Постанова

від 10.06.2021 по справі 583/4894/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м.Суми

Справа №583/4894/20

Номер провадження 22-ц/816/687/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Ярошенко Т.О., у приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2020 року Охтирська міська рада Охтирського району Сумської області (далі - Охтирська міська рада)звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Складові частини об`єкта нерухомого майна: склад-майстерня з прибудовою, Г, г, площею169,8 кв. м, убиральня В, площею 3,6 кв. м, їдальня Я, площею 105,3 кв. м, альтанка, Я 1, альтанка, Я 2. Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910200000:09:007:0044 загальною площею 0,2114 га.

Внаслідок невжиття відповідачем заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська об`єднана територіальна громада в особі Охтирської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

06 липня 2020 року комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі, було встановлено, що земельна ділянка площею, 0,2114 га, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:09:007:0044 використовується відповідачем для розміщення нежитлових будівель без правовстановлюючих документів на землю. За результатами роботи комісії було складено акт про визначення збитків № 02-09/46 від 06 липня 2020 року, згідно якого розмір збитків складає за 6 місяців 2017 року, 2018 рік та 2019 рік - 33 173 грн 36 коп. Вказаний акт разом з повідомленням з пропозицією добровільно відшкодувати визначені збитки в досудовому порядку шляхом укладення відповідного договору про відшкодування з Охтирською міською радою були направлені на адресу відповідача. Проте, в добровільному порядку відповідач збитки не відшкодовує.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради Охтирського району Сумської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:09:007:0044, площею 0,2114 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 01 липня 2017 року по 31 січня 2019 року в розмірі 33 173 грн 36 коп. та стягнути судовий збір.

Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 26 лютого 2021 року позов Охтирської міської ради задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Охтирської міської ради 33 173 грн 36 коп. в рахунок відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки та 2102 грн 00 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 35 275 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, просить рішення суду скасувати повністю у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що розрахунок за 2019 рік є незаконним, завищеним на 100%.

На думку відповідача те, що позивач просить стягнути за 2019 рік грошові кошти, виходячи з підвищеного коефіцієнту К2 і тим самим подвоює суму стягнення за 2019 рік - є таким, що суперечить п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і ч. 3 ст. 157 ЗК України, відповідно до якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вважає, що вимога про стягнення коштів за 6 місяців 2017 року подана до суду з пропуском строку позовної давності.

На думку відповідача, суд не врахував його доводи, що він не ухилявся від укладення договору оренди землі на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує на те, що навпаки, з боку позивача чинились перешкоди в укладенні договору оренди землі. Він декілька разів звертався до позивача з питання укладення договору оренди землі, проте отримував відмови.

Звертає увагу на те, що в порушення вимог ЦПК України йому не надходила копія відповіді на відзив, у зв`язку з чим він не зміг реалізувати своє право подати заперечення.

Також вважає, що суд не взяв до уваги його доводи, викладені у відзиві, що цей позов взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в період, за який позивач хоче стягнути з з нього кошти, він був фізичною особою - підприємцем.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача ОСОБА_2 , який заперечує проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, так як відповідач, який є фактичним користувачем земельної ділянки, без достатньої правової підстави, за рахунок позивача, який є власником цієї земельної ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, що буде в повній мірі відповідати законним інтересам позивача та відновленню його прав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з 02 вересня 2016 року був власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлових будівель: склад-майстерня з прибудовою, Г, г, площею169,8 кв. м, убиральня В, площею 3,6 кв. м, їдальня Я, площею 105,3 кв. м, альтанка, Я 1, альтанка, Я 2 (а. с. 8-9).

Вказані об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910200000:09:007:0044 загальною площею 0,2114 га (а. с. 10).

Згідно договору дарування нежитлових будівель від 21 лютого 2020 року відповідач вказані нежитлові будівлі подарував ТОВ КЛІМАТ-ТОРГ (а. с. 62-63).

З 20 листопада 2020 року земельна ділянка кадастровий номер 5910200000:09:007:0044 загальною площею 0,2114 га перебуває в оренді ТОВ КЛІМАТ-ТОРГ відповідно до договору оренди землі № б/н від 19 листопада 2020 року (а. с. 64).

06 липня 2020 року комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі складено акт № 02-09/46 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яким встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:09:007:0044, використовувалась ОСОБА_1 для розміщення нежитлових приміщень без правовстановлюючих документів. Розмір збитків завданих територіальній громаді м. Охтирка згідно проведеного розрахунку складає: за 6 місяців 2017 року - 4739 грн 07 коп., 2018 рік - 9478 грн 11 коп., 2019 рік - 18956 грн 21 коп., а всього - 33173 грн 36 коп. (а. с. 38-41).

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 111 від 28 серпня 2020 року затверджено вказаний акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам разом з повідомленням з пропозицією сплатити збитки у місячний термін після прийняття цього рішення (а. с. 42-44).

07 вересня 2020 року на адресу відповідача було направлено повідомлення № 01-14/2475 з пропозицією у 30-денний термін з дня надходження цього повідомлення у разі визнання заявлених вимог добровільно відшкодувати завдані збитки в досудовому порядку шляхом укладання договору про відшкодування збитків (а. с. 45).

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (ч. 2 ст. 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України (ч. 3 ст. 124 ЗК України).

Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п. 288.7).

З матеріалів справи вбачається, що у спірний період (з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 рік) власником нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:09:007:0044, площею 0,2114 га був ОСОБА_1 .

Відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався, орендна плата не сплачувалась, хоча на земельній ділянці були розміщені належні йому на праві власності нежитлові будівлі. Відповідач зазначає, що він не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки, а навпаки позивачем чинилися йому перешкоди в укладення даного договору, проте жодних доказів на підтвердження вказаної обставини він суду не надав.

Оскільки відповідач не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він у спірний період використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Рішенням Охтирської міської ради від 17 лютого 2016 року № 30 затверджено Порядок з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради.

Відповідно до п.п. 3.2., 6.1., 6.2. Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 17.02.2016 № 30, відшкодуванню підлягають збитки, заподіяні самовільним зайняттям земельних ділянок, використанням земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, в інших випадках, коли особа використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства. У разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою (починаючи з дати оформлення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності). Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються із застосуванням розміру ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Охтирської міської ради, які діяли на момент виникнення таких збитків.

З наданих розрахунків розміру збитків вбачається, що розмір збитків завданих Охтирській міській раді внаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 0,2114 га по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів становить: за 6 місяців 2017 рік - 4739 грн 07 коп., 2018 рік - 9478 грн 11 коп., 2019 рік - 18956 грн 21 коп., а всього - 33173 грн 36 коп. (а. с. 38-41).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно незгоди із нарахуванням збитків за 2019 рік за ставкою 6% із застосуванням коефіцієнту К2, оскільки за 2019 рік розрахунок проводився відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки, передбачених Додатком 2 до рішення Охтирської міської ради від 26 червня 2018 року № 1175-МР (набрало чинності з 01 січня 2019 року), яким було затверджено Положення про порядок оформлення права оренди земельних ділянок. Цим додатком визначено, що за сформовані земельні ділянки, які використовуються з порушенням земельного законодавства без документів, що посвідчують право оренди, розмір ставки орендної плати відповідно категорії земель, застосовується з підвищуючим коефіцієнтом К2, але не більше 12%. Тобто в даному випадку для обрахування була застосована ставка 3% як для земель промисловості, код КВЦ ПЗ 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, із підвищуючим коефіцієнтом К2 (а .с. 27-35). Вказаний нормативний акт Охтирської міської ради є чинним, а тому обґрунтовано застосовано при обрахуванні збитків за 2019 рік.

Стосовно тверджень відповідача, що вимога про стягнення з нього коштів за 6 місяців 2017 року подана з пропуском позовної давності, слід зазначити наступне.

Ст. 256 ЦК України передбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже зазначалось вище, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 288.7. ст. 288 ПК податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Положеннями ст. 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 286.5. ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З врахуванням наведених норм права, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 30 грудня 2020 року, то за вимогою про стягнення коштів за період з 01 липня 2017 по 31 грудня 2017 року строк позовної давності не пропущено, оскільки відповідно до діючого законодавства період плати за землю є календарний рік, а не місяць.

Щодо доводів ОСОБА_1 , що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України).

Отже, надання в оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Ст. 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, цивільні права й обов`язки фізичної особи, зокрема, право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 з 30 березня 2015 року зареєстрований як фізична особа - підприємець (а. с. 60). Проте, наявність у нього статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

У разі позбавлення відповідача статусу підприємця він не позбавляється набутих раніше цивільних прав і обов`язків фізичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5910200000:09:007:0044, площею 0,2114 га він набув як фізична особа (а. с. 112-115).

Не надано ним і належних доказів на підтвердження того, що він у спірний період використовував належні йому нежитлові будівлі, розташовані на вказаній земельній ділянці саме для зайняття підприємницькою діяльністю. Отже суд першої інстанції правильно розглянув даний спір за правилами цивільного судочинства.

Порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, судом не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ціна позову в даній складає 33 173 грн 36 коп., дана справа є малозначною, а тому касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 червня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук