Ухвала

від 10.06.2021 по справі 509/1123/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 509/1123/20

провадження № 61-7904ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Альфа-Банк на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства Альфа-Банк (далі - АТ Альфа-Банк ), державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіна Дениса Володимировича про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до АТ Альфа-Банк , державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіна Д. В. про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони органам і суб`єктам державної реєстрації прав, Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень , вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єктів нерухомого майна:

- житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, який складається з житлового будинку загальною площею 245,9 кв. м, лазні літ. Б, гаражу літ. В та споруд 1-4 по АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, загальною площею 0,100 га, кадастровий номер 5123784200:02:001:0036, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

- заборонити АТ Альфа-Банк , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, вчиняти будь-які дії щодо виселення, вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків вхідних дверей або зміни вхідних дверей у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявники посилались на те, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову частково.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з житлового будинку площею 245,9 кв. м, лазні літ. Б, гаражу літ. В, споруди 1-4 по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 0,100 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер (5123784200:02:001:0036), по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Заборонено компетентним установам, які пов`язані з державною реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти дії щодо реєстрації нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який складається з житлового будинку площею 245,9 кв. м, лазні літ. Б, гаражу літ. В, споруд 1-4 по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 0,100 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер (5123784200:02:001:0036), по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

З урахування обсягу позовних вимог, наявності реального спору, суди дійшли висновку про задоволення вимог заявників стосовно застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони компетентним установам здійснювати дії щодо реєстрації(перереєстрації) спірного нерухомого майна, оскільки існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ Альфа-Банк на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року, яка не була оплачена судовим збором.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу АТ Альфа-Банк залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, заявнику запропоновано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 270 грн.

У червні 2021 року АТ Альфа-Банк на адресу Верховного Суду надіслало меморіальний ордер № 300602314 від 01 червня 2021 року про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 270 грн.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що відсутня загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ Альфа-Банк на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України: З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне нерухоме майно було предметом розгляду в межах цивільної справи № 509/4842/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки, і судом першої інстанції позов задоволений. 24 липня 2019 року апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Предметом позову у справі № 509/1123/20 є визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, власниками якого є позивачі.

Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти можливих дій відповідача, за яким до цього часу зареєстровано речове право на нерухоме майно, який за час розгляду справи може продати спірне майно, передати його у оренду, вселити у будинок сторонніх осіб тощо.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ Альфа-Банк на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених частиною четвертої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Альфа-Банк на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства Альфа-Банк , державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіна Дениса Володимировича про визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко