ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2021 р. Справа№ 910/3946/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Ходаківської І.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Фрідман Д.А.,
відповідача: Софіщенко В.А.,
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 (повний текст складений 12.10.2020)
у справі № 910/3946/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних
технологій"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a>,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна,
треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2 ,
про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> набуло права власності на нежитлові приміщення №№ 1 - 17 групи приміщень № 319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, загальна площа 289,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 139283680000, відповідно до запису про право власності № 13608048 від 09.03.2016, що внесений до реєстру на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни №28642807 від 09.03.2016.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів того, що ринкова вартість предмета іпотеки, вказана у звіті про оцінку № МР30-160309-001 від 09.03.2016, визначена неправильно та не відповідала дійсності на момент здійснення оцінки, а тому вістуні підстави вважати її незаконною.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Козир Т.П., судді Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19 залишено без руху; надано ПАТ "Лізинг інформаційних технологій" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання доказів сплати судового збору та доказів направлення копії апеляційної скарги на адреси відповідача та третіх осіб у встановленому порядку.
Від ПАТ "Лізинг Інформаційних технологій" надійшла заява про відкриття провадження після усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору (квитанція про сплату № 60539 від 15.02.2021) та доказами направлення копії апеляційної скарги на адреси відповідача та третіх осіб у встановленому порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19, розгляд справи призначено на 22.03.2021.
Розгляд справи, призначений на 22.03.2021, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. (у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19 до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 14.04.2021.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Лізинг інформаційних технологій на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 14.04.2021 оголошувалась перерва до 19.05.2021.
У судовому засіданні 19.05.2021 оголошувалась перерва до 07.06.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: оцінка майна відповідно до звіту про оцінку №МР30-160309-001 від 09.03.2016, поданого відповідачем Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Апатенко Марині Анатоліївні для реєстрації права власності на нерухоме майно, проведена незаконно, визначена звітом вартість майна не відповідає дійсності, оскільки оцінка проведена без огляду майна, без врахування стану приміщення, шляхом його порівняння з іншими об`єктами, які не є подібними спірному об`єкту, та може використовуватися виключно для цілей оподаткування, що свідчить про порушення відповідачем умов п. 3.2.4.1 договору іпотеки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.
У судовому засіданні 07.07.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (банк) укладений кредитний договір №886/980-ЮО, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник використати кредит за цільовим призначенням і погашати заборгованість зі сплати прострочених процентів за користування кредитом, комісій, простроченої заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, строкової заборгованості за кредитом, штрафних санкцій, інших платежів перед банком відповідно до умов даного договору.
03.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки №886/980-ЮО/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною за №13587 разом з договорами про внесення змін №1 від 16.09.2013 та №2 від 18.09.2013, відповідно до яких цим договором забезпечується належне виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ") вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №886/980-ЮО від 03.10.2012, укладеного між позичальником та іпотекодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в т.ч. щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо: повернення позичальником іпотекодержателю коштів у розмірі 3.000.000,00 грн до 01.10.2014; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 26,0% річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов`язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), в тому числі зобов`язань щодо сплати неустойок (пені, штрафів) та відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1.2 договору іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлові приміщення з №1 по №17 (групи приміщень №319) (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок № 28, реєстраційний номер майна: 37049723.
Заставна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна за домовленістю сторін становить 3.221.167,00 грн (п. 1.3 договору).
Частиною 1 п. 3.1.3 договору передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд застосовувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом передачі права власності згідно з нормами законодавства України предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладені в п. 3.2 договору.
Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. 3.2.4.1 та 3.2.4.2 цього пункту договору (п. 3.2.4 договору):
3.2.4.1) задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 3.2.4 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.
Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю, розраховану відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шестидесяти) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.
Сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту п. 3.2.4 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що основне зобов`язання виконане повністю та належним чином;
або
3.2.4.2) передачі у власність, у визначеному чинним законодавством порядку, іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, що буде встановлена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.
Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки способом, визначеним попереднім абзацом цього договору, іпотекодавець, керуючись ст.ст. 237 - 239 Цивільного кодексу України, доручає іпотекодержателю отримувати витяги з Поземельної книги державного реєстру земель щодо предмета іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавця в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми їх власності, у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від форм їх власності) з питань, пов`язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви, клопотання та запити, а також отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки.
При цьому іпотекодавець свідчить, що виконання дій, визначених попереднім абзацом цього договору, здійснюється іпотекодержателем на підставі цього договору без отримання будь-якої окремої довіреності.
У зв`язку з укладенням між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (цесіонарій) договору відступлення права вимоги № 1/2014 від 26.08.2014 за кредитним договором від 03.10.2012 №886/980-ЮО 12.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (цедент) та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (цесіонарій) укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, умовами якого передбачено, що цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за договором іпотеки, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" за кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього.
25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощуком В.Ю., зареєстрований в реєстрі за №23, відповідно до якого первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає на себе права первісного іпотекодержателя у зобов`язанні за договором іпотеки.
Новий іпотекодержатель одержує всі права (замість первісного іпотекодержателя), передбачені договором іпотеки (п. 1.2 договору).
Так, 25.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №2/2016, умовами якого передбачено, що первісний кредитор відступає новому кредитору своє право (яке було набуте первісним кредитором відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/2016 від 25.01.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс") за кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" (боржник), з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.
26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Некстджен Фінанс" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстрований в реєстрі за №50, відповідно до якого первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає на себе права первісного іпотекодержателя у зобов`язанні за договором іпотеки.
Новий іпотекодержатель одержує всі права (замість первісного іпотекодержателя), передбачені договором іпотеки (п. 1.2 договору).
Оскільки станом на 25.01.2016 борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" за кредитним договором №886/980-ЮО від 03.10.2012 склав 4.215.193,95 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> 27.01.2016 передало через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. заяву-вимогу до боржника, зареєстровану в реєстрі за №88, про усунення порушень кредитного договору від 03.10.2012, погашення заборгованості в сумі 4.215.193,95 грн та попередження про те, що у випадку не погашення боргу протягом 30 днів Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" буде реалізовуватись належне йому право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування одного зі способів звернення стягнення, передбачених розділом 3.2 договору іпотеки.
09.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" зареєстроване право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> на нежитлові приміщення з № 1 по №17 (групу приміщень № 319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, номер запису про право власності № 13608048.
Зазначені обставини, на які посилається у позові позивач, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 у справі №910/14226/16 та в силу ст. 75 ГПК України є преюдиційними для вирішення даного спору.
Відповідно до заяви про зміну предмета позову, посилаючись на постанову Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 910/10123/17, позивач просить суд визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> набуло права власності на нежилі приміщення №№ 1 - 17 групи приміщень № 319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, загальна площа 289,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139283680000, відповідно до запису про право власності №13608048 від 09.03.2016, що внесений до реєстру на підставі рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни №28642807 від 09.03.2016.
Вказана вимога обґрунтована тим, що оцінка майна відповідно до Звіту про оцінку №МР30-160309-001 від 09.03.2016, поданого відповідачем Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Апатенко Марині Анатоліївні для реєстрації права власності на нерухоме майно, проведена незаконно, визначена звітом вартість майна не відповідає дійсності, оскільки оцінка проведена без огляду майна, без врахування стану приміщення, шляхом його порівняння з іншими об`єктами, які не є подібними спірному об`єкту, та може використовуватися виключно для цілей оподаткування, що свідчить про порушення відповідачем умов п. 3.2.4.1 договору іпотеки.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статі 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може містити будь-які умови, узгоджені сторонами на власний розсуд. Наявність таких умов не є підставою для визнання укладеного договору недійсним, якщо вони не суперечать нормам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин, беручи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивач при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Як визначено у абз. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість позасудового врегулювання, а саме, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" визначається, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з положеннями ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп. пп. 3.2.4.1 та 3.2.4.2 цього пункту договору (п. 3.2.4 договору):
3.2.4.1) задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 3.2.4 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем самостійно.
Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю, розраховану відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку", на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.
Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту п. 3.2.4 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що основне зобов`язання виконане повністю та належним чином.
Як встановлено судом, у зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за кредитним договором № 886/980-ЮО від 03.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> (до якого перейшло право вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 25.01.2016 та право вимоги за договором іпотеки на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 26.01.2016) набуло права на задоволення грошових вимог за рахунок предмета іпотеки відповідно до договору іпотеки від 03.10.2012.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. 09.03.2016 зареєстроване право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> на нежитлові приміщення з №1 по №17 (групу приміщень № 319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, номер запису про право власності: 13608048.
На момент реєстрації (09.03.2016) відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 3.2.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття (тобто на момент державної реєстрації прав на нерухоме майно за відповідачем) на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та в разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Тобто істотною умовою для задоволення вимог іпотекодержателя є вартість предмета іпотеки, яка визначається суб`єктом оціночної діяльності на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Аналогічний правовий висновок, що наведений у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 910/10123/17, суд враховує при вирішенні цього спору.
Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, оцінка майна відповідно до Звіту про оцінку № МР30-160309-001 від 09.03.2016, поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Апатенко Марині Анатоліївні для реєстрації права власності на нерухоме майно, проведена незаконно.
При цьому, оскільки задоволення неодноразових клопотань позивача про витребування звіту не призвели до його отримання з об`єктивних причин, місцевий суд, як і суд апеляційної інстанції, виходить з наявної у справі редакції звіту в копії, отриманій позивачем з матеріалів господарської справи №910/14226/16.
Так, 09.03.2016 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингова фірма "Реноме" Вороною (Кушніренко) Катериною Володимирівною (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 16.09.2006) була проведена оцінка нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 886/980-ЮО/І від 03.10.2012, за наслідками якої 09.03.2016 складений Звіт про оцінку № МР30-160309-001, який був поданий відповідачем Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Апатенко Марині Анатоліївні для реєстрації права власності на відповідне нерухоме майно.
Відповідно до вказаного звіту ринкова вартість об`єкта оцінки (нежитлові приміщення з №1 по №17, загальною площею 289,90 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, № 28 (літера А), визначена у розмірі 3.200.000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній на момент проведення оцінки) оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.
Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов`язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з викладеного, здійснення оцінки майна без особистого огляду допускається та, за відсутності доказів протилежного, не свідчить про неправильне визначення кінцевої ринкової вартості цього майна.
Колегія суддів враховує посилання апелянта на те, що за змістом звіту метою проведеної оцінки вказано: для цілей оподаткування, однак використання її з іншою, аніж оподаткування метою, не свідчить про незаконність проведеної оцінки та її неправильність, оскільки визначено саме ринкову вартість майна.
Водночас апеляційний суд звертає увагу, що, стверджуючи про незаконність оцінки, позивач у свою чергу не надав жодних доказів на підтвердження того, що оцінка майна не відповідала дійсності на момент її визначення та була занижена. Натомість такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях позивача.
Оскільки позивач не довів, що ринкова вартість предмета іпотеки, вказана у Звіті про оцінку № МР30-160309-001 від 09.03.2016, визначена неправильно та не відповідала дійсності на момент здійснення оцінки, то вважати її незаконною суд не має фактичних і правових підстав.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" права власності на предмет іпотеки неодноразово підтверджена в рішеннях Господарського суду міста Києва у справах №910/2443/16, №910/14226/16, №910/9177/16, які набрали законної сили у встановленому законом порядку.
Ураховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що позивач не довів відповідними засобами доказування наявності підстав для визнання недійсним правочину про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"</a> набуло права власності на нежитлові приміщення №№ 1 - 17 групи приміщень № 319 (в літ. А), загальною площею 289,90 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 28, загальна площа 289,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 139283680000, відповідно до запису про право власності №13608048 від 09.03.2016, що внесений в реєстр на підставі рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко Марини Анатоліївни №28642807 від 09.03.2016.
При цьому колегія суддів відзначає, що вчинені 09.03.2016 дії іпотекодержателя зі звернення стягнення на предмет іпотеки та подальші реєстраційні дії за своєю суттю є правочином, спрямованим на виконання договору іпотеки від 03.10.2012, та не є окремим договором від 09.03.2016, як це зазначає позивач. Адже саме договір іпотеки від 03.10.2012 як один єдиний двосторонній документ в п. 3.2 містить застереження щодо можливості переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, а дії, вчинені іпотекодержателем 09.03.2016, здійснені в межах реалізації саме цього договору, яким вони і були передбачені. Водночас ці дії не вчинялись за правилами, визначеними ст. 628 та Глави 53 ЦК України. Разом з тим, аналізуючи вказане питання, суд першої інстанції враховував обставини, що аналізувались в постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі 910/10123/17.
Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Щодо усної заяви відповідача про застосування строків позовної давності апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовляє позивачу у позові по суті у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/3946/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3946/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 11.06.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.06.2021 |
Оприлюднено | 13.06.2021 |
Номер документу | 97596071 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Євсіков О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні