Рішення

від 01.06.2021 по справі 440/1616/18

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/1616/18

Провадження № 2/943/97/2021

01 червня 2021 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Коса І.Б.,

секретаря судового засідання - Дутки С.І.

за участю позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представника - адвоката Коченаш Ю.К.,

за участю відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та її представників: адвоката Лукащука Я.М. і Мазепи О.І.,

за участю представника третьої особи Буської міської ради - Гуменного В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буську цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Буської міської ради Золочівського району Львівської області про усунення перешкод шляхом встановлення огорожі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Буської міської ради Золочівського району Львівської області про скасування приватизації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні спільним заїздом, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом. Уточнивши свої позовні, просить зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в установленні ним огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки від точки А до точки Б по суміжному землекористуванню довжиною 15,2 метри по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,1000 га за цією ж адресою, приватизовану ним згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 04.01.2016 року, яка не містить сервітутів, і на яку він у 2015 році виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якій присвоєно кадастровий номер 46206110100:13005:0182. Рішенням Буської міської ради від 30.04.2014 року погоджено межу землекористування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із урахуванням судових рішень Бродівського районного суду від 08.12.1998 та Золочівського районного суду від 28.12.2006. Згідно схеми прив`язки межових знаків і кадастрового плану землеустрою від точки Г до точки А проходить спільний заїзд з відповідачкою ОСОБА_2 , яка є землекористувачем сусідньої земельної ділянки, після смерті матері ОСОБА_3 , і чинить йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, не даючи йому змоги встановити огорожу на межі його власної земельної ділянки від точки А до точки Б довжиною 15,2 метри, що вказана на кадастровому плані земельної ділянки та відповідає межовим знакам. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2006 року визнано нечинним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №08519 від 19.04.2001, виданого ОСОБА_3 у частині приватизації земельної ділянки від точки В до точки Г . після смерті матері відповідачка ОСОБА_2 , як її спадкоємець, повторно меж земельної ділянки не встановлювала, а її паркан виступає на спільний заїзд із порушенням земельних і будівельних норм, що було причиною для скасування вищевказаного державного акту на землю судом. Відтак, позивач вважає протиправними перешкоди відповідачки у встановленні ним огорожі на земельній ділянці, якою він володіє на праві власності, де межові знаки встановлені законно, про що він звертався до поліції.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Буської міської ради Золочівського району Львівської області про скасування приватизації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні спільним заїздом. Просить скасувати приватизацію земельної ділянки відповідача площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка) кадастровий номер 46206110100:13005:0182 і не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні спільним заїздом у АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що заявлені позивачем вимоги вона не визнає, оскільки вони є безпідставними. Вважає приватизацію ним земельної ділянки незаконною, якою захоплено частину загального заїзду, де ОСОБА_1 хоче встановити огорожу по суміжному користуванню спільного заїзду з відповідачкою довжиною 15,2 м., а відповідних змін до плану земельно-кадастрового устрою населеного пункту та генерального плану міста Буська не вносилось. З аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 раніше неодноразово звертався до Буського районного суду, де йому було відмовлено в задоволенні таких вимог за безпідставністю у всіх судових інстанціях, зокрема рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 08.12.1998 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 01.02.1999 року, якими суд зобов`язав ОСОБА_1 демонтувати бетонну огорожу, якою він розділив спільний заїзд та не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом ОСОБА_3 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, матеріали вказаної цивільної справи передані на розгляд судді Мельника С.Р., який після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 30.05.2019 року відкрив провадження у справі.

Ухвалою судді від 24.02.2020 року, після заміни складу суду в зв`язку зі звільненням у відставку судді Буського районного суду Львівської області Мельника С.Р., вказану позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Відповідно до ухвали від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження із призначенням справи до судового розгляду по суті.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коченаш Ю.К. в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, виходячи із вищенаведених мотивів, оскільки відповідачка чинить перешкоди у встановленні огорожі на спільній межі зі сторони позивача. Проти задоволення зустрічного позову заперечили, вважаючи його вимоги безпідставними, які грунтується виключно на судових рішеннях Бродівського районного суду Львівської області від 08.12.1998, ухвали судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 01.02.1999 та постанові Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2006, оскільки вони були враховані Буською міською радою під час ухвалення нею рішення і погодження документації та меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що залишаються чинними та ніким не оспорюються, а відтак просили відмовити повністю у зустрічному позові.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представники: адвокат Лукащук Я.М. і ОСОБА_4 проти задоволення первісних позовних вимог заперечили, покликаючись на те, що відповідачка є спадкоємцем земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину та не оформила її через наявний судовий спір. Сторони по справі є сусідами, між ними існує тривалий спір з приводу користування спільним заїздом, оскільки позивач вибудував спільну стіну. Вказаний спір почався між ними ще із 1996 року, коли позивач ОСОБА_1 звертався із подібним позовом до матері відповідачки, у якому позивачу відмовлено та задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати бетонну огорожу, якою він розділив спільний заїзд, внаслідок чого демонтовано приблизно 40 метрів огорожі. Вважають, що приватизація позивачем земельної ділянки є незаконною і неправильною, оскільки ним перегороджено спільний заїзд та зменшено площу земельної ділянки відповідачки, а тому відповідачка та її представники просили відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Відповідач (Головне управління Держгеокадастру в Львівській області) явку свого представника до суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи Буської міської ради - Гуменний В.Є. в судовому засіданні при вирішенні первісного і зустрічного позову поклався на думку суду. При цьому зауважив, що виніс меж земельної ділянки в натурі на місцевості не є компетенцією міської ради, а сертифікованих інженерів, землевпорядників. Буською міською радою було погоджено межі земельної ділянки позивачу ОСОБА_1 , який виготовив технічну документацію та приватизував свою земельну ділянку. Натомість відповідачкою ОСОБА_2 не виготовлено і не погоджено технічну документацію на земельну ділянку, оскільки вона не зверталась з приводу цього у міську раду, а спільний заїзд зазначений у державному акті на землю ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою - сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом (далі - позивач) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку площею 0,1000 га із кадастровим номером46206110100:13005:0182, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 4-5).

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом (далі - відповідач) ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент спадкова справа заведена, розпочата процедура вступу відповідачки у свої спадкові права. Померлій ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про особисту власність на житловий будинок від 27 грудня 1983 року, належав житловий будинок по АДРЕСА_2 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства площею 0,2501 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №085819 від 19 квітня 2001 року (а.с. 51).

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2006 року (набрало законної сили від 11.01.2017) визнано нечинним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №085819 від 19 квітня 2001 року, виданий ОСОБА_3 в частині приватизації земельної ділянки від літ. В. до Г згідно плану меж земельної ділянки. Вказане судове рішення мотивовано тим, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 не погоджена із сусідом ОСОБА_1 по межі суміжного землекористування, а також рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,25 га землі, а по оспорюваному державному акту площа становить 0,2501 га (а.с. 133-134).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 08 грудня 1998 року, залишеного без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 01 лютого 1999 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та виконавчого комітету Буської міської ради про виконання рішення виконкому про поділ спільного заїзду відмовлено за його безпідставністю. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом задоволено шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати бетонну огорожу, якою він розділив спільний заїзд, в строк до 01 січня 1999 року та не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні цим заїздом. У випадку невиконання ОСОБА_1 рішення суду про демонтаж бетонної огорожі, якою він розділив спільний заїзд, протягом встановленого строку, надати право ОСОБА_3 виконати цю дію за рахунок ОСОБА_1 , стягнувши з нього необхідні витрати.

В силу приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведені фактичні обставини встановлені в судовому засіданні та підтверджені рішенням Буського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року (набрало законної сили від 16.12.2017), яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Буський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Буська міська рада, відділ Держгеокадастру у Буському районі Львівської області про відшкодування завданих збитків та стягнення моральної шкоди у зв`язку із тим, що не встановлено здійснення даного демонтажу саме відповідачкою. Разом із тим, вказаним судовим рішенням встановлено обставину про демонтаж огорожі ОСОБА_1 відрізком 15,2 метра (а.с. 82-83).

Як убачається з Акту від 08 квітня 2014 року про встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що земельна ділянка ОСОБА_1 від точки А до точки Б межує із землею ОСОБА_2 . Відтак, комісією були встановлені в натурі та узгоджені зовнішні межі земельної ділянки позивача площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 . Межі вказаної земельної ділянки проходять по встановлених межових знаках, якими закріплена межа земельної ділянки, що в кількості 13 шт. передані на зберігання позивачу. Претензій при встановленні меж земельної ділянки не заявлено. При цьому, згаданий акт не був підписаний відповідачкою ОСОБА_2 (а.с. 53).

Одночасно, як слідує із вищезгаданого акту, що такий не містить підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 (відповідачки). Натомість, рішенням ХХХІ сесії шостого скликання Буської міської ради Львівської області від 30 квітня 2014 року в зв`язку з виготовленням ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відмови власника сусідньої земельної ділянки, - погоджено межу землекористування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із урахуванням судових рішень Бродівського районного суду від 08.12.1998 року, ухвалу судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 01.02.1999 року та Золочівського районного суду від 28.12.2006 року (а.с. 48).

Крім того, як слідує із акту про встановлення межі між сусідами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 14 травня 2015 року, що комісія Буської міської ради провела встановлення межі між сторонами по даній справі. Межовий знак (металічна труба) встановлена, враховуючи рішення Бродівського районного суду від 08.12.1998 року та Золочівського районного суду від 28.12.2006 року згідно схеми прив`язки межових знаків, яка додається (а.с. 12).

Згідно із Актом обстеження демонтованої огорожі та бетонного бордюра в АДРЕСА_2 від 01 березня 2016 року, проведеного комісією Буської міської ради, встановлено, що на межі присадибної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться елементи демонтованої огорожі довжиною 15,2 метри (а.с. 13).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що ним була виготовлена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 зі встановленням її меж в натурі (на місцевості), яка відповідає вимогам Інструкції, яка вимагає погодження меж із сусідніми власниками земельних ділянок. Зі сторони сусіда ОСОБА_3 не було меж, оскільки не було згоди відповідачки ОСОБА_2 , після чого Буська міська рада ухвалила рішення про погодження меж земельної ділянки позивача без підпису сусіда (відповідачки). Також міською радою встановлено межу спільного заїзду шириною 4 метри, а тому висловився про відсутність технічних підстав для скасування приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 . Крім того, свідок наголосив, що земельна ділянка позивача не має обмежень у її загородженні та використанні.

Загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (п. 2, п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі (ч. 1, п. 3 - п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

При цьому, визначений частиною другою статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України).

Відповідно до пунктів а , г , е частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані, зокрема: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Частинами першою і другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа , шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 106 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 106 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Частинами другою і третьою статті 152 ЗК України закріплено права власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В силу приписів норми статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідачка вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Судом безспірно встановлено, що між сторонами по справі - позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , як спадкоємцем попереднього власника суміжної земельної ділянки позивача, мають місце неприязні відносини, а відповідачкою чиняться перешкоди у встановленні позивачем огорожі на своїй частині земельної ділянки, яку останній має намір встановити.

Позивач ОСОБА_1 звертався в Буське відділення поліції Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівської області з приводу протиправних дій відповідачки ОСОБА_2 щодо її перешкоджання у встановленні ним огорожі на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , за результами чого з відповідачкою проведено профілактичну бесіду щодо недопущення протиправних дій в майбутньому, про що вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи (а.с. 9, 14).

Ураховуючи наведене, суд вважає обгрунтованою і такою що підлягає до задоволення позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачки не чинити йому перешкоди в установленні огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки від точки А до точки Б по суміжному землекористуванню довжиною 15,2 метри по АДРЕСА_1 , що є правом позивача, зважаючи на вищенаведені приписи земельного та цивільного законодавства і того, що позивач має намір встановити огорожу на своїй земельній ділянці згідно узгоджених її меж і відповідно до акту про встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 від 08.04.2014 року та рішення Буської міської ради від 30.04.2014 року, які відповідачкою не оспорені.

Подібна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року в справі №309/828/17 (провадження №61-4648св20), яка в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для суду, де Суд зазначив, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі перешкоджають встановленню позивачами суміжної огорожі, яку останні мають намір встановити за свої кошти. Земельні ділянки сторін мають чітко визначені межі. Таким чином, відповідачі безпідставно чинять перепони позивачам у реалізації ними права на встановлення огорожі на своїй частині земельної ділянки. Встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачами земельною ділянкою, а саме у встановленні огорожі на спільній межі між будинками.

Разом із тим, суд вважає, що не можуть бути задоволеними вимоги за зустрічним позовом про скасування приватизації земельної ділянки позивача та усунення відповідачці перешкод у користуванні спільним заїздом, зважаючи на задоволення первісного позову, а також виходячи із наступного.

Зокрема, покликання відповідачки у зустрічній позовній заяві на незаконність приватизації позивачем земельної ділянки та захоплення ним частини загального заїзду є необґрунтованими, на думку суду, оскільки жодними належними і допустимими доказами не підтверджені, спростовуються рішенням Буської міської ради Львівської області від 30.04.2014 року, яким погоджено позивачу межу землекористування зі сторони відповідачки ОСОБА_2 без її підпису, яка його не оскаржила.

Не заслуговують на увагу довододи представників відповідачки про те, що приватизація позивачем земельної ділянки не відповідає рішенням Бродівського районного суду від 08.12.1998 та ухвалі судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 01.02.1999, оскільки, ухвалюючи на сесії рішення від 30.04.2014 року про погодження позивачу межі спірної земельної ділянки без підпису відповідачки, Буська міська рада Львівської області врахувала згадані судові рішення та постанову Золочівського районного суду Львівської області від 28.12.2006 року, а згадане рішення міської ради не скасоване та ніким не оспорюється.

Інші доводи представників відповідачки не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються дослідженими судом доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відтак, суд приходить до переконання про задоволення первісного позову, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Окрім того, у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем за первісним позовом при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с. 1), а тому враховуючи задоволення його позову, такий збір слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Натомість, в силу вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати сплачений відповідачкою ОСОБА_2 судовий збір за подання нею зустрічного позову в сумі 768,40 грн. (а.с. 27) покладаються на неї, ураховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в установленні ним огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки від точки А до точки Б по суміжному землекористуванню довжиною 15,2 метри по АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Буської міської ради Золочівського району Львівської області про скасування приватизації земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні спільним заїздом, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача за первісним позовом: адвокат Коченаш Юлія Констянтинівна ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Представник відповідача за первісним позовом: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Представник відповідача за первісним позовом: адвокат Лукащук Ярослав Михайлович (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Київська, 1).

Відповідач за зустрічним позовом: Головне управління Держгеокадастру в Львівській області (79019, м. Львів, проспект В. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942).

Третя особа: Буська міська рада Львівської області, 80500, м. Буськ, вул. 900-річчя Буська, 1, код ЄДРПОУ 26307575.

Представник третьої особи: Гуменний Володимир Євстахійович, 80500, м. Буськ, вул. 900-річчя Буська, 1.

Повний текст рішення виготовлено: 11 червня 2021 року.

Суддя: І. Б. Кос