Постанова

від 26.05.2021 по справі 673/1400/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 673/1400/19

провадження № 61-16467св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - релігійна організація Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року у складі судді Ягодіної Т. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України про визнання рішень загальних парафіяльних зборів та статуту релігійної організації недійсними.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є настоятелем релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви , проте позбавлений права брати участь у богослужіннях у побудованому громадою храмі, оскільки таким протиправно заволоділи прихильники Православної Церкви України. Зазначив, що жителями с. Галузинці, які не являються членами очолюваної ним релігійної громади, на зборах, які відбулися 23 лютого 2019 року, прийнято рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та перехід під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної Церкви України, що оформлено протоколом № 1. Крім того, тими ж особами 27 лютого 2019 року проведені другі збори, за результатами яких: перейменовано релігійну громаду на Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України ; внесено зміни до статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції із назвою Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України , про що складено протокол № 2.

ОСОБА_1 зазначав, що вказані рішення зборів та статут релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України є незаконними, оскільки всупереч пунктам 15, 16, 18, 21, 58 статуту, який був чинним на час прийняття таких рішень, ні він, ні жоден із членів релігійної громади не брали участі у вказаних зборах та прийнятті відповідних рішень, при цьому порушено порядок скликання зборів; на зборах не були присутні всі члени релігійної громади; до статуту в новій редакції внесені зміни і доповнення та в подальшому такий був затверджений неуповноваженою особою.

На переконання позивача, незаконно змінено підлеглість релігійної громади Української Православної Церкви на Православну Церкву України, перейменовано її та усунуто настоятеля.

У зв`язку з цим позивач просив суд визнати недійсними рішення загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви від 23 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року, оформлені протоколами № 1 та № 2, та статут релігійної організації.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позові, суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем належними доказами порушення його прав та прав релігійної громади Української Православної Церкви, а також порушення порядку прийняття рішення про перехід релігійної громади Української Православної Церкви під юрисдикцію Православної Церкви України.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоу справі, яка переглядається, встановлено, що на загальних (парафіяльних) зборах членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної церкви 23 лютого 2019 року приймались рішення лише про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та перехід під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної Церкви України та про внесення змін до статуту шляхом прийняття його в новій редакції із назвою Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України . Будь-якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Храм у с. Галузинці Деражнянського району відкритий для усіх вірян, які можуть його вільно відвідувати. Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання.

Апеляційним судом здійснено висновок про те, що суди не вправі давати оцінку легітимності рішенню зборів парафіян від 23 лютого 2019 року щодо зміни конфесійності, що може розцінюватись як втручання держави стосовно легітимності вираження релігійних поглядів.

Врахувавши, що у релігійній громаді відсутнє фіксоване членство, а статутами як Української Православної Церкви, так і Православної Церкви України не визначено умов та порядку вступу (прийому) в члени релігійної громади, що позбавляє суд однозначно констатувати про відсутність членства релігійної громади Української Православної Церкви в осіб, які приймали рішення на зборах від 23 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року. Суд встановив, що всі особи, які приймали згадані рішення, на відміну від тих, які значаться в журналі реєстрації постійних прихожан та додатку до протоколу від 11 лютого 2019 року № 2, є жителями с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької області, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, дійшов правильного правового висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази та водночас встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У листопаді 2020 року від релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на її необґрунтованість, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України), витребувано із Деражнянського районного суду Хмельницької області матеріали справи № 673/1400/19 та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року матеріали справи № 673/1400/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 листопада 1991 року зареєстровано Статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 26514305).

ОСОБА_1 згідно з указом Митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського від 19 листопада 2012 року № 53 призначений настоятелем Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського округу Хмельницької єпархії Української Православної Церкви.

20 червня 2017 року на загальних парафіяльних зборах означеної релігійної громади прийнятий статут в новій редакції, який затверджений керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви - Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським.

Згідно з пунктами 1-2 розділу І статуту вказана релігійна організація є первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії Української Православної Церкви.

Парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття та з благословення керуючого Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви .

У силу пункту 6 розділу І статуту парафія здійснює свою діяльність при дотриманні чинного законодавства України, статуту про управління Української Православної Церкви, статуту Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, а також цього статуту.

Пунктом 12 розділу ІІ статуту визначено, що парафію очолює настоятель, підзвітний єпархіальному архієрею.

10 лютого 2019 року церковно-приходські збори постійних прихожан релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви прийняли рішення, оформлене протоколом № 1, про реєстрацію журналу постійних прихожан вказаної релігійної громади та журнал реєстрації постійних прихожан означеної релігійної громади, згідно з яким вбачається, що їх кількість становить 79 осіб.

11 лютого 2019 року 80 членів парафіяльних зборів релігійної громади (протокол № 2 зі списком прихожан) одноголосно проголосували за збереження релігійної громади в лоні Канонічної Української Православної Церкви з предстоятелем ОСОБА_2 , Митрополитом Київським і всієї України.

23 лютого 2019 року у приміщенні будинку культури с. Галузинці Деражнянського району з ініціативи членів громади відбулися загальні (парафіяльні) збори членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви , на яких було обрано голову зборів, секретаря та лічильну комісію, а також прийнято рішення про перехід релігійної громади під канонічне підпорядкування до Управління Хмельницької єпархії Православної Церкви України. Загальні збори релігійної громади проводилися за участі 71 особи, про що свідчить протокол від 23 лютого 2019 року № 1 та список учасників загальних (парафіяльних) зборів.

Крім того, на загальних (парафіяльних) зборах членів релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви 27 лютого 2019 року прийнято рішення про обрання голови та секретаря загальних (парафіяльних) зборів, членів лічильної комісії, зміну назви релігійної організації на Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України та в зв`язку з цим прийняття в новій редакції статуту релігійної громади; обрання її керівних органів та визначено осіб, уповноважених для звернення із статутом до відповідних органів з метою подальшої його реєстрації, про що вказує протокол від 27 лютого 2019 року № 2. За прийняття вказаних рішень проголосували одноголосно 66 присутніх осіб.

01 квітня 2019 року розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 234/2019-р за результатами розгляду документів, які подані релігійною громадою, у зв`язку з переходом релігійної громади Української Православної Церкви під юрисдикцію Православної Церкви України, керуючись Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , зареєстровано статут релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України у новій редакції.

З огляду на інформацію Галузинецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області про зареєстроване та проживаюче населення с. Галузинці Деражнянського району, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина осіб, які були зареєстровані як постійні прихожани у журналі реєстрації та в додатку до протоколу від 11 лютого 2019 року № 2 на той час були неповнолітніми, зокрема: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (№ з/п у списку Галузинецької сільської ради - 118; у журналі реєстрації - 70; у додатку до протоколу № 2 - 55); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (№ з/п у списку Галузинецької сільської ради - 119; у журналі реєстрації - 71; у додатку до протоколу № 2 - 56), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (№ з/п у списку Галузинецької сільської ради - 178; у журналі реєстрації - 53; у додатку до протоколу № 2 - 73), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (№ з/п у списку Галузинецької сільської ради - 179; у журналі реєстрації - 54; у додатку до протоколу № 2 - 74), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (№ з/п у списку Галузинецької сільської ради - 181; у журналі реєстрації - 55; у додатку до протоколу № 2 - 72), про невідповідність таких за віковим цензом вимогам, зазначеним у пункті 16 статуту.

Суди врахували, що у журналі реєстрації постійних прихожан за № 1 та № 2 значиться одна особа - позивач ОСОБА_1 , прізвища осіб: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , (№ 9 та № 10 відповідно) викреслені, проте нумерація кількості осіб продовжується з вказівкою на № 11, під яким значиться ОСОБА_10 , яка, у свою чергу, активно брала участь у зборах від 23 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року, правомочність яких оспорюється позивачем.Крім того, особи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були двічі зазначені у додатку до протоколу від 11 лютого 2019 року № 2 за № 9 та № 21 та відповідно № 22 і № 49.

Також суди взяли до уваги, що списки постійних прихожан, які містять журнал реєстрації та додаток до протоколу від 11 лютого 2019 року № 2, формувалися незадовго до проведення оспорюваних зборів. Рішення церковно-приходських зборів постійних прихожан про реєстрацію журналу постійних прихожан релігійної громади, яке оформлено протоколом від 10 лютого 2019 року № 1, ухвалювалося за участю настоятеля храму та 18 присутніх осіб, у той час як кількість постійних прихожан, з огляду на надані позивачем документи, становить 79 (80) осіб, що вказує на коливання в їх кількості.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації , прийнятим 23 квітня 1991 року, що набув чинності 06 червня 1991 року (далі - Закон № 987-ХІІ).

Положеннями статті 14 вказаного Закону визначалося, що перевищення встановленого цим Закономтерміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ, у редакції від 23 квітня 1991 року, рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Церішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ, у редакції від 23 квітня 1991 року, реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ, ЦПК України містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Так, відповідно до статті 248 1 ЦПК України, у редакції 1963 року, громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права. У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ, у редакції 1991 року, кореспондували.

Надалі Верховною Радою України прийнято ГПК України, який згодом, зазнавши змін, викладений у редакції від 16 серпня 2020 року.

Відповідними нормами цього процесуального закону визначалася юрисдикція спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

Звертає на себе увагу, що ГПК України є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому положення Закону № 987-ХІІ є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а). Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15).

Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколами від 23 лютого 2019 року № 1 та від 27 лютого 2019 року № 2, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

ОСОБА_1 убачає порушення своїх прав в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і ГПК України, залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої-п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

У частині другій вказаної статті передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття цивільного провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо наслідків закриття провадження у справі

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-ІХ, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-ІХ внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного перегляду.

Так, за пунктом 8 Закону № 460-ІХ абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі .

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України вирішив закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір ). Такого клопотання матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 255, 259, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації Релігійна громада Свято-Михайлівського храму с. Галузинці Деражнянського району Хмельницької єпархії Православної Церкви України про визнання рішень загальних парафіяльних зборів та статуту релігійної організації недійсними закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко