Рішення

від 03.06.2021 по справі 716/1776/20

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1776/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2021 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань - Вікторівської Д.Я.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір ОСОБА_5 померла. Після смерті останньої відкрилася спадщина на все належне їй майно. Заповіт померла ОСОБА_5 не вчиняла, спадкоємцями її майна є діти: позивачка по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також чоловік - відповідач ОСОБА_4 . Зазначає, що вказану спадщину вона прийняла, а також її прийняв відповідач ОСОБА_4 , інший спадкоємець ОСОБА_6 від спадщини відмовився на користь відповідача ОСОБА_4 . Посилається також і на те, що більшу частину спадкового майна вона та відповідач оформили шляхом отримання в нотаріуса свідоцтв про право на спадщину за законом. Однак, через те, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку за кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, загальною площею 0,1168 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана ділянка була безоплатно передана спадкодавиці ОСОБА_5 рішенням 21 сесії 7-го скликання Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області за № 21-167-1/2014 від 31.01.2014. З метою отримання свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку позивачка звернулася до нотаріуса із заявою, однак у видачі свідоцтва нотаріусом було відмовлено, оскільки нею не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку за спадкодавицею ОСОБА_5 .

Також вказує, що у власності померлої ОСОБА_5 перебувало майно, яке було набуте нею в період шлюбу, однак зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 , а саме: житловий будинок, загальною площею 174,40 м 2 , житловою площею 95,20 м 2 , по АДРЕСА_2 ; нежитлова будівля-магазин, загальною площею 93,50 м 2 , розташована по АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Позивачка вважає, що згадане майно було спільною сумісною власністю подружжя - її батьків, а тому в зв`язку із смертю її матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина на Ѕ частину вказаного майна. На згадане майно позивачка претендує, з метою отримання свідоцтва про право власності на 1/6 його частину також зверталася до нотаріуса, проте у видачі свідоцтв їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на вказане майно, а також через те, що це майно не було визнано спільною сумісною власністю подружжя та Ѕ його частка не виділена спадкодавиці ОСОБА_5 в натурі.

Також в позові зазначає, що відповідач ОСОБА_4 на підставі рішення 21 сесії 6 скликання Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області за № 21- 167-2/2014 від 31.01.2014 безоплатно приватизував земельну ділянку за кадастровим номером 7321585500:02:003:0033, загальною площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка є його особистою власністю, однак, враховуючи те, що позивачка успадковує 1/6 частку в житловому будинку по АДРЕСА_2 , який розміщений на цій ділянці, то в порядку ст. 120 ЗК України вважає, що вона також має право на 1/6 частку цієї земельної ділянки.

З вказаних підстав просила визначити, що розміри часток відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 174,40 кв.м., житловою площею 95,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 93,50 кв.м., що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем 21.03.2012р., становлять по 1/2 ідеальній частці. Право спільної сумісної власності на вказане майно припинити. Визнати за нею право власності на 1/6 частку згаданого майна а також визнати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки за кадастровим номером 7321585500:02:003:0033, загальною площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав вказаних у позовній заяві, просив задовольнити.

Вiдповiдач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, направив суду відзив на позовну заяву. У відзиві посилався на те, що позовні вимоги він не визнає повністю. Зазначає, що у 1980 році між ним та ОСОБА_5 було укладено шлюб, в якому народилося двоє дітей, в тому числі позивачка ОСОБА_6 , 1982 р.н. З НОМЕР_2 шлюбних відносин він з ОСОБА_5 не підтримував, почав проживати окремо та ним в період з 1994 по 2008 було побудовано та оформлено право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 . Крім того, у 2005 році він отримав в оренду земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_3 на якій побудував магазин та у 2007 році зареєстрував на нього право власності. Також у 2012 році він придбав спірний автомобіль Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та право власності на нього оформив за собою. Стверджує, що за життя ОСОБА_5 говорила та визнавала те, що згадане майно є його особистою власністю. З огляду цього не вважає згадане майно спільною сумісною власністю подружжя - його та ОСОБА_5 . Щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то зазначив, що вказана ділянка є його особистою власністю. Оскільки набута ним в порядку приватизації. З огляду викладеного в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю. Суду пояснив, що спірне майно є особистою власністю відповідача, оскільки, хоча і набуте останнім під час шлюбу із ОСОБА_5 , проте за власні кошти. Саме тому вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, а в позові слід відмовити.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказане справу розглянуто без участі позивачки та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов доведений та обґрунтований, а отже його спід задовольнити в повному обсязі з огляду наступного.

Положеннями ст. 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Судом встановлено, що 04.10.1980 був зареєстрований шлюб між відповідачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що вбачається з копії свідоцтва про шлюб (а.с. 54). В шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народилося двоє дітей - позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25.09.2006 (а.с. 11) та копії паспорта серії НОМЕР_4 від 17.12.2013 (а.с. 53).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 25.07.2019 (а.с. 12).

Відповідно до ч.ч. 1,1 ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 по місцю її останнього проживання - АДРЕСА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно. До складу спадщини входить: земельна ділянка, площею 2, 2906 га у межах згідно з планом, розташована на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0113, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок з господарським спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1595 га, розташована в урочищі Стежка І гони в с. Кулівці на території Кулівецької сільської рад Заставнівського району Чернівецької області з кадастровим номером 7321585500:02:001:0021, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка, площею 1,0721 га у межах згідно з планом, розташована на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0111, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, площею 0,8375 га у межах згідно з планом, розташована на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0112, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка, площею 0,1168 га у межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Належність ОСОБА_5 згаданого спадкового майна підтверджується копіями свідоцтв, витягами з Реєстру та копіями державних актів на право власності на земельні ділянки (а.с. 56-60, 62-69, 72 зворот).

Таким чином, внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на Ѕ частку вищевказаного майна.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

За правилами ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами не можливе. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що заповіт померла ОСОБА_5 не вчиняла, спадкоємцями її майна за законом є діти - позивачка по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , а також чоловік - відповідач ОСОБА_4 . Наведене вбачається із матеріалів спадкової справи №128/2019 від 10.12.2020, заведеної до майна померлої ОСОБА_5 , що перебуває в провадженні приватного нотаріуса Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовської Т.М., витребуваної судом та дослідженої.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 1268, ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини..

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1273 та ч.2 ст. 1274 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини Відповідно до положення ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, проживав без реєстрації місця проживання, із спадкодавицею ОСОБА_5 на момент її смерті і вважається таким, що прийняв спадщину, що видно із копії довідки сільської ради №545 від 10.09.2019 (а.с. 49) Крім того, відповідач ОСОБА_4 до нотаріуса подав заяву про прийняття спадщини (а.с. 47 зворот).

Позивачка ОСОБА_3 на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_5 разом із нею не проживала, проте спадщину прийняла, що підтверджується її заявою про прийняття спадщини (а.с. 54 зворот).

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 , будучи сином ОСОБА_5 та спадкоємцем першої черги відмовився від прийняття належної йому частки в спадковому майні на користь іншого спадкоємця - чоловіка померлої відповідача ОСОБА_4 , про що надав відповідну заяву (а.с. 52 зворот).

З метою оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно позивач та відповідач звернулися до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину внаслідок чого позивачці були видані свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку спадкового майна: земельної ділянки, площею 2, 2906 га у межах згідно з планом, розташованої на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0113, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,1595 га, розташованої в урочищі Стежка І гони в с. Кулівці на території Кулівецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області з кадастровим номером 7321585500:02:001:0021, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки, площею 1,0721 га у межах згідно з планом, розташованої на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0111, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельної ділянки, площею 0,8375 га у межах згідно з планом, розташованої на території Кулівецької сільської ради з кадастровим номером 7321585500:01:002:0112, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідачу видані свідоцтва про право на спадщину на 5/6 частку цього ж спадкового майна (а.с. 23, 61, 85, 89, 96, 99 зворот, 109, 111 зворот, 114 зворот, 116 зворот, 119). Спадщина в частині земельної ділянки, площею 0,1168 га у межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 на даний час не оформлена. Причиною відмови нотаріуса у видачі позивачці в 1/6 частині та відповідачу в 5/6 частині свідоцтва про право на спадщину на цю земельну ділянку є те, що у позивачкою не наданий нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на згадану земельну ділянку за спадкодавицею ОСОБА_5 . Відповідачу відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину на згадану земельну ділянку через невідповідність розміру часток у праві власності на житловий будинок та ділянку. Наведені обставини підтверджується копіями постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій (а.с. 25, 103).

Рішенням двадцять першої сесії VI скликання Кулівецької сільської ради №21-167-1/2014 (а.с. 18) ОСОБА_5 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1168 га у межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Право власності на вказану ділянку за ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом пр. право власності (а.с. 72 зворот).

У відповідності із звітом про оцінку майна, вартість згаданої земельної ділянки становить 47304 гривні (а.с. 29-30).

У відповідності із п. 5 ч. 1 ст. 57 ЗК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи, що спадкодавиця ОСОБА_5 набула право власності на згадану земельну ділянку внаслідок приватизації, ця земельна ділянка є її особистою приватною власністю.

В той же час як зазначалося вище, позивачка успадкувала та їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 на вказаній вище земельній ділянці.

Згідно ч.ч. 1,4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З урахуванням зазначеного, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_3 , в порядку ст. 120 ЗК України має право на 1/6 частку в праві власності на земельну ділянку, площею 0,1168 га у межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Таким чином, позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/6 частку цієї земельної ділянки підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що під час перебування спадкодавиці ОСОБА_5 в шлюбі із відповідачем ОСОБА_4 ними було набуто наступне нерухоме та рухоме майно: житловий будинок, загальною площею 174,40 кв.м., житловою площею 95,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлова будівля, магазину, загальною площею 93,50 кв.м., що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_3 ; земельна ділянка за кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, загальною площею 0,1168 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Право власності на вказане майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 , що вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №221642075, копій рішень Кулівецької сільської ради, копії витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів (а.с. 13-16, 20-22).

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до змісту частин 1-3 ст. 61 СК України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Статтею 63 СК визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс 17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, у постанові Великої палати Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року по справі №6-1500цс/15, при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Крім того, належність спірного майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом його набуття під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті цього майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності на майно подружжя, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом набуття цього майна були спільні сумісні кошти подружжя або спільна праця. Тобто, статус спільної сумісної власності подружжя визначається такими чинниками, як час набуття майна і кошти, за які таке майно було набуто (тобто джерело набуття).

Таке твердження кореспондується з позицією КЦС ВП, викладеної у постанові від 27.03.2019 у справі №331/8757/14-ц .

Стороною відповідача в судовому засіданні не доведений той факт, що відповідачем ОСОБА_4 придбавалося згадане майно хоча й у період перебування його в шлюбі з ОСОБА_5 , однак за особисті кошти. З огляду викладеного, суд не може віднести житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 ; магазин, розташований по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку за кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, загальною площею 0,1168 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 до особистої власності відповідача ОСОБА_4 та, в силу зазначених вимог закону, вважає вказане майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 р. частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

Відповідно до пункту 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, з наведеного слідує, що частки спадкодавиці ОСОБА_5 та її чоловіка - відповідача ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на згадане рухоме та нерухоме майно є рівними і їх розмір становить по Ѕ . Тому дане майно слід віднести до спадкової маси.

З урахуванням вказаного, після смерті спадкодавці ОСОБА_5 відкрилася спадщина на Ѕ частку згаданого рухомого та нерухомого майна та враховуючи, що крім позивачки спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є відповідач, а також син покійної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , то частка позивачки у згаданому спадковому майні становить 1/6 ( Ѕ частка належить іншому із подружжя, а інша Ѕ підлягає поділу між трьома спадкоємцями).

Саме тому, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання розміру часток відповідача ОСОБА_4 та спадкодавиці ОСОБА_5 як Ѕ в праві спільної сумісної власності згаданого рухомого та нерухомого майна, припинення права спільної сумісної власності на вказане майно та визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/6 частку згаданого майна.

Також встановлено, що рішенням двадцять першої сесії VI скликання Кулівецької сільської ради №21-167-2/2014 (а.с. 17) відповідачу ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,25 га у межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7321585500:02:003:0033, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарським спорудами і будівлями, розташованого по АДРЕСА_2 . Право власності на вказану ділянку за ОСОБА_4 підтверджується згаданою інформаційною довідкою (а.с. 13-16).

У відповідності із звітом про оцінку майна, вартість згаданої земельної ділянки складає 75625 гривень (а.с. 27-28).

Беручи до уваги той факт, що право власності на цю земельну ділянку відповідач ОСОБА_4 набув внаслідок приватизації, дана земельна ділянка є його особистою приватною власністю. Разом з тим, через те, що позивачка набуває право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/6 частку житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 на вказаній вище земельній ділянці, то суд вважає, що позивачка ОСОБА_3 , в порядку ст. 120 ЗК України має право і на 1/6 частку в праві власності на дану земельну ділянку.

Таким чином, на думку суду, позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/6 частку ділянки за кадастровим номером 7321585500:02:003:0033, загальною площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 доведена та також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 355, 368, 369, 370, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1261-1265, 1268, 1269, 1270, 1272, 1297 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 120 ЗК України, керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 206, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визначити, що розміри часток ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 174,40 кв.м., житловою площею 95,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлову будівлю, магазин, загальною площею 93,50 кв.м., що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_3 та транспортний засіб марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем 21.03.2012р., становлять по 1/2 ідеальній частці. Право спільної сумісної власності на вказане майно припинити.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/6 частку спадкового майна, яке складається з наступного:

-житлового будинку, загальною площею 174,40 кв.м., житловою площею 95,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-нежитлової будівлі, магазину, загальною площею 93,50 кв.м., що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_3 ;

-земельної ділянки за кадастровим номером 7321585500:02:003:0034, загальною площею 0,1168 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-транспортного засобу марки Mercedes-Benz 213 CDI, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку земельної ділянки за кадастровим номером 7321585500:02:003:0033, загальною площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає в АДРЕСА_2 ;

Представник позивача : ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , довіреність видана посольством України у ФРН від 18.09.2020;

Відповідач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серія НОМЕР_8 виданий 29.07.2004 Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області, проживає в АДРЕСА_2 ;

Представник відповідача : Данищук Василь Вячеславович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000382 від 24.05.2019 видане радою адвокатів Чернівецької області.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2021.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