Постанова

від 09.06.2021 по справі 916/2481/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2481/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Десятова Н.А.,

від Фізичної особи -підприємця Іванчук Валентини Іванівни - участі не брали,

від Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" - Савченко В.Ф.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 19.01.2021,

у справі №916/2481/20

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування"

про стягнення 17 558,26 грн та зобов`язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни

до відповідачів:

-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

-Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування"

про стягнення 86 858,75 грн та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни, в якому просило стягнути з відповідача до Державного бюджету України неустойку у сумі 17558,26 грн та зобов`язати Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , що знаходиться на балансі Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування".

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з позивачем, безпідставно не повернув останньому об`єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , що в силу вимог законодавства є підставою для нарахування Фізичній особі-підприємцю Іванчук Валентині Іванівні неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2020 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №916/2481/20 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний навчальний заклад "Одеське професійно-технічне училище машинобудування".

У листопаді 2020 р. Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна звернулася з зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування", в якій в редакції заяви б/н від 10.12.2020 (вх.№33412/20 від 14.12.2020) просила зобов`язати Державний навчальний заклад "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" усунути перешкоди позивачу за зустрічним позовом у користуванні нежитловими вбудованими приміщеннями першого поверху загальною площею 35,76 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 шляхом надання останній та її представникам постійного доступу до орендованого приміщення та складення і погодження відповідної проектної документації для здійснення обладнання окремого входу до орендованої частини приміщення; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни сплачені в якості орендної плати (50%) грошові кошти у розмірі 30496,71 грн, а також стягнути з Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" на користь Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни сплачені в якості орендної плати (50%) грошові кошти у розмірі 30496,71 грн та витрати по сплаті податку на землю, ВР, водоспоживання у загальному розмірі 25865,33 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 25.12.2008 не припинений у встановленому законом порядку, тобто є чинним, що зумовлює відсутність правових підстав для повернення Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною об`єкта оренди та нарахування останній неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна на підставі статті 785 Цивільного кодексу України. При цьому відповідачами за зустрічним позовом штучно створено ситуацію, наслідком якої є неможливість користування орендарем нежитловими вбудованими приміщеннями першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташованими в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , а саме: частина нежитлових приміщень, через яку було забезпечено доступ (вхід) до орендованого майна, була передана в оренду іншій особі, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом, не зважаючи на належне виконання прийнятих на себе на підставі вищенаведеного договору зобов`язань, з січня місяця 2016 року не має можливості використовувати орендоване приміщення відповідно до цільового призначення, відтак сплачені останнім орендна плата та комунальні платежі на підставі положень статті 762 Цивільного кодексу України підлягають поверненню Фізичній особі-підприємцю Іванчук Валентині Іванівні, а відповідні перешкоди у користуванні мають бути усунуті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 вказану зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження у справі №916/2481/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/2481/20 (суддя Щавинська Ю.М.) первісний позов задоволено; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, що розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , та знаходяться на балансі Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування"; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни до Державного бюджету України неустойку в сумі 17558,26 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях судовий збір у сумі 4204 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем за зустрічним позовом факту неможливості користування переданим йому в оренду приміщенням з причин, які від нього не залежали, а також тим, що зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни, яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 25.12.2008, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, що, в свою чергу, зумовлює виникнення у орендаря обов`язку повернути орендодавцю об`єкт оренди, від виконання якого Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна безпідставно ухиляється, та, як наслідок, сплатити передбачену приписами статті 785 Цивільного кодексу України неустойку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/2481/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, адже, зобов`язуючи Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну повернути об`єкт оренди, останній не врахував, що прохальна частина первісного позову не містить слова "зобов`язати". Водночас апелянт зазначає про те, що вчинення відповідачами за зустрічним позовом перешкод у користуванні орендарем вбудованими приміщеннями першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташованими в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , а також факт неможливості користування Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною об`єктом оренди з січня 2016 року підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, листуванням сторін та складеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях актом обстеження об`єкта оренди, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Крім того, за твердженням апелянта, Господарський суд Одеської області дійшов необґрунтованого висновку про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 25.12.2008 у зв`язку із закінченням строку його дії 25.12.2019, оскільки жодних повідомлень орендодавця стосовно непродовження дії вказаного договору на новий строк протягом місяця після закінчення терміну його чинності до позивача за зустрічним позовом не надходило, у зв`язку з чим дію даного договору було автоматично пролонговано.

У відзиві на апеляційну скаргу №10-07-01198 від 15.03.2021 (вх.№651/21/Д2 від 17.03.2021) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач за первісним позовом посилається на те, що Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна була належним чином повідомлена про відсутність наміру орендодавця продовжувати орендні правовідносини на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 25.12.2008, у зв`язку з чим даний договір 25.12.2019 припинив свою дію та, відповідно, не був пролонгований. Позивач за первісним позовом також наголошує на тому, що апелянт, орендуючи вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , достеменно знав про відсутність окремого входу до об`єкта оренди та наявність проходу до нього лише через суміжні приміщення, тому, підписавши вищенаведений договір оренди, останній погодився з такими умовами користування приміщенням. Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зауважує на тому, що наявність у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення слова "зобов`язати", яке позивач за первісним позовом не зазначив у прохальній частині позовної заяви, жодним чином не змінює суті позовної вимоги про повернення державного майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 01.03.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 17.03.2021 справу №916/2481/20 призначено до розгляду на 21.04.2021 о 10:00.

Між тим у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. з 19.04.2021 по 23.04.2021 судове засідання у справі №916/2481/20, призначене на 21.04.2021 о 10:00, не відбулося.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/2481/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, та призначено розгляд даної справи на 19.05.2021 об 11:00.

18.05.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни б/н від 18.05.2021 (вх.№651/21/Д4 від 18.05.2021), в якому апелянт, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі, просив перенести судове засідання у справі №916/2481/20, призначене на 19.05.2021 об 11:00, на іншу дату.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 19.05.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволення клопотання Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни б/н від 18.05.2021 (вх.№651/21/Д4 від 18.05.2021) та відкладено розгляд справи №916/2481/20 на 09.06.2021 о 09:30.

У судовому засіданні 09.06.2021 представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" висловили заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представник Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.90, зворотній бік).

08.06.2021 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни надійшло клопотання б/н від 07.06.2021 (вх.№2433/21 від 08.06.2021) про зупинення апеляційного провадження у справі №916/2481/20, мотивоване тим, що остання звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою у справі №916/1302/21 про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н від 25.12.2008, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною, продовженим на тих самих умовах, а відтак від результатів розгляду справи №916/1302/21 безпосередньо залежить оцінка доказів та встановлення обставин в межах справи №916/2481/20.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За умовами пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Колегія суддів враховує, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Таким чином, визначаючи наявність передбачених господарським процесуальним законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 25.06.2019 у справі №914/1423/18.

Колегія суддів зауважує на тому, що апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/2481/20 з урахуванням обставин, встановлених у справі №916/1302/21, фактично призвів би до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що в силу процесуального закону є неприпустимим на стадії апеляційного провадження.

За таких обставин, з огляду на недоведеність заявником наявності об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №916/1302/21, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни б/н від 07.06.2021 (вх.№2433/21 від 08.06.2021) про зупинення апеляційного провадження у справі №916/2481/20, про що у судовому засіданні 09.06.2021 постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Державний навчальний заклад "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області ("Орендодавець"), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності б/н (далі - договір б/н від 25.12.2008), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , що знаходиться на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" ("Балансоутримувач"), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена Фізичною особою-підприємцем Лемза І.В. на 30.06.2008 і становить 136215 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору б/н від 25.12.2008 майно передається в оренду з метою надання населенню послуг із ксерокопіюванню документів (8 кв.м) та під розміщення їдальні (27,76 кв.м).

В силу пункту 1.3 договору б/н від 25.12.2008 стан майна на момент укладання договору не потребує капітального ремонту, визначений у звіті з незалежної оцінки та дозволяє використовувати майно відповідно до мети, визначеної у пункті 1.2 цього договору.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання- передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване нерухоме майно залишається на балансі Балансоутримувача із зазначенням того, що цей об`єкт є орендованим (пункти 2.1, 2.2, 2.5 договору б/н від 25.12.2008).

