Рішення

від 11.06.2021 по справі 613/122/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/122/21 Провадження № 2/613/143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря - Семененко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/122/21, пров. № 2/613/143/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_2 , третя особа - Богодухівська державна нотаріальна контора про визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 17.9673 гектари, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало померлому на підставі Державного акту серії Б№046137, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за №25.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів X сесії XXI скликання від 31 березня 1992 року його батькові ОСОБА_3 надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку сільськогосподарських угідь 50 га із земель запасу. На підставі зазначеного рішення та Технічного звіту ОСОБА_3 було видано Державний акт серії Б № 046137, відповідно до якого земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства.

Розпорядженням Богодухівської районної ради народних депутатів Харківської області від 25 вересня 1992 року Про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства Фібіс було зареєстровано селянське (фермерське) господарство Фібіс , засновником якого став ОСОБА_3 , а членами господарства його родичі, вказане СФГ діє до теперішнього часу.

Розпорядженням Богодухівської РДА від 22.08.2000 №285 голові фермерського господарства Фібіс - ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 5,50 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства Фібіс .

В подальшому іншим членам СФГ Фібіс також були передані у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва - за рахунок земель, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства.

Після приватизації частини земельної ділянки членами СФГ в довічному успадковуванному володінні ОСОБА_3 залишилась земельна ділянка площею 17,9673 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 - Голова СФГ Фібіс , спадкоємцями після його смерті за законом є позивач та ОСОБА_2 . ОСОБА_2 спадщину не прийняла. Позивач оформив спадщину після померлого ОСОБА_3 на частину спадкового майна.

Позивач є членом СФГ Фібіс та має право на визнання за ним права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом. ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори за оформленням права на спадщину на земельну ділянку, яка була надана у довічне успадковуване володіння ОСОБА_3 на підставі Державного акту серії Б №046137, однак постановою від 24.02.2020 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю об`єкта спадкування.

Зазначає, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, тому спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані .

З урахуванням викладеного просив вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача - Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за відсутності представника, з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позов.

У відзиві зазначає, що предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло в особи - засновника фермерського господарства на Підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, згідно із Земельним кодексом Української РСР 1990 року. У Земельному кодексі України 2001 року право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою не визначено.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 256,257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До спорів про визнання права в порядку спадкування застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до ч.3-4 ст. 268 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, позивач є членом СФГ Фібіс , у користуванні якого перебуває земельна ділянка, передана ОСОБА_3 в довічне успадковуване володіння рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів X сесія XXI скликання (державний акт серії Б № 046137).

Позивач посилається на ч. 1 ст. 1218 ЦК України, зазначаючи, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, позивач на момент прийняття спадщини знав про наявність посвідченого Державним актом серії Б №046137 права довічного успадковуваного володіння спадкодавця, проте не звернувся до суду.

Станом на січень 2020 року, коли позивач дізнався про винесення Великою Палатою Верховного суду Постанови від 20.11.2019 у справі 368/54/17 не є днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права про порушення свого права.

Про право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, посвідчене Державним актом серії Б № 046137, виданим спадкодавцеві, позивачу було відомо на момент відкриття спадщини. При цьому відсутність правової позиції Верховного Суду з питання спадкування права довічного успадковуваного володіння не перешкоджала зверненню Позивача до суду у строки, встановлені ст. 257 ПК України. З огляду на вищезазначене, минуло більш ніж 10 років з моменту відкриття спадщини, проте позивач протягом усього цього часу із позовом до суду не звертався.

Таким чином, на думку відповідача позовна давність для звернення до суду сплинула, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Позивач прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується Довідкою Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області за №02-16/01 від 05.01.2011 року, наявною в матеріалах спадкової справи №30/2011. Днем, коли позивач дізнався про порушення свого права - є відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а не ухвалення рішення Верховного Суду з висловленою правовою позицією.Тому посилання представника Відповідача на неприйняття спадщини або пропуск відповідного строку звернення до суду вважає неспроможними.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи - Богодухівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, при вирішенні справи по суті покладався на розсуд суду, письмових пояснень щодо позову не надав.

Заходи забезпечення позову не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Рішенням Богодухівської районної ради народних депутатів X сесії XXI скликання від 31 березня 1992 року, ОСОБА_3 надано у довічне успадковане володіння земельну ділянку сільськогосподарських угідь площею 50 га із земель запасу /а.с.15/.

На підставі зазначеного рішення та розробленого Технічного звіту ОСОБА_3 було видано Державний акт серії Б № 046137, відповідно до якого посвідчене безстрокове і безоплатне користування 50,0 гектарами землі. Земля надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 25 /а.с.16-18/.

Розпорядженням Богодухівської районної ради народних депутатів Харківської області від 25 вересня 1992 року Про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства Фібіс було зареєстровано селянське (фермерське) господарство Фібіс засновником якого став ОСОБА_3 , а членами господарства його родичі /а.с.20/

Розпорядженням Богодухівської РДА від 22.08.2000 №285 було передано безоплатно у приватну власність Голові фермерського господарства Фібіс - ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,50 гектарів для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства Фібіс на території Степнянської сільської ради за межами населеного пункту, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР №014590, виданим 21.03.2002 /а.с.21/.

В 2003 році Богодухівською райдержадміністрацією було надано дозволи від 10.10.2003 №207 та від 31.03.2003 №138 на розробку проекту відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель СФГ Фібіс /а.с.22-23/.

Розпорядженням Богодухівської РДА від 01.07.2005 №415 Про безоплатну передачу членам СФГ Фібіс у приватну власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель СФГ Фібіс та передано безоплатно у приватну власність членам фермерського господарства Фібіс згідно зі списком земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, які надані для ведення селянського (фермерського) господарства на території Степнянської сільської ради за межами населеного пункту /а.с.40/.

За результатами розробленої Технічної документації було виготовлено Державні акти на право приватної власності:

ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 4,4108 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0368, Державний акт серія ЯА №561970 /а.с.34/;

ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 4,4103 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0369, Державний акт серія ЯА №561971 /а.с.35/;

ОСОБА_4 , на Земельну ділянку площею 4,4110 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0370, Державний акт серія ЯА №561972 /а.с.36/;

ОСОБА_5 , на земельну ділянку площею 4,4102 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0371, Державний акт серія ЯА №561973 /а.с.37/;

ОСОБА_6 , на земельну ділянку площею 4,4102 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0372, Державний акт серія ЯА №561976 /а.с.38/;

ОСОБА_7 , на земельну ділянку площею 4,4108 га кадастровий номер 6320888200:01:001:0373, Державний акт серія ЯА №561975 /а.с.39/.

Отже, після приватизації частини земельної ділянки членами СФГ на підставі Державного акта серії Б № 046137 в довічному успадковуванному володінні ОСОБА_3 залишилась земельна ділянка площею 17,9673 га., що також підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель СФГ Фібіс /а.с.32/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - Голова СФГ Фібіс помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . виданим 16 листопада 2009 року /а.с.41/.

Згідно зі ст.ст. 1216 - 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців ). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 /а.с.42/ та відповідно до ст.ст. 1222, 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги.

Дружина спадкодавця - відповідач ОСОБА_2 , спадщину не прийняла, що підтверджується її заявою, наявною в матеріалах спадкової справи, в якій остання також зазначає, що не заперчує, щоб свідоцтво про право на спадщину було видано її сину - позивачу ОСОБА_1 /а.с.45/.

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, так як на момент смерті батька проживав та був зареєстрований разом з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 05 січня 2011 року №02-16/01 /а.с.45 - зворотній бік/ та отримав свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна /а.с.46-48/.

Постановою нотаріуса від 24.02.2020 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька на земельну ділянку, що перебувала у користуванні померлого на підставі Державного акту серії Б № 046137 в зв`язку з відсутністю об`єкта спадкування /а.с.49/.

У своїй постанові від 20 листопада 2019 у справі №368/54/17 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі N 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі N 668/477/15-ц зазначила про таке.

За змістом статей 6,50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української PCP для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української PCP, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української PCP від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння .

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі Б. ' ,У. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право довічного користування земельної ділянки може бути визнано, таким що успадковане.

Крім того Велика Палата Верховного Суду в своїй Постанові від 23 червня 2020 року справа № 179/1043/16-ц провадження № 14-63цс20 конкретизувала висновки, викладені у вищенаведеній постанові та зазначила, що за змістом системного тлумачення статей 2,4, 5,7, 8, 10,11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5,7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української PCP від 18 грудня 1990 року, статей 31,92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української PCP від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише Фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (Фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необгрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька, якому земельна ділянка була надана у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, яке не перейшло до СФГ Фібіс після його створення, суд вважає за можливе визнати за ним в порядку спадкування право довічного успадковуваного володіння частиною земельної ділянки, яка залишилась після приватизації частини земельної ділянки членами СФГ.

Щодо посилання ГУ Держгеокадастру в Харківській області на пропуск строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому законом не встановлено строків звернення спадкоємця із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та наслідків неотримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права саме після звернення до нотаріальної контори та отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на частину спадкового майна, а саме - 24.02.2020. Отже підстави для відмови позивачеві у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності відсутні.

Керуючись ст.ст. 355, 369, 370, 372, 1216-1218, 1254, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354, 355, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 17.9673 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків, вул. Космічна 21, 8-9 поверх, ЄДРПОУ: 39792822

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Чернієнко, 7, код ЄДРПОУ 02900618.

Повне рішення складено 11.06.2021.

Суддя