Постанова

від 10.06.2021 по справі 915/1131/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1131/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Глущенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третіх осіб - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „18" лютого 2021р., повний текст якого складено та підписано „04" березня 2021р.

у справі № 915/1131/20

за позовом Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ

до відповідача Прибужанівської сільської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3

4. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про скасування рішення Прибужанівської сільської ради від 28.05.2020 року № 22, головуючий суддя - Олейняш Е.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Фермерське господарство ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ (далі - ФГ ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Прибужанівської сільської ради (далі - Прибужанівська сільрада) в якій просить скасувати рішення від 28 травня 2020 року № 22 XXXVIII (позачергової) сесії 8 скликання Прибужанівської сільської ради "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах" в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки кадастровий номер 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, земельної ділянки кадастровий номер 4822082000:03:000:0149 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Позовні вимоги із посиланням на положення статей 2, 134 ЗК України, ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст. 1, 9, 24, 27 Закону України "Про оренду землі", ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" обґрунтовано тим, що 28.01.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135.

Позивач зазначає, що земельна ділянка кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 перебуває в користуванні позивача ФГ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ФГ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Позивач вказує, що наказами головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2017 року № 14-7255/14-17-СГ та № 14-7259/14-17-СГ надано громадянці ОСОБА_1 та громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

В подальшому було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянці ОСОБА_1 та громадянину ОСОБА_2 , в результаті чого було здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами № 4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149. Проте, в затвердженні проектів землеустрою було відмовлено.

На даний час договір оренди земельної ділянки площею 69, 2344 га кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 не закінчився, дана земельна ділянка, яка фактично складається із земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0148 площею 34, 6172 га та земельної ділянки кадастровий номера № 4822082000:03:000:0149 площею 34, 6172 га перебуває в користуванні позивача.

В подальшому рішенням Прибужанівської сільської ради від 28.05.2020 року № 22 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки з кадастровими номерами № 4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149.

Позивач зазначає, що вищевказане рішення порушує права та інтереси позивача, як орендаря земельної ділянки, оскільки станом на сьогодні договір оренди землі від 28.01.2015 року не припинив свою дію, внаслідок чого позивач просить суд скасувати рішення сільської ради від 28.05.2020 року № 22. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2021 по справі №915/1131/20 (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що з моменту формування двох нових земельних ділянок з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0148 та з кадастровим номером №4822082000:03:000:0149 припинив існувати об`єкт оренди (земельна ділянка загальною площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135). Як наслідок припинив свою дію договір оренди землі.

Враховуючи, що в спірному випадку право оренди припинилось до зміни власника земельної ділянки, на думку суду відсутні підстави й для тверджень про перехід до Прибужанівської сільської ради прав та обов`язків орендодавця за договором від 28.01.2015 (земельна ділянка площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135).

Суд також дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки скасування оскаржуваного рішення сільської ради фактично не матиме правових наслідків для позивача (не матиме наслідком захист прав орендаря саме в частині встановлення чинності договору оренди землі).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1131/20 за позовом Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ до Прибужанівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про скасування рішення Прибужанівської сільської ради від 28.05.2020 року № 22 про відмову у задоволенні позовних вимог - скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ до Прибужанівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування рішення Прибужанівської сільської ради від 28.05.2020 року № 22 - задовольнити повністю.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та прийнятим з порушенням застосування норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно залишено поза увагою про те, що з моменту укладання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4822082000:03:000:0135 площею 69,2344 га від 28.01.2015 і по теперішній час сторони належним чином виконують взяті на себе зобов`язання щодо користування земельною ділянкою на умовах оренди. З боку орендодавця не було вчинено жодних активних дій, які б свідчили про намір припинити дію вказаного договору оренди, зокрема орендарю не було надіслано ані пропозицій, ані проектів додаткових угод щодо припинення дії договору та не було внесено відповідні відомості до Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а за такого, на думку скаржника, Договір оренди землі від 28.01.2015 не є припиненим.

Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду щодо обрання останнім неефективного способу захисту порушеного права, оскільки на думку скаржника, позовні вимоги спроможні забезпечити ефективне поновлення прав позивача та зупинити недобросовісну поведінку відповідача, як власника земельної ділянки, по відношенню до позивача - ФГ ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ , як законного орендаря цієї земельної ділянки та членів фермерського господарства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 клопотання Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Фермерському господарству ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2021 року у справі № 915/1131/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ на рішення Господарського суду Миколаївської області від „18" лютого 2021р.у справі №915/1131/20; призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ на 10 червня 2021 року об 11:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Прибужанівська сільська рада просила відхилити та залишити без задоволення апеляційну скаргу Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2021; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у вигляді оплати правничої допомоги в розмірі 2280 грн.

09.06.2021 від представника Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із знаходженням представника на амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідною довідкою від 08.06.2021.

10.06.2021 від представника Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ надійшло клопотання про долучення копії медичних документів.

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

В судове засідання 10.06.2021 представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час, дату та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення апеляційного розгляду по суті без участі інших представників сторін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, наказом Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 21.01.2015 № 300-сг Про надання земельної ділянки в оренду надано громадянці ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку загальною площею 69, 2344 га пасовищ з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0135 для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (том 1, арк. 46-47).

28.01.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 21.01.2015 № 300-сг Про надання земельної ділянки в оренду , а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (п. 1.1 договору) (том 2, арк. 21-31).

Договір підписано сторонами.

Право оренди земельної ділянки 11.03.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру - номер запису 9010183) (том 1, арк. 44-45).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області загальною площею 69, 2344 га, у тому числі 69, 2344 га пасовища для ведення фермерського господарства. Кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135.

Відповідно до п. 7 договору договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 41 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Відповідно до п. 13 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 14 договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 16 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробленням проекту її відведення.

Відповідно до п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до п. 34 договору дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 37 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку, про що складено Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 25.03.2015 (том 2, арк. 31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.11.2018 № 8069//0/14-18-СГ Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, доповнивши пункт 28 абзацом такого змісту: на продовження дії договору оренди земельної ділянки строком до 25 років у разі закладки багаторічних насаджень (том 1, арк. 32).

Доказів укладення додаткової угоди до договору оренди землі до суду сторонами не подано.

Відповідно до Інформації станом на 04.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право оренди земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135 площею 69,2344 га зареєстровано за ОСОБА_3 11.03.2015 року. Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 28.01.2015 року. Орендодавець: Головне управління Держземагентства у Миколаївській області (том 3, арк. 13, 44).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 14.03.2016 ОСОБА_3 на виконання п. 13 договорів оренди землі передала, а ФГ Південь Агро Інвест прийняло у користування для ведення фермерського господарства, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135 загальною площею 69,2344 (том 3, арк. 9).

На підтвердження факту сплати орендної плати за договором оренди землі від 28.01.2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135 загальною площею 69,2344 позивачем надано квитанції та платіжні доручення за період 2016-2020 роки (том. 3 арк. 10-12, 145,154-155).

Господарським судом встановлено, що при здійсненні орендної плати в призначенні платежу зазначалось орендна плата з фізичних осіб без ПДВ .

Сторони не заперечують, що орендна плата сплачувалась одним платежем по декільком договорам.

Так, між ОСОБА_3 та ГУ Держземагенства у Миколаївській області 28.01.2015 укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0135, 4822082000:12:000:0031, 4822082000:12:000:0032, 4822082000:12:000:0033 (том 3, арк. 132-145).

Разом з тим розмежувати сплачену орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135 не є можливим.

В свою чергу, відповідач вказує про неповну сплату орендних платежів, додавши лист від 16.02.2021 року та інформацію щодо розрахунку нарахування та сплати орендної плати гр. ОСОБА_3 (том 3, арк. 194-195).

Судом також встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2016 року зареєстровано ФГ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 40315767) (том 1, арк. 22-28).

Керівником (головою) ФГ Південь Агро Інвест є ОСОБА_3 з 01.03.2016. Засновниками ФГ Південь Агро Інвест станом на 31.01.2020 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до Статуту ФГ Південь Агро Інвест (нова редакція) (редакція від 04.04.2017) засновником фермерського господарства є ОСОБА_3 , членами господарства є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (том 1, арк. 121-126). Судом також встановлено, що нотаріально посвідченою заявою громадянкою ОСОБА_3 від 03.05.2017 року надано згоду на вилучення із земель оренди, зокрема, земельної ділянки загальною площею 69, 2344 га наданої для ведення фермерського господарства, розташована на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822082000:03:000:0135, яка знаходиться в оренді ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області та ОСОБА_3 від 28.01.2015 року зареєстрованого Реєстраційною службою Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 11.03.2015 року номер запису про інше речове право: 9010648, реєстраційний номер нерухомого майна: 220336748220 для передачі земельної ділянки у власність членам ФГ Південь Агро Інвест ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (том 2, арк. 58).

10.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки паю за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (окрім фермерського господарства) (том 2, арк. 42).