У пунктах 3.1-3.4 договору б/н від 25.12.2008 сторони узгодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) та пункту 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України №768 від 16.05.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 за №604/13871 і становить за пропозицією Орендаря як єдиного заявника без ПДВ - 545 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2008 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції за жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року включно. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригуванню орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктами 3.5, 3.6 договору б/н від 25.12.2008 передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 50% надсилається Орендарем Орендодавцеві. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами пункту 3.11 договору б/н від 25.12.2008 у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.4, 5.6, 5.11 договору б/н від 25.12.2008 Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання та умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна; здійснювати витратив, пов`язані з утримання орендованого майна.

В силу пункту 9.1 договору б/н від 25.12.2008 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 10.1, 10.4 договору б/н від 25.12.2008 цей договір укладено строком на один рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, можуть укладатися у вигляді договору про внесення змін або у вигляді листів (пункт 10.2 договору б/н від 25.12.2008).

У пункті 10.6 договору б/н від 25.12.2008 узгоджено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; у разі смерті Орендаря; банкрутства орендаря; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Пунктами 10.9, 10.10 договору б/н від 25.12.2008 визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання.

За умовами 10.11 договору б/н від 25.12.2008 взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

На виконання умов вищезазначеного договору орендоване майно було передано Орендарю за трьохсторонніми актами приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" б/н від 25.12.2008, б/н від 25.07.2013 та б/н від 30.12.2013.

В подальшому між сторонами було укладено низку договорів про внесення змін до договору б/н від 25.12.2008, якими останні, зокрема, продовжували строк дії даного договору та змінювали розмір орендної плати.

У договорі б/н від 30.12.2013 про внесення змін до договору оренди від 25.12.2008 (обліковий номер договору №20984091660) нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони погодили розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку листопад 2013 року у сумі 515 грн, а також те, що орендна плата за місяць оренди грудень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць листопад 2013 року на індекс інфляції грудня 2013 року. Крім того, даним договором про внесення змін визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи, у навчальних закладах.

Договором б/н від 26.12.2016 про внесення змін до договору оренди від 25.12.2008 (обліковий номер договору №20984091660) нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони продовжили термін дії договору оренди до 25.12.2017.

В адресованому відповідачу за первісним позовом листі №537 від 28.12.2017 Державний навчальний заклад "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" зазначив про те, що чотири роки тому Фізичній особі-підприємцю Іванчук Валентині Іванівні було запропоновано обладнати власний вхід до орендованого приміщення, оскільки доступ до останнього протягом всього часу оренди здійснювався через інше внутрішнє приміщення, яке, в свою чергу, вже два роки перебуває у користуванні іншої особи, яка не бажає, щоб інші особи здійснювали прохід через орендоване нею нерухоме майно, у зв`язку з чим відповідач за первісним позовом гарантував, що в строк до 01.05.2017 ним в орендованому приміщенні зі сторони фасаду будуть улаштовані двері. З огляду на викладене, у вказаному листі Балансоутримувач зауважив на тому, що договір б/н від 25.12.2008 може бути продовжений за наявності наступних умов: обладнання входу з фасаду училища до 15.01.2018; виконання ремонтних робіт в орендованому приміщення під їдальню до 01.04.2018 або зміна мети використання; запуск роботи їдальні до 01.06.2018 (без зміни мети використання приміщення).

Листом №18-06-05063 від 23.10.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повідомило Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну про те, що у зв`язку з невиконанням останньою умов договору б/н від 25.12.2008, зокрема, щодо приведення орендованого приміщення у належний стан, дію вказаного договору оренди на новий термін продовжено не буде, внаслідок чого Орендарю необхідно терміново здійснити повернення майна Балансоутримувачу на підставі акту приймання-передачі (повернення) та на дату підписання цього акту провести остаточний розрахунок з орендної плати.

Як вбачається з відповіді Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни б/н від 24.01.2019, вищезазначений лист позивача за первісним позовом №18-06-05063 від 23.10.2018 нею було отримано у грудні 2018 року, між тим остання просила продовжити строк дії договору б/н від 25.12.2008 з огляду на те, що нею сплачується орендна плата, умови цього договору виконуються в повному обсязі, вимоги щодо утримання орендованого приміщення в належному стані виконані, при цьому, за твердженням Орендаря, у грудні 2017 року представник відповідача за первісним позовом листом повідомляв про неможливість користування орендованим приміщенням у зв`язку із відсутністю доступу до нього. Орендар також зазначив, що з метою обладнання фасадного входу Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна звернулася з відповідними документами до Державної архітектурно будівельної інспекції у м. Одеса, яка повідомила про те, що оформлення дозвільних документів є неможливим без звернення із проектом та заявою Балансоутримувача майна.

24.01.2019 на адресу позивача за первісним позовом надійшло звернення Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" №27 від 24.01.2019, в якому останнє, посилаючись на невиконання Орендарем умов договору та вимог щодо утримання орендованого приміщення, просило розірвати договір б/н від 25.12.2008.

Листом №18-06-01952 від 03.05.2019 позивач за первісним позовом повідомив Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну про те, що договір б/н від 25.12.2008 вважається таким, що припинив свою дію у зв`язку зі спливом строку дії, при цьому вказаний договір на новий термін продовжено не буде, тому Орендарю необхідно терміново здійснити повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (повернення) майна та провести остаточний розрахунок з орендної плати.

В подальшому представник Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни звернувся до позивача за первісним позовом із заявою б/н від 18.06.2019 про продовження строку дії договору б/н від 25.12.2008, в якій також просив створити комісію з питань оренди майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області для розгляду питання стосовно усунення перешкод у користуванні орендованим майном, які, за твердженням заявника, здійснюються Балансоутримувачем, а також вжити заходи реагування стосовно викладених у цій заяві фактів, зокрема, шляхом проведення позапланових виїзних перевірок.

30.07.2019 посадовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, враховуючи відповідне звернення Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни, у присутності Орендаря та Балансоутримувача з виїздом на місце було проведено обстеження нежитлових вбудованих приміщень першого поверху площею 35,76 кв.м, розташованих в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 , за результатами якого складено відповідний акт обстеження б/н від 02.08.2019.

Відповідно до вказаного акту, який відповідачем за первісним позовом було отримано 29.11.2019, що підтверджується відповідною розпискою представника останнього на звороті цього акту, під час обстеження було встановлено, що орендоване приміщення не використовується за призначенням, натомість служить для зберігання різноманітних побутових речей; в приміщенні антисанітарія; доступ до об`єкту оренди з внутрішнього входу в будівлю перегороджено, оскільки останнє примикає до окремих нежитлових приміщень, переданих в оренду іншому орендарю, у зв`язку з чим у разі необхідності Орендар попадає в приміщення лише через вікно з фасаду будівлі, яке не пристосовано для використання в якості входу в їдальню. Крім того, не зважаючи на те, що листом від 28.12.2017 Орендар гарантував привести орендовані приміщення в належний стан (в тому числі санітарний), облаштувати окремий вхід через фасад будівлі та використовувати приміщення для розміщення їдальні, на момент проведення обстеження виявлено, що для облаштування фасадного входу до орендованих приміщень Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною було встановлено лише металеву раму для дверей та придбано двері. Отже, Орендарем та Державним навчальним закладом "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" сумісно не було доведено до кінця роботу щодо облаштування фасадного входу до вказаного об`єкту нерухомого майна, що призводить до його занепаду і не дозволяє використовувати останнє для розміщення їдальні у навчальному закладі.

12.11.2019 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшов лист Міністерства освіти і науки України №1/11-9707 від 06.11.2019, в якому останнє, як уповноважений орган управління, наполягало на достроковому припиненні дії договору б/н від 25.12.2008 у зв`язку із порушенням Орендарем істотних умов вказаного договору оренди.

З огляду на заперечення Міністерства освіти і науки України щодо продовження договору б/н від 25.12.2008 та скарги Балансоутримувача, позивач за первісним позовом листом №18-06-01599 від 14.11.2019 повідомив Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну про те, що даний договір оренди на новий термін продовжений не буде, у зв`язку з чим Орендар повинен повернути орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) майна та здійснення остаточний розрахунок з орендної плати та пені перед державним бюджетом та Балансоутримувачем на дату оформлення зазначеного акта.

Вищенаведений лист №18-06-01599 від 14.11.2019 представником відповідача за первісним позовом було отримано 29.11.2019, про що свідчить відповідна розписка останнього на наявній у матеріалах справи копії цього листа.

В адресованій Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заяві б/н від 22.11.2019 відповідач за первісним позовом просив продовжити строк дії договору б/н від 25.12.2008 на один рік.

27.12.2019 на адресу позивача за первісним позовом надійшла заява Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни б/н від 24.12.2019, в якій повідомлено про те, що остання з 2015 року не може вільно користуватися орендованим на підставі договору б/н від 25.12.2008 майном, у зв`язку з чим Орендарем на адресу Міністерства освіти і науки України було скеровано лист щодо проведення перевірки та врегулювання ситуації, що склалася з приводу вказаного договору, мирним шляхом.

Листом №18-06-00134 від 13.01.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях повторно повідомило Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну про непродовження договору б/н від 25.12.2008 на новий строк та необхідність повернення у зв`язку з цим об`єкта оренди на підставі акту приймання-передачі (повернення) майна.

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни до Державного бюджету України неустойки у сумі 17558,26 грн та про зобов`язання останньої повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65, що знаходиться на балансі Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування", а за зустрічним позовом - про зобов`язання Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" усунути перешкоди Фізичній особі-підприємцю Іванчук Валентині Іванівні у користуванні нежитловими вбудованими приміщеннями першого поверху загальною площею 35,76 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65 шляхом надання останній та її представникам постійного доступу до орендованого приміщення та складення і погодження відповідної проектної документації для здійснення обладнання окремого входу до орендованої частини приміщення, про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни сплачених в якості орендної плати (50%) грошових коштів у розмірі 30496,71 грн, а також про стягнення з Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" на користь Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни сплачених в якості орендної плати (50%) грошових коштів у розмірі 30496,71 грн та витрат зі сплати податку на землю, ВР, водоспоживання у загальному розмірі 25865,33 грн.

Задовольняючи первісну позовну заяву та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем за зустрічним позовом факту неможливості користування переданим йому в оренду приміщенням з причин, які від нього не залежали, а також тим, що зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни, яке виникло на підставі укладеного між ними договору б/н від 25.12.2008, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, що, в свою чергу, зумовило виникнення у Орендаря обов`язку повернути Орендодавцю об`єкт оренди, від виконання якого Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна безпідставно ухиляється, та, як наслідок, сплатити передбачену приписами статті 785 Цивільного кодексу України неустойку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір б/н від 25.12.2008 є договором найму (оренди) державного майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір б/н від 25.12.2008 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Отже, чинне законодавство допускає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу, при цьому для такого автоматичного продовження договору оренди державного майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суд викладено в постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Колегія суддів зауважує, що законодавцем не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Водночас істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.10.2019 у справі №902/862/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії останнього.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 21.10.2019 у справі №902/862/15 та від 02.07.2019 у справі №906/742/18.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, вказаний договір припиняється.

В силу пункту 10.6 договору б/н від 25.12.2008 чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктами 10.1, 10.4 договору б/н від 25.12.2008 цей договір укладено строком на один рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, строк дії договору б/н від 25.12.2008 сторонами неодноразово поновлювався, зокрема, в останнє дію зазначеного договору було автоматично пролонговано до 25.12.2019.

При цьому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з дотриманням встановленого пунктом 10.4 договору б/н від 25.12.2008 та приписами частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячного строку листом №18-06-01599 від 14.11.2019 повідомило Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну про заперечення органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди - Міністерства освіти і науки України проти продовження дії договору б/н від 25.12.2008, та про відсутність наміру Орендодавця щодо подальшої пролонгації вищезазначеного договору, у зв`язку з чим Орендар повинен повернути орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) майна та здійснення остаточний розрахунок з орендної плати та пені перед державним бюджетом та Балансоутримувачем на дату оформлення зазначеного акта.

Вищенаведений лист №18-06-01599 від 14.11.2019 представником відповідача за первісним позовом було отримано 29.11.2019, про що свідчить відповідна розписка останнього на наявній у матеріалах справи копії цього листа.

Посилання скаржника на неотримання ним листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №01-13/2788 від 24.06.2019, яким Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну було повторно повідомлено про непродовження договору б/н від 25.12.2008 на новий строк, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як зазначалося вище, апелянтом було отримано первісне повідомлення позивача - лист №18-06-01599 від 14.11.2019, що підтверджує обізнаність останнього про припинення вказаного договору у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено. При цьому підтверджений належними доказами факт отримання скаржником первісного повідомлення (листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №18-06-01599 від 14.11.2019) останнім не спростовано.

Крім того, не спростовано скаржником також і факт неналежного виконання останнім умов договору б/н від 25.12.2008, зокрема, щодо необхідності використання орендованого приміщення за цільовим призначенням, визначеним безпосередньо у договорі оренди, дотримання порядку користування (недопущення антисанітарії) та своєчасної сплати орендних платежів тощо, що відповідно до умов даного договору виключає можливість його продовження на новий строк.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору б/н від 25.12.2008 та наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження своєчасного повідомлення Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни щодо наявності заперечень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як орендодавця стосовно продовження вказаного договору оренди на новий строк, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії останнього 25.12.2019.

Доводи апелянта про безпідставність визначення місцевий господарським судом в оскаржуваному рішенні дати припинення договору б/н від 25.12.2008 у зв`язку з тим, що позивачем за первісним позовом така вимога не заявлялась, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки факт припинення або пролонгації договору оренди входить до предмету доказування у даній справі, тому дослідження та встановлення даних обставин не потребує заявлення окремої позовної вимоги.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктами 10.9, 10.10 договору б/н від 25.12.2008 визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна за договором б/н від 25.12.2008, підписаного сторонами після спливу строку дії останнього, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни повернути державі в особі позивача за первісним позовом державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення першого поверху загальною площею 35,76 кв.м, розташовані в будівлі Одеського професійно-технічного училища машинобудування за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 65, що знаходиться на балансі Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування".

Посилання скаржника на те, що Господарський суд Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, адже, зобов`язуючи Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну повернути об`єкт оренди, останній не врахував, що прохальна частина первісного позову не містить слова "зобов`язати", апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, адже за своєю правовою природою позовна вимога про повернення майна є вимогою зобов`язального характеру, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо її задоволення шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії - повернути орендоване майно.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

З огляду на те, що договір б/н від 25.12.2008 припинив свою дію 25.12.2019, суд апеляційної інстанції вбачає, що з урахуванням визначеного у пункті 10.9 вищенаведеного договору строку на повернення майна, який складає 3 робочі дні, обов`язок повернути орендоване нерухоме майно виник у відповідача з 01.01.2020.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд зауважує, що Фізична особа-підприємець Іванчук Валентина Іванівна своєчасно не повернула позивачеві за первісним позовом орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для продовження володіння та користуванням вказаним майном, при цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності вини Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна державної форми власності, що, з огляду на встановлену законом презумпцію вини порушника зобов`язання, свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки, нарахованої за період 01.01.2020-07.08.2020.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, відсутня необхідність правової оцінки обставин фактичного користування або некористування відповідачем за первісним позовом орендованим майном, оскільки приписи законодавства та узгоджені сторонами умови договору б/н від 25.12.2008 пов`язують факт виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди з конкретною дією - підписанням сторонами договору оренди відповідного акту приймання-передачі, а не з вчиненням орендарем будь-яких інших дій, які свідчать про фактичне звільнення орендованих нежитлових приміщень або припинення ним здійснення господарської діяльності у даних приміщеннях.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом до місцевого господарського суду розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором б/н від 25.12.2008, апеляційний господарський суд вбачає, що при проведенні останнього Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не було враховано індексацію орендної плати за липень 2020 року, що зумовило невірне визначення розміру орендної плати за вказаний місяць та, як наслідок, неустойки за липень та серпень 2020 року, у зв`язку з чим Господарський суд Одеської області обґрунтовано та арифметично правильно з урахуванням вірних вихідних даних в межах заявленого періоду здійснив власний розрахунок та з`ясувавши, що загальний розмір неустойки за розрахунком суду становить 17568,22 грн, тобто перевищує розмір неустойки, заявлений до стягнення, не вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовну вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни до Державного бюджету України неустойку у сумі 17558,26 грн.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Аналогічна правова позиція Верховного Суд викладена в постановах від 17.11.2020 у справі №925/1289/19 та від 18.08.2020 у справі №910/10657/19.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.03.2020 у справі №904/1806/19.

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування своїх тверджень про неможливість користування орендованим приміщенням позивач за первісним позовом зазначає про відсутність фактичного доступу до цього приміщення внаслідок передання суміжного приміщення, через яке здійснювався вхід, в оренду іншій особі, а також про бездіяльність Балансоутримувача щодо оформлення документів на облаштування фасадного входу до об`єкту оренди.

Вищенаведені підстави, наведені Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною в якості обставин для застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже, проявивши розумну обачність, позивач за первісним позовом мав знати про відсутність окремого входу до об`єкту оренди та наявність проходу до нього через суміжні приміщення, тому, уклавши договір б/н від 25.12.2008, орендар фактично погодився з такою умовою користування майном, прийнявши на себе відповідні ризики.

Водночас, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, дії Орендодавця та Балансоутримувача щодо передачі суміжного приміщення в оренду іншій особі не можуть бути розцінені як такі, що здійсненні з метою вчинення перешкод у користуванні Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною орендованим майном, адже право власника на розпорядження майном жодним чином не обмежується, тим більше, що позивачем за зустрічним позовом до Господарського суду Одеської області не подано жодного доказу на підтвердження того, що останній мав намір отримати в оренду вказане суміжне приміщення, проте йому було відмовлено.

Не подано позивачем за зустрічним позовом також і жодного доказу на підтвердження його звернення до компетентних органів щодо отримання дозволу на облаштування входу в орендоване приміщення з фасаду будинку, як і доказів порушення питання про реконструкцію орендованого приміщення перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях або Державним навчальним закладом "Одеське професійно-технічне училище машинобудування".

Таким чином, враховуючи недоведеність Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною факту неможливості користування нею об`єктом оренди за договором б/н від 25.12.2008 з причин, які від неї жодним чином не залежали, а також беручи до уваги те, що питання повернення коштів, сплачених орендарем на виконання припиненого договору оренди, виходить за межі розгляду даної справи, що не позбавляє позивача за зустрічним позовом звернутися до суду з відповідним позовом про повернення цих сум в межах окремого самостійного провадження, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні обґрунтованих положеннями частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України позовних вимоги за зустрічним позовом про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях сплачених в якості орендної плати (50%) грошових коштів у розмірі 30496,71 грн та про стягнення з Державного навчального закладу "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" сплачених в якості орендної плати (50%) грошових коштів у розмірі 30496,71 грн та витрат зі сплати податку на землю, ВР, водоспоживання у загальному розмірі 25865,33 грн.

Водночас встановлення судом факту припинення 25.12.2019 договору б/н від 25.12.2008 та недоведеність вчинення Державним навчальним закладом "Одеське професійно-технічне училище машинобудування" перешкод у користуванні Фізичною особою-підприємцем Іванчук Валентиною Іванівною орендованим приміщення під час дії вказаного договору зумовлюють відсутність у неї правових підстав для користування об`єктом оренди, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про надання останній та її представникам постійного доступу до орендованого приміщення та складення і погодження відповідної проектної документації для здійснення обладнання окремого входу до даного приміщення.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення первісної позовної заяви та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 18.01.2021 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іванчук Валентини Іванівни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/2481/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Іванчук Валентину Іванівну.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук