді на її запитання, в той час, коли іншим мешканцям надається відповідь на їхні усні звернення, тобто на якій підставі до неї застосовується особливе ставлення , про що вона запитувала у заяві №2 від 08 серпня 2017 року.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 14 березня 1979 року вона є споживачем усіх послуг відповідача ЖБК Суднобудівник-6 .

Вказувала, що вона звернулась до відповідача із письмовими заявами від 08 серпня 2017 року, однак до сьогодні відповідач не направив на її адресу: документальне підтвердження про те, що 01 червня 2016 року дійсно здійснював на рахунок ПАТ АК Київенерго та/чи на рахунок ПАТ АК Київводоканал за холодну воду, яка йшла на підігрів до теплового пункту та за теплову енергію, що разом входили у послугу з гарячого водопостачання, про що вона запитувала у своїй заяві №1 від 08 серпня 2017 року; копію штатного розпису відповідача на 2017 року та письмове пояснення, в той час коли іншим мешканцям надаються відповіді на усні звернення.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що 03 березня 2021 року, вона через канцелярію суду подала письмові пояснення, проте суд першої інстанції не взяв їх до уваги.

Вказувала, що вся інформація ЖБК Суднобудівник-6 має бути відкритою та доступною для мешканців будинку.

Зазначала, що 14 березня 1979 року вона є засновником ЖБК Суднобудівник-6 та споживачем всіх його послуг, за які сплачує кошти на його рахунок.

Посилалася на те, що 08 серпня 2017 року під час прийому мешканців будинку правління ЖБК Суднобудівник-6 , відповідач не дав відповіді на її запитання, натомість сказав написати заяви №1 та №2, які прийняв та зареєстрував, проте відповідей на них не надіслав.

Вказувала, що суд першої інстанції не з'ясував обставини справи, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, не дослідив докази, якими вони обґрунтовуються.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача надійшло клопотання, в якому остання просила розглядати справи у її відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивач отримує житлово-комунальні послуги, рахунки на оплату яких надходять їй від відповідача.

Відповідно до статуту ЖБК Суднобудівник-6 кооператив організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва одного шістнадцятиповерхового будинку на 252 квартири.

08 серпня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою №1, в якій просиланадати їйдокументальне підтвердження того, що ЖБК Суднобудівник-6 до 01 січня 2016 року дійсно здійснював оплату на рахунок ПАТ АК Київенерго чи/та на рахунок ПАТ АК Київводоканал за холодну воду, яка йшла на підігрів до теплового пункту, та за теплову енергію, що разом входили у послугу з гарячого водопостачання.

08 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою №2, в якій просила надати їй копію штатного розпису ЖБК Суднобудівник-6 на 2017 рік, а також письмове пояснення: чому під час прийому мешканців від неї вимагають письмову заяву для надання відповіді на її запитання, в той час коли іншим мешканцям надається відповідь на їх усні звернення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що станом на день звернення до суду з позовом на вказані заявивідповідач не надіслав відповіді. При цьому, керувалася вимогами Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

У ч.1 ст.3 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року №1875-IV(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з ч.1 ст.1 вказаного Закону виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Статтею 5 Закону України Про інформацію передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

За приписами ст.19 Закону України Про звернення громадян органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію.

Згідно зі ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом

Правовий статус балансоутримувача будинку визначається його уставними документами та договорами з іншими учасниками цих правовідносин.

Частина 4 ст.11 Закону зобов`язує інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що право споживача бути проінформованим про якість комунальних послуг та їх вартість кореспондує обов`язок відповідача надати таку інформацію на його вимогу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила, зокрема, зобов`язати відповідача надіслати на її адресу документальне підтвердження про здійснення оплати за житлово-комунальні послуги до 01 жовтня 2016 року на рахунок ПАТ АК Київенерго та/чи на рахунок ПАТ АК Київводоканал за холодну воду, яка йшла на підігрів до теплового пункту та за теплову енергію, що разом входили у послугу з гарячого водопостачання та копію штатного розпису відповідача на 2017 рік.

При цьому, вимог про отримання інформації з приводу наданих ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг останньою не заявлялося.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача надіслати на адресу позивача документальне підтвердження про здійснення оплати за житлово-комунальні послуги до 01 жовтня 2016 року та копію штатного розпису відповідача на 2017 рік, оскільки позивач має право на отримання інформації, що стосується її прав та обов`язків, а не банківських документів і штатного розпису відповідача на 2017 рік.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12червня 2014 року у справі №6-32цс13).

Заявляючи вимогу про зобов`язання ЖБК Суднобудівник-6 надати позивачу письмове пояснення обставин, чому під час прийому мешканців від ОСОБА_1 вимагають письмову заяву для надання відповіді на її запитання, в той час, коли іншим мешканцям надається відповідь на їхні усні звернення, тобто на якій підставі до неї застосовується особливе ставлення , позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що під час прийому мешканців від ОСОБА_1 відповідач вимагав дотримання письмової форми звернення, натомість іншим мешканцям будинку надавалася відповідь на їх усні звернення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази не доводять зобов`язання відповідача надавати їй відповіді на її усні звернення.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: