Рішення

від 19.05.2021 по справі 199/8163/20

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8163/20

(2/199/1221/21)

РІШЕННЯ

іменем України

19.05.2021

м. Дніпро

справа №199/8163/20

провадження № 2/199/1221/21

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Бартош-Стрєльникової Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона 02.04.2007 згідно наказу №45-к була переведена на посаду лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Міської дитячої клінічної лікарні №1 . На підставі наказу Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської міської ради від 16.01.2009 № 9 назва закладу перейменована у комунальний заклад Міська дитяча клінічна лікарня №1 (наказ №42/2 від 19.01.2009). На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради назва закладу була змінена на комунальний заклад Дніпропетровська міська дитяча клінічна лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради (рішення ДОР №196-10/VI від 27.12.2011). На підставі Рішення Дніпровської міської ради назва закладу була змінена на Комунальний заклад Дніпровська міська дитяча клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради (рішення ДМР №420 від 22.05.2018). На підставі рішення Дніпровської міської ради назва закладу була змінена на Комунальний заклад Дніпровська міська клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради (рішення ДМР №481 від 19.06.2018). Рішенням Дніпровської міської ради №44/40 від 23.01.2019 Комунальний заклад Дніпровська міська клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради реорганізовано шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради. На підставі наказу №76 від 17.01.2020 Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради реорганізовано шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради.

Наказом № 116 від 25.02.2020 позивача звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що її звільнення з посади лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики є незаконним та безпідставним, оскільки, по-перше, відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, з наказом про звільнення з роботи її ознайомлено не було, копію наказу було отримано лише 02.11.2020, про що свідчить відповідна відмітка на ньому, що є порушенням ст. 47 КЗпП України. Також, відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку. Крім того, неправомірним є звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України. Так, 30.01.2020, 07.02.2020 та 14.02.2020 позивач була відсутня на роботі з поважних причин, а саме знаходилась у безоплатній відпустці по догляду за дитиною-інвалідом, що підтверджується довідкою №3/7 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді від 29.01.2020, виписними епікризами, а тому оскільки причини неявки на роботу є поважними, то в силу вимог КЗпП України, це не є прогулом.

Також, у зв`язку із неправомірним звільненням позивач перебувала у вимушеному прогулі і має право на стягнення середнього заробітку за час вимушено прогулу.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд - скасувати наказ №116 від 25.02.2020 про звільнення її з займаної посади, поновити позивача на посаді лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради , стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.02.2020 у сумі 14986,69 грн., стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. (а.с.1-3,33-36).

Ухвалою судді від 04 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.28).

Ухвалою судді від 13 січня 2021 року прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.41).

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.77).

19 травня 2021 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши наданий відзив на позов. Зокрема пояснила, що відповідно до акту перевірки трудової дисципліни від 30.01.2020 начальником відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_3 та інспектором з кадрів відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_4 зафіксовано факт невиходу без поважних причин на роботу ОСОБА_5 07.02.2020 проведено повторно перевірку дотримання вимог трудової дисципліни ОСОБА_1 в результаті чого складено акт про невихід на роботу без поважних причин. 14.02.2020 інспектором з кадрів відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_4 складено акт на ім`я генерального директора щодо спілкування по телефону з ОСОБА_6 та нагадування їй про необхідність виходу на робоче місце. 14.02.2020 на ім`я генерального директора начальником відділу організаційно-кадрової та правової роботи ОСОБА_3 та завідувачем відділення ОСОБА_7 було складено рапорти про невихід на роботу ОСОБА_6 та відсутність будь-якої документації яка б пояснювала причину прогулу. Станом на 18.02.2020 від ОСОБА_6 не надходила жодна документація яка б пояснювала причину прогулу та невихід на робоче місце, а тому 18.02.2020 адміністрацією КНП МКЛ №9 ДМР на ім`я голови профспілкової організації КНП МКЛ №9 ДМР Резниченка В.В. було направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_6 в порядку передбаченому п.4 ст.40 КЗпП України. Відповідно до листа-повідомлення ОСОБА_1 було запрошено на засідання профспілки на 21.02.2020. На засіданні ОСОБА_1 була присутня, надала для огляду присутнім на засіданні медичну довідку від 29.01.2020 №3/7 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, видану КНП ДЦПМСД №8 ДМР . ОСОБА_1 зазначила, що вказану довідку для свого сина вона оформила у телефонному режимі, повідомивши діагноз дитини лікарю по телефону, при цьому зазначила, що на момент видачі довідки, письмового підтвердження діагнозу дитини у неї ще не було. Вказану довідку було видано на руки її матері (бабусі дитини) оскільки, вона самостійно не змогла з`явитись на засідання комісії ЛКК у даному закладі. Дану інформацію зафіксовано в протоколі засідання профкому від 21.02.2020 №5. Також, ОСОБА_1 зазначила той факт, що дитина відвідує дитячий садочок, довідку для якого також було видано вказаним медичним закладом, що в свою чергу виключає можливість продовження відпустки по догляду за дитиною до шести років. 25.02.2020 відповідно до наказу №116 ОСОБА_1 було звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України. 26.02.2020 на ім`я генерального директора КНП ДЦПМСД №8 ДМР ОСОБА_8 було направлено листа у зв`язку з порушенням даним медичним закладом Наказу МОЗ України від 11.06.2012 №430 Про затвердження форми первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення , а саме заповнення форми первинної облікової документації №077-1/о Журнал обліку довідок про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді . Крім зазначеного, звернула увагу суду на той факт, що ОСОБА_1 має власний косметологічний кабінет, у якому працює щоденно, реклама цього кабінету міститься на її сторінці в соціальній мережі Фейсбук.

Що стосується отримання Наказу №116 про звільнення та видачу трудової книжки ОСОБА_1 , то остання відмовилась знайомитись з наказом та отримувати трудову книгу. Лист від 25.02.2020, який було направлено ОСОБА_1 за її адресою, повернувся на адресу лікарні. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.43-44).

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України ).

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 КЗпП України ).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем і 02.04.2007 згідно наказу №45-к була переведена на посаду лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Міської дитячої клінічної лікарні №1 , після реорганізації відповідно наказу №76 від 17.01.2020, Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради , що також підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.6-11).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 має малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Положеннями статті 179 КЗпП України та ст.25 Закону України Про відпустки передбачено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

До закінчення відпустки, наданої позивачу у зв`язку із доглядом за дитиною, ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходила курс лікування, що підтверджується виписними епікризами (а.с.12,13), про що повідомила відділ кадрів роботодавця в телефонному режимі. Водночас, на підставі наказу №76 від 17.01.2020 Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Дніпровської міської ради реорганізовано шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради.

Так, відповідач зазначає, що 30.01.2020, 07.02.2020 та 14.02.2020 позивач ОСОБА_1 була відсутня на робочому місті без поважних причин, що підтверджується Актами перевірки трудової дисципліни та рапортами на ім`я генерального директора Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради (а.с.45,46,47,48,49,50).

18.02.2020 генеральний директор Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради звернувся до голови первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради з поданням про надання згоди на звільнення лікаря з ультразвукової діагностики відділення ультразвукової та функціональної діагностики ОСОБА_6 в порядку передбаченому п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.51).

Судом встановлено та визнано сторонами, що 21 лютого 2020 року відбулося засідання первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради з розгляду подання про надання згоди на звільнення лікаря з ультразвукової діагностики відділення ультразвукової та функціональної діагностики ОСОБА_6 в порядку передбаченому п.4 ст.40 КЗпП України, на якому також була присутня ОСОБА_1

Наказом генерального директора Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради №116 від 25.02.2020 ОСОБА_1 , лікаря з ультразвукової діагностики відділення ультразвукової та функціональної діагностики, було звільнено з 29.01.2020 через відсутність на робочому місті без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.53).