На підставі заяви від 10.04.2017 року ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (том 2, арк. 42) наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2017 № 14-7259/14-17-СГ (з урахуванням наказу про зміни від 14.09.2017) надано громадянину України дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в користуванні громадянки України ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 28.01.2015, розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 6, 81 умовних кадастрових га пасовищ (площа 34, 6172 га) (вартістю 19 918, 10 грн., із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства) (том 2, арк. 44-45).

На підставі замовлення від 14.07.2017 ОСОБА_2 ПП Земля виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в користуванні громадянки України ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 28.01.2015 в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (том 2, арк. 32-106).

Проект землеустрою погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (висновок від 18.10.2017 № 7367/82-17) (том 2, арк. 67).

На підставі проекту землеустрою відділом у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 01.11.2017 року проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4822082000:03:000:0148, загальною площею 34, 6172 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру (том 2, арк. 107-110).

10.04.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки паю за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (окрім фермерського господарства) (том 2, арк. 121).

На підставі заяви від 10.04.2017 року ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (том 2, арк. 141) наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.05.2017 № 14-7255/14-17-СГ надано громадянці України ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в користуванні громадянки України ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 28.01.2015, розташованої в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 6, 81 умовних кадастрових га ріллі (вартістю 19 918, 10 грн.), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (том 2, арк. 122).

На підставі замовлення від 14.07.2017 ОСОБА_1 ПП Земля виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в користуванні громадянки України ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 28.01.2015 в межах території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (том 2, арк. 111-178).

Проект землеустрою погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (висновок від 02.10.2017 № 13683/82-17) (том 2, арк. 144).

На підставі проекту землеустрою відділом у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 01.11.2017 року проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4822082000:03:000:0149, загальною площею 34, 6172 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру (том 2, арк. 179-182).

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області інформації від 13.11.2020 згідно з автоматизованою системою діловодства ДОК ПРОФ 03.11.2017 були зареєстровані клопотання громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно затвердження розробленої документації із землеустрою, які були залишені без розгляду, а матеріали повернуті заявникам. Після 03.11.2017 клопотання щодо затвердження розроблених проектів із землеустрою зареєстровані не були (том 3, арк. 29-30, 62).

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області інформації від 01.02.2021 у Головного управління відсутні підстави для залишення заяв громадян України за № К-24532/0/5-17-СГ та № Г-24534/0/5/17-СГ від 03.11.2017 без розгляду (том 3, арк. 126).

18.05.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Прибужанівської сільської ради із заявами про затвердження вищевказаних проектів землеустрою (том 3, арк. 21-22).

Листами від 12.06.2020 № 741.04.07 та № 743.04.07 гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 виконавчий комітет Прибужанівської сільської ради повідомив про відсутність підстав затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки Прибужанівська сільська рада не надавала ні погодження, ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства. Земельні ділянки з кадастровими номерами № 4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149 передані в комунальну власність Прибужанівської сільської ради, право власності в реєстрі оформлено в лютому 2019 року (том 1, арк. 20, 21).

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2018 № 6514/0/14-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність :

1. Передано територіальній громаді сіл, особі Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно переліку, що додається, загальною площею 3539,7890 га, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

2. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (том 3, арк. 31).

Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 передано земельні ділянки із державної у комунальну власність згідно з додатком (том 3, арк. 32-34).

Як вбачається з доданого до акта додатку у комунальну власність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області передано, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. В графі "Відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки" інформація відсутня (том 3, арк. 34).

Відповідно до Інформації станом на 20.10.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 21.02.2019 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 за відповідачем Прибужанівською сільською радою. Державна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки проведена на підставі акту приймання приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018, рішення Прибужанівської сільської ради від 24.12.2016 № 10 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2018 № 6514/0/14-18-СГ. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (том 3, арк. 37-38).

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 08.10.2019 № 18-14-0.2-6869/2-19, земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 були зареєстровані в Національній кадастровій системі (НКС) на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-7259/14-17-СГ та 147255/14-17-СГ від 24.05.2017 шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка була зареєстрована загальною площею 69,2344 га від 19.09.2013 з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135.

Вищезазначені земельні ділянки відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність від 26.09.2018 № 6514/0/14-18-СГ були передані у комунальну власність Прибіжанівській сільській об`єднаній територіальній громаді, як раніше сформовані з відповідним цільовим використанням, а саме для ведення фермерського господарства (том 2, арк. 220).

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом від 22.12.2020 року нормативна грошова оцінка земельних ділянок із кадастровими номерами 4822082000:03:000:0149 та 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172 становить 229 229,21 грн. відповідно (том 3, арк. 151 на звороті, 152).

Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28.05.2020 року № 22 відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та керуючись ст. 12 ч. 1 ст. 122, 127, 134-139 Земельного Кодексу України, сільська рада вирішила:

1. Включити до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки згідно переліку (додаток) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

2. Надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав на них за земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області на земельні ділянки, зазначені в додатку до цього рішення (том 1, арк. 16).

Згідно із Додатком до рішення, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва увійшли, зокрема, земельній ділянки з кадастровими номерами № 4822082000:03:000:0148 орієнтовною площею 34,6172 та № 4822082000:03:000:0149 орієнтовною площею 34,6172 (том 1, арк. 16 на звороті).

До рішення Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 28.05.2020 року № 22 додано протокол від 28.05.2020 року (том 1, арк. 17-19).

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі - в редакції від 06.11.2014 року) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 4 Закону України Про фермерське господарство головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. Із цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (постанови ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16?ц, від 27 березня 2019 року у справах № 574/381/17-ц та № 376/331/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц).

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.

При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов`язковим (п. 6.17, п. 6.18 постанови ВП ВС від 30.06.2020 № 927/79/19)

Разом з тим вищенаведеними нормами Закону України Про фермерське господарство № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IVпереходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону № 161-XIV, а здійснюється встановлений нормами Закону № 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод (п. 6.22, п. 6.23 постанови ВП ВС від 30.06.2020 № 927/79/19).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України (тут і далі - в редакції від 16.04.2017) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 22 ЗК України (в редакції від 16.04.2017 року, яка діяла на час надання дозволу на розроблення документації із землеустрою) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч. 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Враховуючи, що заходи щодо поділу спірної земельної ділянки є чинними, відомості щодо оскарження та скасування цих заходів відсутні, поновлення прав позивача шляхом поновлення договору оренди потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельних ділянок зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, що не може бути вирішено в межах цього позову (постанова КГС ВС від 20.02.2019 у справі № 904/792/18).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 117 ЗК України (в редакції станом на 31.12.2017) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення; надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на положення ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Зокрема, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюванного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як вірно встановлено судом, 28.01.2015 року між орендодавцем Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та орендарем громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області площею 69, 2344 га пасовища для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4822082000:03:000:0135).

Речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2015 року.

02.03.2016 року зареєстровано Фермерське господарство Південь Агро Інвест , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис 1 521 102 0000 001929.

Голова ФГ Південь Агро Інвест , керівник - ОСОБА_3 (01.03.2016).

Отже, після укладення 28.01.20015 громадянкою ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства та створення нею Фермерського господарства Південь Агро Інвест права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі перейшли від громадянки ОСОБА_3 до Фермерського господарства Південь Агро Інвест з дня проведення його державної реєстрації, тобто з 02.03.2016 року.

В подальшому члени ФГ Південь Агро Інвест громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявили бажання набути у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки в розмірі середньої частки паю за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації, звернувшись з відповідними заявами до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В свою чергу, нотаріально посвідченою заявою від 03.05.2017 року громадянкою ОСОБА_3 , яка є головою ФГ Південь Агро Інвест , надано згоду на вилучення із земель оренди, зокрема, земельної ділянки загальною площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135 для передачі земельної ділянки у власність членам ФГ Південь Агро Інвест ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

В подальшому було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянці ОСОБА_6 та громадянину ОСОБА_2 , в результаті чого було здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами № 4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149. Дві новосформовані земельні ділянки було зареєстровано в ДЗК.

Доказів внесення змін до договору шляхом укладення між ФГ Південь Агро Інвест (Лівік К.В.) та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області додаткової угоди до договору сторонами не подано.

Викладене, дозволяє дійти висновку про припинення дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135, оскільки припинив існування об`єкт оренди, який є істотною умовою договору.

Колегія суддів також погоджується з вірним висновком суду про помилковість тверджень позивача про те, що на даний час договір оренди земельної ділянки площею 69, 2344 га кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 не закінчився, дана земельна ділянка, яка фактично складається із земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0148 та земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0149 перебуває в користуванні позивача.

Земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, істотною умовою договору. Виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки формується ціна (розмір орендної плати), яка також є істотною умовою договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що з моменту формування двох нових земельних ділянок з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0148 та з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0149 припинив існувати об`єкт оренди (земельна ділянка загальною площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135), і, як наслідок, припинив свою дію договір оренди землі.

