Рішення

від 01.06.2021 по справі 620/3760/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3760/21

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Гарига Л.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лисенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чернігівська міська рада про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради, які полягали у відмові задовільнити запит на отримання публічної інформації від 11 грудня 2020 року;

визнати протиправними дії комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради, які полягали у відмові задовільнити запит на отримання публічної інформації від 21 грудня 2020 року;

зобов`язати комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради надати:

копію тристороннього договору №01-37/19 від 24.10.2019, учасником якого КП Чернігівбудінвест ЧМР та ДП УкрСіверБуд ЗАТ ДСК та предметом якого є будівництво багатоповерхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:032:0668, яка знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства Чернігівбудінвест по АДРЕСА_1 разом з усіма додатковими угодами до цього договору;

копію договору № 01-22/19 від 11.07.2019, учасником якого КП Чернігівбудінвест ЧМР та ДП УкрСіверБуд ЗАТ ДСК та предметом якого є будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури і багатоповерхового будинку з об`єктами соціального призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:031:0254, яка знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства Чернігівбудінвест по АДРЕСА_2 разом з усіма додатковими угодами до цього договору.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на протиправну відмову відповідача у наданні публічної інформації на його запити, вважаючи, що КП „Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради є розпорядником публічної інформації відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов.

Ухвалою судді від 21.05.2021 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Чернігівську міську раду (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125). Розгляд справи встановлено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що із запитів позивача не вбачається, що запитувана інформація містить суспільний інтерес. Як зазначає відповідач, комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, що фінансується з державного/місцевого бюджету, у зв`язку з чим не є розпорядником інформації у розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації .

У поясненнях від 27.05.2021 третя особа Чернігівська міська рада вказала, що позов не підлягає задоволенню, адже запитувачем не обґрунтовано про те, що дана інформація є суспільно необхідною та комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради не є розпорядником публічної інформації.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації, а саме надання копії тристороннього договору №01-37/19 від 24.10.2019, учасником якого КП Чернігівбудінвест ЧМР та ДП УкрСіверБуд ЗАТ ДСК , предметом якого є будівництво багатоповерхового житлового будинку з нежитловими приміщеннями на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:032:0668, яка знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства Чернігівбудінвест по АДРЕСА_1 разом з усіма додатковими угодами до цього договору.

21 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації про надання копії договору № 01-22/19 від 11.07.2019, учасником якого КП Чернігівбудінвест ЧМР та ДП УкрСіверБуд ЗАТ ДСК , предметом якого є будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури і багатоповерхового будинку з об`єктами соціального призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:031:0254, яка знаходиться в постійному користуванні комунального підприємства Чернігівбудінвест по АДРЕСА_2 разом з усіма додатковими угодами до цього договору.

На вищевказані запити позивач отримав повідомлення від 18.12.2020 № 01-09/672 та від 29.12.2020 № 01-09/706, якими відмовлено у наданні запитуваної інформації, з огляду на те, що відповідач не є розпорядником інформації у розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації .

Вважаючи зазначені відмови щодо надання публічної інформації протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, за приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII Про інформацію (далі - Закон № 2657-XII) інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону № 2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями статті 9 Закону № 2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

За змістом статей 1, 5 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У свою чергу такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону № 2939-VI, частиною п`ятою якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

У свою чергу, відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

В силу статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (частина третя статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Статуту комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради 16 червня 2016 року № 261 встановлено, що комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради створено відповідно до чинного законодавства рішенням міської ради від 12 листопада 2002 року (п`ята сесія двадцять четвертого скликання), зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 14 січня 2004 року.

Власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Підприємство знаходиться у підпорядкуванні управління капітального будівництва міської ради та за способом утворення і формування статутного капіталу є унітарним.

Підприємство створено з метою залучення інвестицій для будівництва житла, об`єктів соціально-культурної та комунальної сфери та одержання на цій основі прибутку в інтересах власника і трудового колективу. Підприємство веде самостійний баланс, має поточний та інші рахунки в установах банку, гербову печатку та штамп зі своїм найменуванням. Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства України.

Майно підприємства є комунальною власністю і закріплене за підприємством на правах повного господарського відання. Підприємство користується майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та цьому Статуту. Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Предмет діяльності підприємства є виконання будівельних і монтажних робіт, розширення, реконструкція, переобладнання, реставрація та ремонт будівель, споруд, житла, об`єктів соціально-культурної та комунальної сфери; діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов`язана з будівництвом; проектно-конструкторські та будівельно-монтажні роботи; будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні, ремонтні та оформлювальні роботи; земельні роботи, підготовка будівельних ділянок та інше.

Відповідно до вищенаведених правових норм, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16 (провадження № К/9901/6779/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що КП Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради є розпорядником інформації відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами.

У свою чергу, одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (пункт 2 частина 1 статті 5 Закону № 2939-VI).

Так, за приписами статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частини 1,5 статті 22 Закону № 2939-VI).

З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що остання містить вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію, який, у свою чергу, розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, розпорядник інформації за запитом на інформацію, який відповідає вимогам статті 19 Закону № 2939-VI, зобов`язаний або задовольнити його, надавши запитувачу достовірну, точну та повну інформацію, або відмовити у задоволенні такого запиту у письмовій формі, за умови існування законних підстав, які перелічені в частині першій статті 22 Закону № 2939-VI.

Таким чином, вказані відмови на отримання публічної інформації не відповідають вичерпному переліку підстав для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію, передбачену частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI, що вказує на їх протиправність.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання КП Чернігівбудінвест ЧМР надати позивачу запитувану публічну інформацію на його запити від 11.12.2020 та від 21.12.2020, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас судом, за результатами розгляду даної справи, встановлено протиправні дії КП Чернігівбудінвест ЧМР щодо відмови ОСОБА_1 у наданні публічної інформації.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання КП Чернігівбудінвест ЧМР повторно розглянути запити на отримання публічної інформації від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року є належним способом відновлення порушеного права позивача та слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання КП Чернігівбудінвест ЧМР повторно розглянути запити на отримання публічної інформації від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року в порядку та строки, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Водночас суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи викладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправними дії комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради щодо відмови у надання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року та зобов`язання комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради повторно розглянути запити на отримання публічної інформації від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року в порядку та строки, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії комунального підприємства Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради щодо відмови у надання публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року.

Зобов`язати комунальне підприємство Чернігівбудінвест Чернігівської міської ради повторно розглянути запити на отримання публічної інформації від 11 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року в порядку та строки, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство „Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, просп. Миру, 263, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 32818170.

Третя особа: Чернігівська міська рада, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 34339125.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 червня 2021 року.

Суддя О.В. Заяць