Ухвала

від 07.06.2021 по справі 2-1176/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-1176/11

Провадження № 6/522/360/21

У Х В А Л А

07 червня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Шенцевої О. П.

при секретарі - Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк про видачу дубліката виконавчого листа, виданого у справі за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2021 року Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк звернулось до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

Заявник мотивує вимоги тим, що 19.05.2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1176/11 позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено в повному обсязі.

На виконання даного рішення суду від 19 травня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист, який в подальшому пред`явлено Банком до примусового виконання.

04 червня 2018 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56497410.

У лютому 2021 року стягувачу з автоматизованої системи виконавчих проваджень стало відомо, що державним виконавцем 20 грудня 2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

З інформаційного листа Першого Приморського ВДВС від 02 лютого 2021 року вбачається, що 20 грудня 2018 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, та виконавчий лист № 2-1176/11 від 10 лютого 2012 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення боргу з ОСОБА_2 направлено на адресу стягувача та повторно виконавчий документ на примусове виконання до відділу не надходив.

Проте, на адресу Банку оригінал виконавчого листа № 2-1176/11 від 10 лютого 2012 року та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № 56497410 від 20 грудня 2018 року не надходили.

У зв`язку з вказаним, вважають, що оригінал виконавчого документу було втрачено Першим Приморським ВДВС у м. Одеса ПМУЮ (м. Одеса). Враховуючи зазначене, АТ Ощадбанк простить задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа.

Представник АТ Ощадбанк у судовому засіданні заяву про видачу дубліката виконавчого листа підтримав та просив задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні проти задоволення заяви Банку про видачу дубліката виконавчого листа заперечував.

Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2011 року позов ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ Ощадбанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором був задоволений.

На виконання даного рішення суду від 19 травня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст .ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В ч. 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У відповідності до п. 17.4 ч. І Перехідних Положень (розділ XIII) ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувана наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки, дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність виконавчого документа у стягувана унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 16.08.2018 року у справі № 6/275-08.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження , у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення виконавчого листа № 2-1176/11 до виконання переривався. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу було прийнято державним виконавцем 20.12.2018 року.

В прикінцевих та перехідних положеннях Закону України Про виконавче провадження відзначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у пілотному рішенні Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

За таких підстав суд вважає за необхідне задовольнити заяву АТ Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк , оскільки, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2011 р. не виконано і не втратило своєї законної сили.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 258-260, п. 17.4 розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2-1176/11, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ Ощадбанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 44 472 (сорок чотири тисячі чотириста сімдесят два) 96 дол. США та за курсом НБУ станом на 19.05.2011 року складає 354 827 (триста п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 51 коп.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя

07.06.2021