В подальшому на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 р. № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад спірні земельні ділянки з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0148 та з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0149 передано з державної власності до комунальної власності як самостійні об`єкти цивільних прав без обтяжень, права власності на які в подальшому й було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за відповідачем Прибужанівською сільською радою.

В свою чергу в силу положень ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки саме за чинними договорами оренди.

Враховуючи, що в спірному випадку право оренди припинилось до зміни власника земельної ділянки, відповідно також відсутні підстави й для тверджень про перехід до Прибужанівської сільської ради прав та обов`язків орендодавця за договором від 28.01.2015 (земельна ділянка площею 69, 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135).

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неефективний спосіб захисту порушеного права, що обрано позивачем, оскільки скасування оскаржуваного рішення сільської ради фактично не матиме правових наслідків для позивача (не матиме наслідком захист прав орендаря саме в частині встановлення чинності договору оренди землі).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Миколаївської області, зазначеними в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 2280 грн. під час апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було зазначено, що у відповідності до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 та Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 відповідачем будуть понесені судові витрати у вигляді оплати правничої допомоги адвоката Вуїв О.В., пов`язаної із складанням відзиву на апеляційну скаргу вартістю 2280 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу додається:

1. Копія Договору про надання правової допомоги від 01.03.2021;

2. Копія Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.03.2021;

2. Копія Акту прийняття-передачі наданих послуг від 07.06.2021;

3. Копія рахунку №07/06/21 від 07.06.2021;

4. Ордер серії ВЕ №1040638 виданий ОСОБА_8 07.06.2021р.

Як вбачається з наданих документів, 01.03.2021 між адвокатом Вуїв О.В. (Адвокат) та Прибужанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з яким, Адвокат зобов`язується здійснювати представництво Клієнта в судах всіх інстанцій, в тому числі при здійсненні цивільного судочинства, прокуратури, органах внутрішніх справ, в установах юстиції, в органах Державної виконавчої служби, і інших органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування та надавати Клієнту іншу правову допомогу в справах щодо захисту та відстоювання законних прав та інтересів останнього з питань, які визначаються в Додатковій угоді до даного договору якає невід`ємною частиною цього Договору. Така Додаткова угода може бути викладена у формі Додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (п.1.1. Договору від 01.03.2021).

Відповідно до п.1.2 Договору правова допомога полягає у:

- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи;

- наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи;

- складанні необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

- виконанні окремих доручень Клієнта, що стосуються справи;

- представництві Клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій, правоохоронних органах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються предмету Договору.

Згідно п.3.1 договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 24.12.2020 за №17 та Додатком до нього, Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 05.02.2021 за №7 та Додатком до нього, Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 05.02.2021 за №9 та згідно Акта (Актів) про надані послуги, підписаного сторонами.

Згідно п.3.2 гонорар (винагорода) Адвоката, зазначений в п.3.1 Договору, сплачується Клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту набрання чинності Договором, але не раніше складення Акту (Актів), передбачених п.3.1 Договору.

Для покриття фактичних витрат Адвоката, пов`язаних з наданням правової допомоги. Клієнт перераховує додаткові кошти в розмірі, зазначеному Адвокатом та підтвердженому відповідними документами, не пізніше трьох робочих днів після отримання відповідного прохання та звіту про напрямки використання коштів (п.3.3 Договору від 01.03.2021).

Оплата гонорару (винагороди), премії та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється в готівковій формі або в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу (п.3.4. Договору від 01.03.2021).

Сума даного Договору (наданих послуг з Договором) становить 20 000 грн. (п.3.5. Договору від 01.03.2021)

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року та може бути продовжений за домовленістю сторін на новий строк шляхом укладення нового договору (п.4.1 Договору).

Також, 01.03.2021 між адвокатом Вуїв О.В. (Адвокат) та Прибужанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області (Клієнт) укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги, згідно з якою, Адвокат зобов`язується здійснювати представництво Клієнта відповідно до п.1.1 Договору від 01.03.2021р. - у справі за позовом Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про скасування рішення Прибужанівської сільської ради від 28.05.2020 року № 22, яка розглядається Господарським судом Миколаївської області (справа №915/1131/20).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на доведення представником (адвокатом) Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області понесення витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне покласти судові витрати відповідача пов`язані із наданням професійної правової допомоги в сумі 2280 грн. на позивача.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2021р. у справі №915/1131/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Фермерського господарства ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ на користь Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області 2 280 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в апеляційній інстанції.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „14" червня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф.Савицький