Постанова

від 04.06.2021 по справі 910/13273/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2021 р. Справа№ 910/13273/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 (суддя Мандриченко Я.В, повний текст рішення складено 26.01.2021)

за позовом Приватного підприємства ЛТК Альянс

до Акціонерного товариство Українська залізниця

про стягнення 32 674,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ЛТК Альянс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариство Українська залізниця про стягнення 32674,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 від 07.03.2019 щодо продажу послуг із використання власних вагонів АТ Укрзалізниця із застосуванням ЕТС ProZorro.Продажі та Додаткову угоду №4 від 08.10.2019 щодо зміни умов продажу послуг із використання власних вагонів АТ Укрзалізниця із застосуванням ЕТС ProZorro.Продажі до Договору про надання послуг №07472/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018, відповідно до яких відповідач зобов`язаний здійснити подачу порожніх вагонів у кількості та терміни відповідно до проставленої замовником заявки на подачу порожніх вагонів перевізника. У зв`язку з порушенням відповідачем умов вищезазначеного договору та додаткових угод до нього, в частині передчасної подачі вагонів, відповідачем було безпідставно списано з рахунку позивача грошові кошти у розмірі 32674,52 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Господарського суду Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Приватного підприємства ЛТК Альянс безпідставно списані з рахунку позивача грошові кошти у розмірі 32674 грн 52 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачем плати за користування вагонами у розмірі 34694,40 грн є безпідставною, оскільки саме неналежні дії відповідача щодо виконання умов договору та протоколу електронних торгів - передчасна подача вагонів, призвели до нарахування позивачу плати за користування вищезазначеними вагонами у період з 22.12.2019 по 24.12.2019 - 62 години, замість вірного - 22 години, у зв`язку з чим, правильною сумою за користування вагонами, яка підлягає списанню з позивача є 1929,88 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- щодо залишення судом першої інсмтанції відзиву на позовну заяву без розгляду апелянт зазначає про порушення норм процесуального права, зокрема також про порушення судом першої інстанції частин 6,7 статті 119 Господарського процесуального кодексу, що за його твердженням позбавило його можливості скористатись правом на оскарження відповідної ухвали про відмову в поновленні процесуального строку;

- апелянт вказує про неврахування судом документів, долучених до відзиву на позовну заяву, які на його думку необхідні для забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин;

- скаржник наголошує на затримці 6 завантажених вагонів, що також судом не було враховано, оскільки не надано оцінки наявних в матеріалах справи письмовим доказам - актам загальної форми;

- також відповідач переконаний в тому, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає приписам ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та суперечить умовам Договору.

16.03.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

02.04.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 у справі №910/13273/20 поновлено Акціонерному товариству Українська залізниця пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 та відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

26.04.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує щодо позиції апелянта, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить залишити оскаржуване рішення в силі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (перевізник, відповідач) та Приватним підприємством ЛТК Альянс укладено Договір про надання послуг №07472/ЦТЛ-2018 відповідно до умов якого предметом є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.2 договору, перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (зі змінами і доповненнями), збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №873 від 09.12.2002, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Відповідно до п. 1.3. договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Пунктом 2.1. договору визначено, що замовник зобов`язаний, зокрема оплачувати перевізнику послуги, що пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6); самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому замовник зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1); у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звірки розрахунків, зведену відомість (п. 2.1.9); самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю (пункт 2.1.14 договору).

Пунктом 2.3. договору погоджено, що перевізник зобов`язаний, зокрема відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунком з наданням коду платника №82202798 (п 2.3.3); вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв`язку - в паперовому вигляді через (419903) Одеса-Ліски (п. 2.3.4); складати документи передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2 розділу 14 договору.

Умовами пункту 4.5 договору, зокрема встановлено, що по мірі використання перевезень та надання послуг, перевізником відображається на особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати.

При незгоді із сумою нарахувань та стягнення платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану в п. 14.2. договору (п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 4.10 договору, у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми.

Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника здійснити донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди (п. 4.11 договору).

Згідно з п. 8.2. договору, для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс Архів електронного документообігу залізничного транспорту з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України). Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає відповідно до п. 8.2.1. договору, оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12; накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні; накладна УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та Республікою Білорусь; податкова накладна; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

За пунктом 8.2.2. договору, можливість оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46; відомість плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами; накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92; відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к; пам`ятка про видачу/приймання контейнерів; повідомлення про прибуття вантажу; повідомлення про подавання вагонів; заява про переадресування вантажу; облікова катка; зведена відомість; договір про надання послуг і додатки до нього.

Згідно з п. 12.1. договору, договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС Месплан або АС Клієнт УЗ , або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з моменту підписання до 31.12.2019.

У подальшому, 07.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду щодо продажу послуг із використання власних вагонів АТ Укрзалізниця із застосуванням ЕТС ProZorro.Продажі до Договору про надання послуг №07472/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018.

За умовами п. 5.2., 5.3. Додаткової угоди №1 замовник зобов`язується не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через шість робочих дні, відлік яких починається з наступного дня після присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , надати місячне замовлення на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів в АС Месплан у разі, якщо таке замовлення відсутнє, та узгодити його з причетними організаціями (одержувачем, експедитором, портом та іншими причетними). Не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через шість робочих дні, відлік яких починається з наступного дня після присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , проставити та узгодити в АС Месплан електронні заявки на подачу порожніх вагонів з ознакою Аукціон відповідно до плану перевезень та умов аукціону.

Пунктом 6.3 додаткової угоди №1 перевізник зобов`язується забезпечити подачу порожніх вантажних вагонів у кількості та у термін (строк) відповідно до проставленої замовником електронної заявки на подачу порожніх вантажних вагонів перевізника.

У Додатковій угоді №4 від 08.10.2019 щодо зміни умов продажу послуг із використання власних вагонів АТ Укрзалізниця із застосуванням ЕТС ProZorro.Продажі до Договору про надання послуг №07472/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 сторони домовились внести зміни до укладеної Додаткової угоди №1 від 07.03.2019, та викласти п.п. 5.2. та 5.3. у наступній редакції:

п.5.2 Не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через три робочих дні, відлік яких починається з наступного дня після присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , надати місячне замовлення на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів в АС Месплан у разі, якщо таке замовлення відсутнє, та узгодити його з причетними організаціями (одержувачем, експедитором, портом та іншими причетними).

п. 5.3. Не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через три робочих дні, відлік яких починається з наступного дня після присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , проставити та узгодити в АС Месплан електронні заявки на подачу порожніх вагонів з ознакою Аукціон відповідно до плану перевезень та умов аукціону.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2019-12-10-000095-2 позивача визнано переможцем за номером лоту UZ101211/П продаж послуг з використання вагонів власності АТ Укрзалізниця (1 вагон на 1 добу) 1 лот 20 вагонів (групова відправка). Кількість вагонів - 20, рухомий склад - хопери-зерновози -95, полігон навантаження - без обмеження, дата подачі вагону початкова - 2019-12-24 00:00, дата подачі вагону кінцева 2019-12-24 23:59.

Як зазначає позивач, у відповідності до укладеного між сторонами додаткової угоди №1 ним була узгоджена в АС Месплан електронна заявка на навантаження 20-ти вагонів по станції Тетіїв регіональної філії Південно-Західна залізниця на 24.12.2019.

Проте, відповідач усупереч визначеним умовам додаткової угоди подав вагони під завантаження позивачу 22.12.2019, що підтверджується пам`ятками про подавання вагонів №104 вагони №№95382933, 95492302, 95448262, 95447140, 95618211, 95524872, 95576377, 95636155, 53202677, 95526182; №105 вагони №№95801460, 95325502, 95292553, 95543930; №107 вагони №107 №№59598664, 95378402, 95454427, 95679338, 95527610, 95530887.

Позивач вказує, що відповідно до умов поданої заявки 24.12.2019 ним було завантажено вищезазначені вагони та передано відповідачу.

Проте, працівниками станції усупереч умовам договору було нараховано та стягнуто з позивача збір за користування вагонами у розмірі 34694,4 грн, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №24120002.

Не погоджуючись з відповідними діями відповідача, позивач листом №1258 від 16.01.2020 повідомив відповідача про неправомірність списання грошових коштів у розмірі 32764,8 грн, у зв`язку з чим, просив останнього повернути надмірно сплачені грошові кошти. Проте даний лист позивача залишено без розгляду та задоволення з боку відповідача.

Вищеописані обставини зумовили звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано: підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Як вірно встановлено місцевим судом, позивачем відповідно до п. 5.2., 5.3. договору було подано та погоджено в АС Месплан електронну заявку на навантаження двадцяти вагонів по станції Тетіїв регіональної філії Південно-західна залізниця на 24.12.2019.

Відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-PS-2019-12-10-000095-2 визначено, що дата подачі вагону початкова - 24.12.2019 о 00:00 год, дата подачі вагону кінцева - 24.12.2019 о 23:59 год.

Однак, усупереч умовам договору та протоколу електронного аукціону відповідачем було поставлено 20 вагонів 22.12.2019, що підтверджується пам`ятками про подавання вагонів №№104, 105 та 110.

Відповідно до ч. 2 ст. 921 Цивільного кодексу України перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

У зв`язку з вищезазначеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування відповідачем плати за користування вагонами у розмірі 34694,40 грн є безпідставним, оскільки саме неналежні дії відповідача щодо виконання умов договору та протоколу електронних торгів - передчасна подача вагонів, призвели до нарахування позивачу плати за користування вищезазначеними вагонами у період з 22.12.2019 по 24.12.2019 - 62 години, замість вірного - 22 години, у зв`язку з чим, правильною сумою за користування вагонами, яка підлягає списанню з позивача є 1929,88 грн.

Заперечуючи проти вказаних висновків суду першої інстанції, апелянт наголошує на порушенні норм процесуального права, що на його думку полягають у:

- безпідставній відмові судом в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву;

- порушенні судом першої інстанції приписів частин 6,7 статті 119 Господарського процесуального кодексу, що за його твердженням позбавило його можливості скористатись правом на оскарження відповідної ухвали про відмову у порядку;

- залишення судом відзиву на позовну заяву без розгляду;

- відповідно, скаржник вказує про неврахування судом документів, долучених до відзиву на позовну заяву, які на його думку необхідні для забезпечення повного та всебічного з`ясування обставин.

Перевіривши наведені доводи скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.10.2020.

Вказана ухвала від 28.10.2020 на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5 та отримана представником відповідача 06.10.2020, про що свідчить повернуте на адресу Господарського суду міста Києва повідомлення про вручення поштового відправлення №010547930757 з відповідною відміткою про вручення конверту.

За пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відтак, в силу вказаних положень Господарського процесуального кодексу України відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про визначений у ній строк на подання відзиву на позовну заяву.

Щодо відмови у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву та залишення відзиву на позовну заяву без розгляду суд зазначає наступне.

Судом перевірено, що 21.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку.

Заява мотивована тим, що ухвалу Господарського суду було отримано 06.10.2020, що підтверджується відповідним номером поштового відправлення, однак відповідач зазначив, що із введенням карантину частина працівників АТ Укрзалізниця перебуває в простої та відпустках, окрім того з 01.07.2020 на підприємстві запроваджено неповний робочий тиждень - 4 денний, що призвело до тривалої обробки та передачі поштової кореспонденції.

При цьому, відповідачем доручено здійснювати представництво інтересів у даній справі філії Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця , яка є відокремленим підрозділом відповідача та знаходиться за іншою адресою.

У зв`язку з цим, відповідач зазначив, що для підготовки відзиву відповідачу необхідно витребувати документи у структурних підрозділів АТ Укрзалізниця.

З вищеописаних підстав відповідач просив продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.

У подальшому, 26.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який суд першої інстанції залишив без розгляду, з чим не погоджується апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

При цьому, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції приписів частин 6,7 статті 119 Господарського процесуального кодексу, що за його твердженням позбавило його можливості скористатись правом на оскарження відповідної ухвали про відмову у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно приписів ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями частин 1-5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

При цьому, відповідно до частин 6,7 статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно з ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.10.2020.

При цьому, 21.10.2019, тобто з пропуском визначеного судом строку на подання відзиву, відповідач звернувся із заявою про продовження процесуального строку, а 26.11.2020 надав відзив на позовну заяву.

За змістом ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, колегія суддів наголошує, що відповідач звернувся із заявою про поновлення строку на подання відзиву уже після закінчення строку, визначеного судом, для його подання.

Також, частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Однак, відповідачем не було вчинено процесуальних дій, зокрема одночасного направлення відзиву на позовну заяву, у той час як відзив був наданий лише 26.11.2020.

При цьому, підставами для поновлення строку вказано особливості роботи АТ Укрзалізниця , пов`язані із введенням карантину, разом з тим, відповідачем доручено здійснювати представництво інтересів у даній справі філії Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця , яка є відокремленим підрозділом відповідача та знаходиться за іншою адресою, що за твердженням відповідача призвело до тривалої обробки та передачі поштової кореспонденції, у зв`язку з тим, що частина працівників АТ Укрзалізниця перебуває в простої та відпустках, окрім того з 01.07.2020 на підприємстві запроваджено неповний робочий тиждень - 4 денний.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем до відзиву та заяви про поновлення процесуального строку не долучено жодних доказів щодо здійснення запитів відповідачем на отримання документів від структурних підрозділів АТ Укрзалізниця , також, відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують перебування працівників відповідача у відпустках.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів встановила, що докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач у заяві про поновлення процесуального строку на подання відзиву, відповідачем не надано як в суді першої інстанції разом з такою заявою, так і на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Відтак, оскільки відповідачем було пропущено строк на надання відзиву на позовну заяву, визначений ухвалою суду від 28.09.2020 (до 19.10.2020), а заяву про поновлення такого строку надано також понад встановлений строк всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, у той час як в підтвердження обставин його пропуску, на які посилається відповідач, не надано доказів, то судова колегія визнає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для продовження відповідачу строку для подання відзиву.

При цьому, судом враховано доводи скаржника про порушення судом першої інстанції частин 6,7 статті 119 Господарського процесуального кодексу, що за його твердженням позбавило його можливості скористатись правом на оскарження відповідної ухвали.

Натомість, колегія суддів наголошує, що доводи скаржника були розглянуті судом та висвітлені в оскаржуваному рішенні суду, тому незважаючи на відсутність окремого процесуального документа, апелянт не був позбавлений можливості оскаржити вказане процесуальне рішення при поданні апеляційної скарги на рішення від 26.01.2021, що ним і було реалізовано.

Водночас, колегією суддів перевірено вказані доводи апелянта та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України залишив відзив на позовну заяву без розгляду, у зв`язку з чим твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції оцінки наявних в матеріалах справи письмовим доказам судовою колегією відхиляються.

Щодо аргументів апелянта про обрання позивачем спосіб захисту, який не відповідає приписам ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та суперечить умовам Договору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Відтак, доводи апелянта щодо обрання позивачем способу захисту, який не відповідає приписам ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та суперечить умовам Договору, судова колегія визнає необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість та документальне підтвердження позовних вимог, що відповідно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариство Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариство Українська залізниця - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за апелянтом.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/13273/20.

5. Матеріали справи № 910/13273/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв