Рішення

від 01.06.2021 по справі 607/2086/19

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2086/19

Справа № 2/951/10/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

при секретарі судового засідання - Гордіци Х.П.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервісінвест про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі та додаткової угоди, -

в с т а н о в и в:

28.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервісінвест про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі та додаткової угоди.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервісінвест про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі та додаткової угоди, передано до Козівського районного суду Тернопільської області для розгляду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Таурівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, площею 2,45 га, кадастровий номер 6123087400:01:001:0192, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР №039783. Вказує, що згідно з укладеного між ним та ТОВ Агропродсервісінвест договору оренди землі від 25 .02.2016р., вказана земельна ділянка була передана в оренду цьому товариству строком на 10 років. 01.03.2016р. укладено додаткову угоду до договору, згідно з якої сторони змінили строк оренди землі, а саме до 01.12.2028 року. Зазначає, що згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.03.2018р. відповідач є орендарем даної земельної ділянки. Однак, стверджує, що вказаних договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди він не укладав та не підписував, а тому просить задовольнити поданий позов.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 12.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

11.04.2019 року представник ТзОВ Агропродсервісінвест - Вєтров Д.А. подав відзив , відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити. Пояснює це тим, що 25.02.2016 року та 01.03.2018 року між ТОВ Агропродсервіс інвест та ОСОБА_2 були укладені договір оренди землі та додаткова угода до такого відповідно, з строком оренди до 01.12.2028 року. Крім цього, звертає увагу на те, що позивач стверджує, що не підписував даного договору оренди та додаткової угоди, однак ним, за період з 2016 - 2018 роки, отримано орендну плату за користування земельною ділянкою, матеріальну допомогу у 2017 та 2018 роках. Відтак, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, у зв`язку з безпідставністю таких.

24.06.2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подано заперечення на відзив . Вважає, що відзив відповідача є не обґрунтованим із наступних підстав. Відповідно до експертного висновку підпис у договорі оренди від 25.02.2016р. та додатковій угоді від 01.03.2018р. належить не ОСОБА_2 , а виконаний іншою особою. Також звертає увагу, що даний висновок від 27.05.2019р. є одним із доказів, покладених в основу позиції позивача у сукупності з іншими. Зазначає, що твердження представника відповідача щодо обізнаності позивача про існування оспорюваного договору, оскільки отримував орендну плату є безпідставним, докази - копії із відомостей на виплату грошей не можуть свідчити про підписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, а також те, що дані відомості стосуються саме орендних платежів.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 21.09.2020 року постановлено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 17.05.2021 року постановлено провести судове засідання у цій справі в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивачапідтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином /а.с.159/.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наслідками неявки представника відповідача на підставі вимог ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення, серед іншого, суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,45 га з кадастровий №6123087400:01:001:0192, яка розташована на території Таурівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ТР №039788 /а.с.8/.

25.02.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агропродсервіс інвест укладено договір оренди землі, предметом такого є оренда земельної ділянки площею 2,4498 га. строком на 10 років, як передбачено у пункті 5 такого /а.с.9/.

01.03.2018 року між ТОВ Агропродсервіс інвест та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25.02.2016р., згідно з якої, серед іншого, внесено зміни до п.5 даного договору, а саме строк оренди зазначено - до 01.12.2028 року /а.с.10/.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №117616289 від 19.03.2018р., договір оренди земельної ділянки від 25.02.2016р. зареєстрований у реєстрі речових прав 16.03.2018 року /а.с.11/.

Відповідно до копії висновку експерта за результатами проведення судово-технічного та почеркознавчого дослідження №3693/3694/19-21 від 27.05.2019р. встановлено, що підписи у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 25.02.2016 та додатковій угоді від 01.03.2018 - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засовів та виконані не самим ОСОБА_2 , а іншою особою /а.с.64-72/.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном /ч.1 ст.317 ЦК України/.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 згаданого закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст.16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відтак, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

З цього приводу, аналогічна правова позиція сформована в постановах Верховного Суду України від 18.12.2013р. у справі №6-127цс13, та від 19.02.2014р. у справі №6-162цс13.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно із частинами 1-4 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2 постанови Пленому Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р., визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому, суд зазначає, що не підписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтвержує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов.

Таким чинном, суд вважає, що не підписання ОСОБА_2 договору оренди землі від 25.02.2016р. та додаткової угоди від 01.03.2018р. і не надання іншим особам відповідно до вимог закону, повноважень на підписання цього договору від його імені, свідчить про відсутність волі останнього на укладення такого договору з відповідачем.

Що стосується твердження представника відповідача про отримання орендної плати позивачем за оспорюваним договором, суд вважає такі безпідставними та не підтвердженні належними та допустими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищанаведене, суд дійшов до висновку, що слід визнати недійсними договір оренди землі від 25.02.2016р. та додаткову угоду від 01.03.2018р..

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн..

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12 , 13 , 76- 81 , 89 , 141, 247, 259 , 263 - 265 , 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервісінвест про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі та додаткової угоди- задовольнити частково .

Визнати недійсним договір оренди землі від 25 лютого 2016 року та додаткову угоду до нього від 1 березня 2018 року .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс інвест на користь ОСОБА_2 768,40 грн. (сімсот шістдесять вісім гривень сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 , виданий Козівським РВ УМВС України в Тернопільській області 14.11.1998 року.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс інвест , місцезнаходження: вул.Зарудка, 1В, смт.Козлів, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 34653281.

Дата складення повного судового рішення 10.06.2021 року.

Суддя О.Б.Гриновець