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому суду необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за відповідною нормою (роз`яснення надані у п. 22 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни ).

Крім того, звільнення працівника за статтею 40 КЗпП України є одним з видів дисциплінарного стягнення.

При накладені дисциплінарних стягнень відповідачем повинні бути дотримані процедура та порядок, передбачені статями 147-149 КЗпП України , а саме: проведені відповідні перевірки фактів порушення дисципліни, відібрані пояснення від позивача як порушника дисципліни, та застосовані види стягнень з урахуванням його попередньої роботи та інших обставин.

В той же час, суду не надано доказів того, що у позивача було відібрано пояснення щодо причин її неявки на роботу 30.01.2020, 07.02.2020 та 14.02.2020.

При цьому, судом встановлено та визнано сторонами по справі, що на засіданні 21.02.2020 первинної профспілкової організації Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради Циркулєвська Ю.Ю. була присутньою, пояснення у неї щодо прогулів відібрано не було. Крім того, на цьому засіданні позивачем було надано заяву про продовження терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною та відповідна медична довідка №3/7 від 29.01.2020 щодо потреби дитини-інваліда у домашньому догляді до 28.01.2021.

Доказів того, що заява ОСОБА_6 про продовження терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною розглянута, суду не надано, як і інших доказів щодо розгляду наданих на засіданні профспілки ОСОБА_6 медичних документів, а саме зазначеної довідки №3/7 від 29.01.2020 та виписних епікризів про перебування позивача з дитиною на обстеженні у лікарні з 02 січня 2020 року по 22 січня 2020 року та з 23 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року (а.с.12,13).

На переконання суду, належної оцінки заяві ОСОБА_6 не надано і фактично її звільнено в період наявності довідки про потребу її дитини у домашньому догляді №3/7 від 29.01.2020, що суперечить нормами трудового законодавства в частині соціальних гарантій матерів дітей віком до 6 років, тим більше, що дитина позивача має статус дитина-інвалід.

Доводи представника відповідача щодо несвоєчасного подання ОСОБА_6 заяви про продовження терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною, на думку суду, не звільняє роботодавця від проведення ретельної перевірки з відібранням особистих пояснень щодо прогулів, що передує звільненню працівника за п.4 ст.40 КЗпП України.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині скасування наказу №116 від 25.02.2020 про звільнення ОСОБА_6 та поновлення позивача на роботі на посаді лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради з 25 лютого 2020 року, допустивши рішення суду про поновлення на роботі до негайного виконання.

Позивач також ставить питання у позовній заяві про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.02.2020 у сумі 14986,69 грн.

Так, за змістом ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивач після звільнення з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради працевлаштувалася лікарем з ультразвукової діагностики до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про що надані відповідні довідки із зазначенням отриманої заробітної плати. Водночас, суд погоджується з доводами представника відповідача, що надані докази не є належними, оскільки не оформлені в порядку встановлено чинним законодавством. Так, на наданих довідках відсутній підпис головного бухгалтера та печатка. Крім того, позивач не заперечувала, що є приватним підприємцем. Оскільки належних доказів розміру заробітної плати, яку отримувала позивач, суду не надано, суд позбавлений можливості визначити який розмір середнього заробітку підлягає стягненню, тому суд вважає, що позивач ці вимоги не доведено.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 2000,00 гривень.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме слід скасувати наказ №116 від 25.02.2020 про звільнення ОСОБА_6 , поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради з 25 лютого 2020 року та стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. 00 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 до Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ №116 від 25.02.2020 про звільнення ОСОБА_6 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря з ультразвукової діагностики кабінету ультразвукової діагностики Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради з 25 лютого 2020 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду про поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

В частині позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №9 Дніпровської міської ради , ЄДРПОУ 01984613, місце знаходження - пр. Мануйлівський, 29, м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б.Подорець