Постанова

від 20.09.2021 по справі 640/9437/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9437/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2020 р. №0000020504 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 123,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2020 р. №0000030504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32 590,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 8 148,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

02 серпня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02.12.2019 року по 04.12.2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 26.11.2019 року № 3667 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КТС-БУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС" за березень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Акт від 09.12.2019 р. №363/26-15-05-04-03/39929421, в якому міститься висновок про порушення Товариством п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 32 590,00 гри. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) у сумі 63 132,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 03.01.2020 винесено податкове повідомлення-рішення №0000020504 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 63 132,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000030504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 32 590,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 8 148,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, про що було подано скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України № 11440/6/99-00-08-05-02-06 податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 року залишені без змін, а скарга позивача -без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 в справі № К/800/1217/13).

Відповідно до змісту акту перевірки відповідачем встановлено, що між позивачем і ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС" було укладено договір на виконання будівельних робіт від 09.02.2017 №09/02-1.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору - за даним договором Виконавець зобов`язується на свій ризик з матеріалів Замовника (передача без права власності) виконати і передати Замовнику роботи по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на об`єкті Замовника: "Житловий будинок у провулку Лабораторному, 7 у Печерському районі м. Києва".

Проте, позивачем до перевірки не було надано документів, які зазначені у договорі 09.02.2017 № 09/02-1 і безпосередньо пов`язанні з реалізацією послуг по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на адресу ТОВ "КТС-БУД".

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3 Договору - виконавець зобов`язаний надати Замовнику до початку виконання робіт (а у разі будь-яких змін у документах в майбутньому - не пізніше наступного дня після таких змін) належним чином засвідчені копії (у випадку, якщо виконання робіт передбачає їх обов`язковість): спільні заходи з охорони праці із Замовником; заходи з охорони праці, які здійснюються Виконавцем копію заключного акту про проведення медогляду або довідок працівників про проходження медогляду; відомості про забезпечення працівників Виконавця санітарно-побутовими приміщеннями;

Посвідчення та протоколи (копії): ІТП про навчання з питань охорони праці; ІТП про навчання з питань охорони праці промислової безпеки у будівництві (ДБН А.3.2-2-2009); ІТП про навчання по Правилам охорони праці під час виконання робіт на висоті; ІТП про навчання з питань електробезпеки; працівників про навчання з питань електробезпеки; інші посвідчення при виконанні робіт підвищеної небезпеки.

Копії документів повинні бути оформлені в окремій папці та завірені підписом керівника підприємства, В папці вказати реквізити підприємства та № телефонів відповідальних осіб.

На будівельному майданчику повинні бути:_знаки безпеки;_медичні аптечки, ноші, шини;_комплект інструкцій з охорони праці по професіям працівників та видах робіт (копія наказу про їх затвердження); комплект журналів:

Виконавець протягом всього терміну виконання робіт на Об`єкті зобов`язаний вести в порядку, передбаченому чинним законодавством, державними будівельними нормами і правилами, іншими нормативними та технічними актами наступні документи (у випадку, якщо виконання робіт передбачає їх обов`язковість): журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місті; журнал оперативного контролю за станом охорони праці; журнал видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту; журнал виконання сумісних будівельно-монтажних робіт; журнал обліку робіт, що виконуються за нарядами і розпорядженнями (при роботі на висоті), журнал бетонних робіт; журнал загальних робіт; журнал авторського нагляду; журнал вхідного контролю; журнал ведення суміщених робіт. Інші журнали, за необхідністю, проектно-технологічна документація; проект організації будівництва; проект виконання робіт; технологічні карти на види робіт та трудові процеси.

Однак, до перевірки зазначених у договорі документів надано не було, про що відповідачем було складено акт від 04.12.2019 № 381/26-15-05-04-03.

Також, як встановлено відповідачем під час проведення перевірки в результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС", остання податкова декларація з ПДВ була подана товариством за квітень 2017 року, остання реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.06.2017.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Кодексу, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

В порушення зазначеного пункту ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС" не подавало відповідні звіти, що в свою чергу свідчить про відсутність на підприємстві трудових ресурсів.

Декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС" до органів ДПС також не подавало.

В зв`язку із тим, що контрагент позивача фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва до органів ДПС не подавав, контролюючим органом неможливо було встановити наявність основних засобів на підприємстві, необхідних для ведення господарської діяльності.

Як свідчить акт перевірки, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма Д4) ТОВ "НЬЮ БУД АЛЬЯНС" також не подано.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС" одночасно за березень 2017 року, без будь-яких основних фондів, без залучення відповідного трудового ресурсу, на адресу 44 контрагентів-покупців зареєструвало податкові накладні з різноманітною номенклатурою послуг: загально-будівельні роботи, ремонтні роботи, демонтажні роботи, улаштування бетонного полу, реконструкція каналізаційних мереж, послуги по очищенню артезіанської свердловини, комплексна перевірка електрообладнання, інженерно-геологічні вишукування, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, фасадні роботи, електромонтажні роботи, послуги з прибирання приміщень і території, роботи з технічного обслуговування обладнання, послуги будівельної техніки, комплекс будівельно-монтажних, монтаж котла, послуги з організації управління інфраструктурою, нерухомістю, технічним обслуговуванням у різних містах України.

Таким чином, з урахуванням досліджених обставин та результатів проведеної перевірки, а також аналізу наявних даних по підприємству ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС", колегія суддів погоджується з висновком окружного адміністративного суду про те, що підтверджено неможливість фактичного (фізичного) здійснення цим суб`єктом господарювання операцій по наданні послуг (роботи по кладці, внутрішньому оздобленню приміщень на об`єкті: "Житловий будинок у провулку Лабораторному, 7 у Печорському районі м. Києва"), у зв`язку з відсутністю основних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для здійснення одночасно операцій у значних обсягах та у різних містах України.

Враховуючи зазначене вище, а також беручи до уваги наявні матеріали, реалізація робіт оформлювались лише документально на адресу ТОВ "КТС-БУД", без наявності у ТОВ "НЬЮ- БУД АЛЬЯНС" необхідних ресурсів (основних засобів, трудових ресурсів), які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для відповідної господарської діяльності.

Таким чином, первинні документи ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС", які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, не посвідчують факт виконання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.

У постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки,

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі ознаки як окремо, так і в сукупності, дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ "НЬЮ-БУД АЛЬЯНС", і, як результат, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2020 р. за № 0000020504, №0000030504 скасуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТС-БУД"залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.