Постанова

від 02.06.2021 по справі 181/786/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2894/21 Справа № 181/786/20 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) ,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 роду до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) - залишено без задоволення.

Судові витрати покладено на позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року по справі №181/786/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзивах Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області та Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 14 січня 2008 року, актовий запис №2 позивач внаслідок реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 16 липня 1980 року, ( ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 26 червня 1987 року зарахована робочою складу мінеральних добрив в КСП ім.Петровського , згідно протоколу №162 від 26 червня 1987 року, звільнена 03 січня 1996 року.

Державним актом на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №014 підтверджується, що 12 листопада 1998 року його видано КСП ім. Петровського Межівського району з передачею 16230,1 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Межівської районної ради народних депутатів від 27 червня 1997 року №172-XIX/XXII, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №16.

Архівною довідкою Межівської РДА №Г-13 від 22 січня 2017 року підтверджується, що КСП ім. Петровського реорганізовано в ТОВ Веселка 27 квітня 2000 року (протокол №3 загальних зборів членів КСП ім. Петровського від 27 квітня 2000 року). Протокол загальних зборів радгоспу ім. Петровського та КСП ім. Петровського за 1995 рік на державне зберігання до архівного відділу Межівської РДА не надходив.

Згідно витягу із додатку №1 списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту, ОСОБА_5 значиться під №1053.

Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області №409 від 27 вересня 2017 року в списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №014, виданого 12 листопада 1998 року КСП ім.Петровського , ОСОБА_5 значиться під порядковим номером 1053, розмір земельної частки (паю), що виділявся членам КСП ім.Петровського при паюванні землі становив 1078га, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_6 не виготовлявся.

Згідно виписки з амбулаторної картки ОСОБА_1 від 03 жовтня 2017 року позивач зверталась до лікарів з різними діагнозами в період з 20 грудня 2000 року по 13 квітня 2017 року.

Довідкою Межівської ЦРЛ Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 за станом здоров`я знаходиться на Д обліку з 2012 року. Діагноз цукровий діабет.

Пунктом 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Відповідно до вимоги п. 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , - видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що її право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) було порушено відповідачами.

Так, державний акт на право колективної власності на землю, було видано КСП ім.Петровського 12 листопада 1998 року, згідно трудової книжки ОСОБА_1 вона звільнена з КСП ім.Петровського 03 січня 1996 року, тобто до отримання колгоспом Петровського державного акту на право колективної власності на землю.

Також будь-які відомості про прийняття позивача до членів колгоспу, відсутні, а наявність прізвища позивача у списку до акту на право колективної власності на землю не є беззаперечною підставою для отримання права на земельну частку (пай).

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що її право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) було порушено відповідачами.

Як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право колективної власності на землю, було видано КСП ім.Петровського 12 листопада 1998 року, згідно трудової книжки ОСОБА_1 вона звільнена з КСП ім.Петровського 03 січня 1996 року, тобто до отримання колгоспом Петровського державного акту на право колективної власності на землю.

Також відсутні будь-які відомості про прийняття позивача до членів колгоспу.

При цьому, наявність прізвища позивача у списку до акту на право колективної власності на землю не є беззаперечною підставою для отримання права на земельну частку (пай), оскільки відсутні інші необхідні умови для підтвердження такого права.

А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) у колишньому КСП ім.Петровського .

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним факт відсутності членства позивача в КСП, оскільки такий висновок суперечить іншим доказам по справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать встановленим обставинам по справі.

Пунктом 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Абзацом 2 ч.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Тобто, особа набуває права на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час видачі державного акта; включення до списку осіб, даного до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці ОСОБА_1 з 26.06.1987 року її було зараховано в радгосп ім. Петровського робочого складу мінеральних добрив, а з 03.01.1996 року її було звільнено за власним бажанням.

КСП ім. Петровського державний акт на право колективної власності на землю отримало 12.11.1998 року.

Тобто, докази прийняття ОСОБА_1 в члени КСП правлінням підприємства та послідуючого затвердження загальних зборах членів підприємства (зборах уповноважених) відсутні.

У трудовій книжці інформація про прийняття ОСОБА_1 в члени КСП ім. Петровського чи на роботу в КСП ім. Петровського теж відсутня.

На дату видачі КСП ім. Петровського державного акту позивачка у ньому не працювала, інформація про її включення до членів КСП відсутня, а тому права на земельну частку (пай) не набула.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова