Рішення

від 10.06.2021 по справі 640/9437/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року м. Київ № 640/9437/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КТС-БУД до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД" (03062, м. Київ, пров. Кулібіна, 3, код ЄДРПОУ 39929421) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2020 р. №0000020504 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 123,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2020 р. №0000030504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32 590,00 грн та нарахування штрафних санкцій на суму 8 148,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, оскільки такі висновки були зроблені без будь-якого дослідження самого факту здійснення господарських операцій, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу, тому повинні бути скасовані.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі та у межах повноважень, наданих йому законодавством, з урахуванням інформації, судових рішень та інших документів, отриманих в порядку та у спосіб, визначених Кодексом.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 02.12.2019 по 04.12.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 26.11.2019 № 3667 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ КТС-БУД з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС за березень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Акт від 09.12.2019 р. №363/26-15-05-04-03/39929421, в якому міститься висновок про порушення Товариством п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 32 590,00 гри. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) у сумі 63 132,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 03.01.2020 винесено податкове повідомлення-рішення №0000020504 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 132,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000030504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32 590,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 8 148,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, про що було подано скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України № 11440/6/99-00-08-05-02-06 податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 року залишені без змін, а скарга позивача -без задоволення.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 №375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13).

З врахуванням вказаної позиції, суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС .

Відповідно до змісту акту перевірки відповідачем встановлено, що між позивачем і ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС було укладено договір на виконання будівельних робіт від 09.02.2017 №09/02-1.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору - за даним договором Виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів Замовника (передача без права власності) виконати і передати Замовнику роботи по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на об`єкті Замовника: Житловий будинок у провулку Лабораторному, 7 у Печерському районі м. Києва .

Проте, позивачем до перевірки не було надано документів, які зазначені у договорі 09.02.2017 № 09/02-1 і безпосередньо пов`язанні з реалізацією послуг по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на адресу ТОВ КТС-БУД .

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3 Договору - виконавець зобов`язаний надати Замовнику до початку виконання робіт (а у разі будь-яких змін у документах в майбутньому - не пізніше наступного дня після таких змін) належним чином засвідчені копії (у випадку, якщо виконання робіт передбачає їх обов`язковість): спільні заходи з охорони праці із Замовником; заходи з охорони праці, які здійснюються Виконавцем копію заключного акту про проведення медогляду або довідок працівників про проходження медогляду; відомості про забезпечення працівників Виконавця санітарно-побутовими приміщеннями;

Посвідчення та протоколи (копії): ІТП про навчання з питань охорони праці; ІТП про навчання з питань охорони праці промислової безпеки у будівництві (ДБН А.3.2-2-2009); ІТП про навчання по Правилам охорони праці під час виконання робіт на висоті; ІТП про навчання з питань електробезпеки; працівників про навчання з питань електробезпеки; інші посвідчення при виконанні робіт підвищеної небезпеки.

Копії документів повинні бути оформлені в окремій папці та завірені підписом керівника підприємства, В папці вказати реквізити підприємства та № телефонів відповідальних осіб.

На будівельному майданчику повинні бути:_знаки безпеки;_медичні аптечки, ноші, шини;_комплект інструкцій з охорони праці по професіям працівників та видах робіт (копія наказу про їх затвердження); комплект журналів:

Виконавець протягом всього терміну виконання робіт на Об`єкті зобов`язаний вести в порядку, передбаченому чинним законодавством, державними будівельними нормами і правилами, іншими нормативними та технічними актами наступні документи (у випадку, якщо виконання робіт передбачає їх обов`язковість): журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місті; журнал оперативного контролю за станом охорони праці; журнал видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; журнал виконання сумісних будівельно-монтажних робіт; журнал обліку робіт, що виконуються за нарядами і розпорядженнями (при роботі на висоті), журнал бетонних робіт; журнал загальних робіт; журнал авторського нагляду; журнал вхідного контролю; журнал ведення суміщених робіт. Інші журнали, за необхідністю, проектно-технологічна документація; проект організації будівництва; проект виконання робіт; технологічні карти на види робіт та трудові процеси.

Однак, до перевірки зазначених у договорі документів надано не було, про що відповідачем було складено акт від 04.12.2019 № 381/26-15-05-04-03.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначав, що таких документів надати відповідачу не зміг, оскільки вони не є обов`язковими під час виконання робіт по кладці та внутрішньому оздобленню приміщень, тому замовник таких документів у своєму розпорядженні не має та не може надати.

Суд наголошує, що відповідно до п. 3.2 договору №09/02-1 виконавець зобов`язаний був надати зазначені вище документи замовнику.

Крім того, відповідно до п. 3.2.3 ненадання таких документів, відсутність вказаних документів, речей може бути підставою для недопущення працівників виконавця до виконання робіт або для призупинення розрахунків за виконані роботи.

До того, ж відповідно до п. 3.3.1 договору замовник має право вимагати від виконавця надання усіх без винятків документів, що стосуються виконання робіт.

Таким чином, твердження позивача про необов`язковий характер таких документів є необґрунтованими і спростовується змістом підписаного між товариствами договору.

Позивач вважає доводи податкового органу про відсутність у контрагента необхідної кількості працівників, виробничих потужностей та матеріально-технічної бази для здійснення відповідних операцій, необґрунтованими.

Проте суд, дослідивши наявні матеріали справи, не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Як встановлено відповідачем під час проведення перевірки в результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС , остання податкова декларація з ПДВ була подана товариством за квітень 2017 року, остання реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.06.2017.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Кодексу, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

В порушення зазначеного пункту ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС не подавало відповідні звіти, що в свою чергу свідчить про відсутність на підприємстві трудових ресурсів.

Декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС до органів ДПС також не подавало.

В зв`язку із тим, що контрагент позивача фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва до органів ДПС не подавав, контролюючим органом неможливо було встановити наявність основних засобів на підприємстві, необхідних для ведення господарської діяльності.

Як свідчить акт перевірки, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4) ТОВ НЬЮ_БУД АЛЬЯНС також не подано.

Крім того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС одночасно за березень 2017 року, без будь-яких основних фондів, без залучення відповідного трудового ресурсу, на адресу 44 контрагентів-покупців зареєструвало податкові накладні з різноманітною номенклатурою послуг: загально-будівельні роботи, ремонтні роботи, демонтажні роботи, улаштування бетонного полу, реконструкція каналізаційних мереж, послуги по очищенню артезіанської свердловини, комплексна перевірка електрообладнання, інженерно-геологічні вишукування, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, фасадні роботи, електромонтажні роботи, послуги з прибирання приміщень і території, роботи з технічного обслуговування обладнання, послуги будівельної техніки, комплекс будівельно-монтажних, монтаж котла, послуги з організації управління інфраструктурою, нерухомістю, технічним обслуговуванням у різних містах України.

Таким чином, з урахуванням досліджених обставин та результатів проведеної перевірки, а також аналізу наявних даних по підприємству ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС , судом підтверджено неможливість фактичного (фізичного) здійснення цим суб`єктом господарювання операцій по наданні послуг (роботи по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на об`єкті: Житловий будинок у провулку Лабораторному, 7 у Печорському районі м. Києва ), у зв`язку з відсутністю основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення одночасно операцій у значних обсягах та у різних містах України.

Враховуючи зазначене вище, а також беручи до уваги наявні матеріали, реалізація робіт оформлювались лише документально на адресу ТОВ КТС-БУД , без наявності у ТОВ НЬЮ- БУД АЛЬЯНС необхідних ресурсів (основних засобів, трудових ресурсів), які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської діяльності.

Суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій, позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

Таким чином, первинні документи ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС , які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, не посвідчують факт виконання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.

До того ж, суд приймає до уваги і посилання контролюючого органу в акті перевірки на ухвали в рамках відкритих п`яти кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС , як підприємство, створене з метою прикриття незаконної діяльності та формування незаконного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Крім того, суд при вирішенні даної справи, враховує і покази, зафіксовані в протоколі допиту свідка ОСОБА_1 від 12.02.2018, директора ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС , відповідно до якого, останній повідомив, що за грошову винагороду зареєстрував на своє ім`я вказане підприємство без наміру здійснювати законну господарську діяльність.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки як окремо, так і в сукупності, дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ НЬЮ-БУД АЛЬЯНС .

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, і, як результат, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 р. за № 0000020504, №0000030504 скасуванню не підлягають. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД" (03062, м. Київ, пров. Кулібіна, 3, код ЄДРПОУ 39929421) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа