Ухвала

від 09.06.2021 по справі 1-195/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-кп/804/778/21

1-195/11

Головуючий у І інстанції: Мирошниченко Ю.М. 1-195/11

Доповідач: Топчій Т.В. 11-кп/804/778/21

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

09 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Топчій Т.В

суддів Куракової В.В., Сєдих А.В.

секретаря Меркулової Я.О.

за участю прокурора Вознікевича Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новоспаське Приазовського району Запорізької області звільнений від покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 червня 2011 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України у виді 240 годин громадських робіт у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку,-

В С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини.

15 грудня 2020 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшло подання начальника Кальміуського РВ філії Державної установи Центр Пробації в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вирку.

З подання вбачається, що з липня 2011 року на виконанні Кальміуського РВ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області перебуває вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17.06.2011 року, за яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України до 240 годин громадських робіт.

Засуджений ОСОБА_1 жодного разу до органу пробації не з`являвся. Перевіркою встановлено, що за місцем реєстрації він не мешкає, виїхав до РФ, у зв`язку з чим 27.07.2012 року оголошений у розшук. Неодноразові звернення органу пробації до прокуратури про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покаранняза ч. 2 ст. 389 КК України не дали позитивного результату, у зв`язку з чим орган пробації ставить питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 квітня 2021 р. ОСОБА_1 звільнений від покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 червня 2011 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України у виді 240 годин громадських робіт у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Постановити нову ухвалу, якою відмовити начальнику Кальміуського РВ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області у задоволенні подання про звільнення ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 червня 2011 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України у виді 240 годин громадських робіт у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку. Прокурор зазначає, що відповідно до ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції всупереч імперативним вимогам ч.3 ст.80 КК України не застосував кримінальний закон, який підлягає застосуванню. Безпідставно послався на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) незважаючи на те, що згідно наведеної судової практики особа не вживала активних дій з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання. У даному випадку ОСОБА_1 , будучи обізнаним про призначене йому судом покарання у виді громадських робіт виїхав за межі України, перебуває у активному державному розшуку. Отже, на думку прокурора є підстави вважати, що засуджений ухиляється від відбування призначеного судом покарання.

У підсумку прокурор вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу потягло за собою безпідставне звільнення засудженої особи, від відбування призначеного покарання.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, прокурора, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених положень закону.

Звільняючи засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, суд першої інстанції правильно встановив той факт, що строк давності виконання вироку щодо ОСОБА_1 не переривався та не зупинявся з будь-яких причин та обґрунтував свій висновок належними обставинами, пославшись в тому числі як на вимоги кримінального закону, так і на правові позиції Верховного Суду України.

За змістом ст.80 ч.1 п.1 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, у даному випадку до покарання в виді громадських робіт.

Негативні наслідки для особи у виді можливих причин не застосування судом звільнення від відбування покарання за спливом строків виконання обвинувального вироку передбачені у ч.3,4 ст. 80 КК України. Згідно ч.3 статті 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Відповідно до ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

За змістом наведеної норми кримінального закону, визначальне значення для вирішення питання про звільнення особи від покарання за спливом строків виконання обвинувального вироку є встановлення факту , що особа не ухилялась від виконання вироку або не вчинила нового злочину.

У контексті доводів апеляції прокурора щодо ухилення засудженого ОСОБА_1 від виконання вироку, колегія суддів вважає, що правовий висновок ВСУ у справі № 5- 324кс15 об`єктивно співвідноситься з правовим питання порушеним у поданні начальника Кальміуського РВ філії Державної установи Центр Пробації в Донецькій області щодо ОСОБА_1 .

Своїм рішенням від 24.12.2015 р. Верховний Суд України роз`яснив, що примусове виконання призначеного покарання є одностороннім зобов`язанням держави. При цьому особа, засуджена до будь-якого виду покарання, не несе ніякого правового зобов`язання використовувати щодо самого себе правові обмеження, які входять до складу такого покарання. Це виключно одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Однак ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.

Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами прокурора, колегія суддів виходить з того, що в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема про притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України, або про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності. Отже у суду немає і підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Обставини, наведені в апеляційній скарзі прокурора про те, що ОСОБА_1 виїхав за межі території України, у звязку з чим 27.07.2012 року був оголошений у розшук, на думку колегії суддів, не свідчать про його ухилення від відбування призначеного йому покарання, оскільки питання кримінальної відповідальності засудженого ОСОБА_1 за статтею 389 ч.2 КК України в передбаченому законом порядку не вирішувалося.

Будь-яких інших доводів, які б могли вплинули на ухвалення іншого процесуального рішення, в апеляційній скарзі прокурора не міститься, не вказав на наявність таких обставин і прокурор під час апеляційного перегляду провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на правильність судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому хвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованиою і вмотивованою, та підстав для ії скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23.04.2021 року, якою ОСОБА_1 звільнений від покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 17 червня 2011 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.2 КК України у виді 240 годин громадських робіт у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Топчій Т.В. Куракова В.В. Сєдих А.В.