Рішення

від 04.06.2021 по справі 470/50/21

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/50/21

Справа № 470/50/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Лусти С.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Південь , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором оренди землі та збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за фактичне використання земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2021 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до фермерського господарства "Південь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором оренди землі та збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за фактичне використання земельної ділянки.

В позові позивач зазначив, що є правонаступником ОСОБА_5 та власником земельної ділянки площею 10.3 га, кадастровий номер: 4821184800:605:000:0070 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області на підставі рішення Березнегуватського районного суду від 29 травня 2020 року. Вказана земельна ділянка була передана в оренду ФГ "Південь" на строк 10 років за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_5 , фермерським господарством "Південь" та 51 власником єдиним масивом, в розмірі 528,27 га, що зареєстрований у Березнегуватському РЦ Миколаївської філії ДЗК 20 березня 2008 року. Відповідно до умов договору оренди, орендна плата вноситься в грошовій натуральній та (або) відробітковій формі, але не менше 15 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, з урахуванням щорічної індексації, в строк до 01 грудня щорічно. Фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою відбувалося в період з березня 2008 року по теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після оформлення спадкових прав у судовому порядку, з метою досудового врегулювання спору, відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність погашення заборгованості по орендній платі, а також на адресу відповідача було направлено претензію від 21 грудня 2020 року з проханням погасити заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у грошовому еквіваленті в загальній сумі 198300,37 грн., а також компенсувати збитки у вигляді упущеної вигоди за користування земельною ділянкою за період з 21 березня 2018 року по 31 грудня 2020 року, в сумі 84975,00 грн. Однак відповідач не зважаючи на несплату орендної плати з 2010 року, фактично до цього часу на вказаній земельній ділянці проводить агротехнічні роботи. Після смерті ОСОБА_5 відповідач не запропонував продовжити договірні відносини позивачеві, як правонаступнику власника земельної ділянки та не виплатив ані орендну плату за договором оренди, ані плату за користування землею після закінчення цього договору. У зв`язку з тим, що після укладення договору оренди землі від 22 вересня 2020 року між позивачем та ОСОБА_4 , внаслідок засівання її сільськогосподарською культурою відповідачем, новий орендар не зміг використовувати її за цільовим призначенням, він не може отримати орендну плату в загальній сумі 7724,92 грн за період з 22 вересня 2020 року 31 грудня 2020 року. Вважає, що за фактичне користування земельною ділянкою з 01 січня 2010 року по 20 березня 2018 року відповідач повинен сплатити йому орендну плату в загальній сумі 170289,27 грн., а після закінчення договору оренди землі відшкодувати збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за фактичне використання земельної ділянки, в розмірі 84974,17 грн.

01 квітня 2021 року представник позивача направила до суду заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 02 квітня 2021 року була частково задоволена та заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії пов`язані з обробітком земельної ділянки позивача, вирощуванням на ній сільськогосподарських культур, збиранням врожаю та накладено арешт на майбутній врожай вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити через несплату відповідачем орендної плати за договором оренди землі та збитків за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Зазначила, що після смерті брата позивача 29 травня 2010 року позивач успадкував земельну ділянку, площею 10,3 гектари в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району, однак зареєстрував своє право власності на неї лише 27 серпня 2020 року на підставі рішення Березнегуватського районного суду від 29 травня 2020 року. 21 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості по орендній платі та збитків за фактичне використання земельної ділянки на загальну суму 283275,37 грн., однак отримав від нього 22 грудня 2020 року лише 50 000 грн. Вважала, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин через відсутність правоустановчого документу на земельну ділянку, а тому він повинен бути поновлений судом. Крім того вважала, що має місце переривання строку позовної давності, оскільки відповідач, сплативши у грудні 2020 року частину грошових коштів за оренду землі, перервав його. Протягом розгляду справи судом представник позивача направила на адресу суду відповідь на відзив, у якому вважала позовні вимоги позивача обґрунтованими, а заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву безпідставними та такими, що на увагу не заслуговують (а.с.177-196).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, пояснила, що дійсно з березня 2008 до березня 2018 року відповідач використовував земельну ділянку позивача, уклавши договір оренди землі з його братом ОСОБА_5 . Після смерті останнього позивач не оформлював свої спадкові права на вказану земельну ділянку, а тому правових підстав сплачувати йому орендну плату не було. Лише в 2020 році позивач зареєстрував своє право власності на неї, в зв`язку з чим відповідачем йому було сплачено оренду плату за останні 3 роки до закінчення строку дії договору, в розмірі 50000 грн. З 21 березня 2018 року, після закінчення строку дії договору, відповідач не використовує земельну ділянку позивача, а тому не повинен сплачувати йому збитки за фактичне користування нею. Акт про повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі з позивачем не складали, оскільки на той час він ще не оформив свої спадкові права. Крім того зазначила, що наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску трирічного строку позовної давності за вимогами позивача, а підстав для його поновлення чи переривання не вбачала. Протягом розгляду справи судом представник відповідача на адресу суду направила відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог позивача в зв`язку з пропуском строку позовної давності та відсутністю доказів використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі (а.с.115-117). Крім того направила заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000,00 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного.

Позивач є власником земельної ділянки площею 10,3 гектари, кадастровий номер 4821184800:605:000:0070 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області на підставі рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2020 року. яку він отримав у спадщину після смерті брата ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31-34).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 серпня 2020 року, позивач зареєстрував свої право власності на вказану земельну ділянку 27 серпня 2020 року (а.с.34 зворотна сторона).

20 березня 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Березнегуватському районному центрі Миколаївської філії ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис (а.с.98-100).

Відповідно до п.9 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній або відробітковій формі по узгодженню сторін, але не менше 1,5 % від вартості земельної ділянки в грошовому виразі з врахуванням прибуткового податку з громадян.

Згідно п.11 вказаного договору орендна плата вноситься не пізніше 01 грудня кожного року, в розмірі: зерно - 2500 кг, соняшник - 200 кг, борошно - 50 кг, солома - 1 причеп, оранка або культивування городу та в разі потреби ритуальні послуги.

Після оформлення спадкових прав, 21 грудня 2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією про сплату йому орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 грудня 2010 року до 20 березня 2018 року, в натуральній формі згідно договору, або в грошовій формі, розмірі 198300,37 грн., а також збитків за фактичне користування земельною ділянкою в період з 21 березня 2018 року до 31 грудня 2020 року, в розмірі 84975,00 грн. (а.с.16-17).

22 грудня 2020 року голова фермерського господарства Південь ОСОБА_7 погодився сплатити позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в грошовій формі та перерахував на його картковий рахунок 50000,00 грн. орендної плати за останні три роки до закінчення строку дії договору. Вказане підтверджується копією квитанції від 22 грудня 2020 року, копією листа АТ КБ ПриватБанк від 25 травня 2021 року та поясненням представника відповідача, наданого в судовому засіданні (а.с.14, 89).

22 вересня 2020 року позивач уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з третьою особою ОСОБА_4 строком на 7 років, зі сплатою орендної плати за її користування, в розмірі 3000 грн. за 1 гектар на рік, яка сплачується до 31 грудня щорічно (а.с.20-22).

Згідно листа Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 08 грудня 2020 року відповідач фермерське господарство Південь користувалося земельною ділянкою позивача ОСОБА_5 лише з 2008 до 2018 року та вчасно сплачувало всі обов`язкові платежі (а.с.30).

За даними Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04 березня 2021 року відповідач ФГ Південь декларував використання земельної ділянки позивача площею 10,3 гектари в період з 2010 до 2015 року. В інший період використання вказаної земельної ділянки відповідач не декларував (а.с.109-111).

Після сплати позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою у 2020 році, відповідач задекларував у 4 кварталі 2020 року розмір доходу позивача та суму утриманого з нього податку. Вказане підтверджується копією відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с.194).

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст.530 зазначеного Кодексу якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частина 2 даної статті передбачає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно статей 13, 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За вимогами ч.1 ст.24 ЗУ Про оренду землі (в редакції на час укладення договору), орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Земельним Кодексом України, а саме ст.96, встановлено обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату за користування землею.

Згідно ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договорами оренди, суперфіцію, емфітевзісу, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до ст.125 вказаного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З позовних вимог позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача на свою користь орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 01 грудня 2010 року по 20 березня 2018 року, в розмірі 170289,27 грн., яка обрахована з урахуванням вимог договору оренди землі від 20 березня 2008 року про натуральну оплату орендної плати (зерно - 2500 кг, соняшник - 200 кг та борошно - 50 кг) за середніми цінами на основні види сільськогосподарської продукції станом на 15 січня 2021 року Департаменту агропромислового розвитку Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (пшениця 4 клас - 8755 грн. за 1 тону, соняшник - 20900 грн. за 1 тону та борошно - 12,7 грн. за 1 кілограм) (а.с.10-13).

Однак представник відповідача як у відзиві на позовну заяву так і в судовому засіданні заявляє про застосування судом наслідків пропуску загального строку позовної давності за вимогами позивача.

Так відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 та 5 ст.261 вказаного Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 4 ст.267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку 27 серпня 2020 року, а звернувся з позовною заявою до суду за стягненням з відповідача заборгованості по орендній платі 29 січня 2021 року.

За даними договору оренди землі він був укладений на 10 років, відповідно його строк дії закінчився 20 березня 2018 року, оскільки зареєстрований він був у Березнегуватському районному центрі Миколаївської філії ДЗК 20 березня 2008 року.

За умовами п.11 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 грудня кожного року, відповідно позивач пропустив трирічний строк позовної давності по сплаті орендної плати за 2010 - 2017 роки, звернувшись до суду за її стягненням 29 січня 2021 року.

Аналогічний висновок стосовно пропуску строку позовної давності викладений Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №709/1086/17.

В період з 01 січня до 20 березня 2018 року відповідач використовував земельну ділянку позивача 79 днів. Орендна плата відповідача за рік складала 26692,5 грн. з урахуванням орендної плати: 2500 кілограм пшениці, 200 кілограм соняшнику, 50 кілограм борошна та середніх цін на них по Миколаївській області - 8755 грн. за тону, 20900 грн. за тону та 12,7 грн. за кілограм. Відповідно орендна плата за 1 день складала 73,13 грн. (26692,5 грн. : 365 днів у році), а орендна плата за 79 днів оренди складала 5777,27 грн. (73,13 грн. х 79 днів), які відповідач повинен був сплатити позивачу в межах строків позовної давності.

Однак, 22 грудня 2020 року голова фермерського господарства Південь ОСОБА_7 перерахував на картковий рахунок позивача 50000 грн. орендної плати за використання земельної ділянки за останні 3 роки в межах строку дії договору оренди землі, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 01 грудня 2010 року до 20 березня 2018 року задоволенню не підлягають.

Доводи представника позивача про переривання строків позовної давності 22 грудня 2020 року в зв`язку зі сплатою відповідачем орендної плати та поновлення ОСОБА_3 строків позовної давності через відсутність правоустановчого документу на землю на увагу суду не заслуговують, оскільки позивач звернувся до суду 29 січня 2021 року, відповідно строк давності по орендній платі, яка підлягала сплаті до 29 січня 2018 року, сплив, крім того позивач звернувся до суду за визнанням права власності на земельну ділянку в порядку спадкування 21 січня 2020 року, а право на спадщину після смерті батька у нього виникло 22 листопада 2010 року.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків завданих внаслідок фактичного використання земельної ділянки в період з 21 березня 2018 року до 31 грудня 2020 року то відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду, з урахуванням листа Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 08 грудня 2020 року та листа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04 березня 2021 року, доказів використання відповідачем земельної ділянки в період з 21 березня 2018 року до 31 грудня 2020 року позивачем не надано, а тому його позовні вимоги про стягнення з відповідача 84974,17 грн. за фактичне використання земельної ділянки є необґрунтованими та задоволенню також не підлягають.

Крім того, 22 вересня 2020 року позивач уклав договір оренди земельної ділянки з третьою особою ОСОБА_4 , який на законних підставах використовує його земельну ділянку, в зв`язку з чим вважати, що відповідач використовував вказану земельну ділянку до 31 грудня 2020 року, у суду підстав не вбачається.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу, лише у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача за його позовом до відповідача задоволенню не підлягають, його судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, стягненню з відповідача не підлягають, тому клопотання представника позивача про компенсацію позивачу судових витрат, задоволенню не підлягає (а.с.200-202)

Разом з тим п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачає, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови у позові, покладаються на позивача.

В ході судового розгляду представник відповідача звернулася до суду з клопотанням про компенсацію відповідачу витрат на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 10000 грн., що підтверджується звітом про надання правничої допомоги від 03 червня 2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №142 від 03 червня 2021 року, а тому вони підлягають стягненню з позивача (а.с.204-206).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.164 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 02 квітня 2021 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до фермерського господарства Південь , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором оренди землі та збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за фактичне використання земельної ділянки, відмовити.

Заходи забезпечення позову у вигляді заборони фермерському господарству Південь вчиняти будь-які дії пов`язані із обробітком земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 10,3 гектари, кадастровий номер 4821184800:05:000:0070, що розташована в межах території Березнегуватської селищної ради (Озерівська сільська рада Березнегуватського району Миколаївської області), вирощуванням на ній сільськогосподарських культур, збиранням врожаю та накладення арешту на майбутній врожай вказаної земельної ділянки, скасувати.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь фермерського господарства Південь витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: фермерське господарство Південь , місце знаходження: індекс 56224, вул. Шевченка, 45 с. Новоолександрівка Баштанського (Березнегуватського) району Миколаївська область, код ЄДРПОУ 23035751.

Третя особа: ОСОБА_4 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя С. А. Луста