Постанова

від 08.06.2021 по справі 520/17491/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 р.Справа № 520/17491/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

представників сторін: позивача - Зарицької К.Ю., відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 11.03.21 року по справі № 520/17491/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПААС"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄПААС" (далі по тексту - ТОВ "ЄПААС", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, (далі по тексту - Держпраці, відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК25296/926/НД/АВ/ТД-ФС від 23.11.2020, якою вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ЄПААС штраф у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки не доведено наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 , що в силу вказаної норми, є необхідною умовою для застосування відповідних санкцій у вигляді штрафу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/17491/2020 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919) про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК25296/926/НД/АВ/ТД-ФС від 23.11.2020 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ЄПААС (код ЄДРПОУ 41749333).

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПААС" (вул. Дівоча, буд. 6, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 41749333) у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/17491/2020, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказано на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон № 877-V), оскільки норми ст. 6 вказаного Закону № 877-V не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, натомість застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", відповідно до п.2 якого заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, а виключний перелік підстав для проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин унормовано пунктом 5 Порядку № 823.

Вважає, що жодних порушень в частині не пред`явлення до початку проведення інспекційного відвідування копії направлення не було, оскільки, відповідно до вимог п.8 Порядку № 823 та частини 2 статті 12 Конвенції № 81, направлення № 02.04.-03/2354 від 24.09.2020 року було отримано під особистий підпис директором ТОВ ЄПААС ОСОБА_2 (який станом на момент вручення направлення був директором ТОВ ЄПААС ) за адресою проведення інспекційного відвідування, що підтверджує факт здійснення господарської діяльності позивача за адресою АДРЕСА_1 .

Наполягає, що суд першої інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування обставин по справі, в оскаржуваному рішенні зазначив лише про недослідження тих чи інших доказів, при цьому не ініціюючи їх витребування, а також не беручи до уваги пояснення свідка ОСОБА_1 , який в судовому засіданні повідомив про здійснення роботи (послуги) на користь ТОВ ЄПААС , за які на його банківську картку надходили кошти від бухгалтера позивача та ОСОБА_2 (що на момент проведення інспекційного відвідування був директором позивача). Вищенаведене, на переконання апелянта, доводить факт наявності неоформлених трудових відносин.

Враховуючи вищевикладене, стверджує, що постанова Головного управління Держпраці в Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК25296/926/НД/АВ/ТД-ФС від 23.11.2020 є законною, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Позивач, в надісланому до суду письмовому відзиві, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права вказує, що застосування судом першої інстанції положення ч. 1 ст. 6 Закону №877 є правомірним, відповідає висновкам рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна законодавство від 09.07.1998 №12-рп/98, та співвідноситься із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 09.07.2020 по справі № 823/647/17, від 09.02.2021 по справі № 823/752/17 та від 09.02.2021 по справі № 822/620/17, згідно з якими порядок проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинен відбуватись з дотриманням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Зауважує, що всі доводи апеляційної скарги зводяться до цитування вимог Порядку № 823, не враховуючи вимог саме закону, яким визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, які правомірно враховані та застосовані судом першої інстанції.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи вважає надуманим, оскільки на підтвердження такого висновку відповідачем не наведено жодних фактичних обставин. При цьому посилання відповідача на не взяття до уваги судом пояснень свідка ОСОБА_1 не відповідає дійсності. За змістом оскаржуваного рішення суду прямо встановлено дослідження та аналіз пояснень свідка, який повідомив, що оплата в безготівковій формі надходила на його банківську карту від фізичних осіб-підприємців та головного бухгалтера ТОВ ЄПААС як фізичної особи, а також, що між ним як ФОП та ТОВ ЄПААС не укладався договір про надання послуг.

Також, заперечуючи проти висновку апелянта про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції було досліджено зміст всіх процесуальних документів по суті, усних пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, пояснень свідка, звернення ППО Справедливість , відеозапис, яким зафіксовано процес інспекційної перевірки, тобто всі долучені докази по справі, як з боку позивача, так і з боку відповідача.

Отже, з огляду на зміст апеляційної скарги, зміст оскаржуваного рішення суду, та враховуючи вищенаведені заперечення, наголошує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з мотивів та обґрунтувань, викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами праці 25.09.2020 року за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

Підставою проведення інспекційного відвідування слугувало звернення ППО СПРАВЕДЛИВІСТЬ вх. № КОЛ-1310 від 23.09.2020, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 працювали програмістами у ТОВ ЄПААС (код ЄДРПОУ 41749333, директор ОСОБА_2 ) компанія Rendmate за адресою: м.Харків, вул. Дівоча 6, офіс знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без офіційного оформлення трудових відносин та не отримали в повному обсязі належну їм заробітну плату (а.с.85-87).

Враховуючи вказане звернення, керівником органу контролю було видано наказ № 1533 від 24.09.2020 про проведення інспекційного відвідування ТОВ ЄПААС , ТОВ ЕНТЕНСО СОШИАЛЗ , ТОВ ЕНТЕНСО Україна , ФОП ОСОБА_2 .

На підставі наказу було оформлено направлення №02.04-03/2354 від 24.09.2020, яке дійсне з 25.09.2020 року.

Як встановлено судом з наданого відповідачем відеозапису, інспекторами праці 25.09.2020 року було здійснено вихід за адресою здійснення діяльності ТОВ ЄПААС : АДРЕСА_1 , де одразу проведено опитування осіб, що перебували у приміщенні. До початку проведення заходу інспекторами директору ТОВ ЄПААС службові посвідчення не пред`являлися, наказ та направлення на проведення заходу державного контролю не вручалися. Під час здійснення заходу державного контролю інспекторами праці було опитано 16 осіб, серед яких ОСОБА_1 , який під відеофіксацію пояснив, що підписував договір з Rendmate .

Також ОСОБА_1 11.11.2020 інспектору праці надав письмові пояснення, що між ним як ФОП та ТОВ ЄПААС не укладений договір про надання послуг (а.с.89).

За результатами контрольного заходу складено акт інспекційного відвідування №ХК25296/926/НД/АВ від 08.10.2020 та видано припис про усунення виявлених поршень № ХК25296/926/НД/АВ/П від 08.10.2020.

Зазначений акт директором ТОВ ЄПААС ОСОБА_11 підписано з зауваженнями та запереченнями (а.с.32), які позивач виклав в окремому документі (а.с. 37-41), де зазначив, що інспекційне відвідування було проведено за відсутності керівника або особи, уповноваженої керівником ТОВ ЄПААС .

Актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК25296/926/НД/АВ від 08.10.2020 зафіксовано порушення ТОВ ЄПААС вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Так, встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

08.10.2020 відповідачем також складено припис про усунення виявлених порушень ХК25296/926/НД/АВ/П.

Складені акт та припис були направлені засобами поштового зв`язку. Направлення поштою, за поясненнями представника відповідача, здійснено у зв`язку з неможливістю особистого вручення вказаних документів.

Зазначений припис отриманий позивачем разом з актом інспекційного відвідування 13.10.2020 року.

23.11.2020 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК25296/926/НД/АВ/ТД-ФС у відношенні ТОВ ЄПААС , якою на підставі абз.2 ч.2 ст. 256 КЗпП України на позивача накладений штраф у розмірі 50000,00 грн у зв`язку з допущенням до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання її протиправною та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення відповідачем порушень, зафіксованих в акті перевірки, який слугував підставою для видання спірної постанови, відбулося в ході проведення позапланового заходу державного контролю, проведеного з порушенням приписів чинних законодавчих норм. Крім того, зазначив, що акт інспекційного відвідування не містить інформації та посилань на відповідні докази стосовно встановлення суттєвих умов праці ОСОБА_1 , як необхідного обґрунтування наявності трудових відносин з позивачем.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок №823), за змістом пункту 1 якого, цей порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. N 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).

Так, відповідно до статті 1 Закону № 877 (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 31.01.2019 у справі №809/799/17, закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877, незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 877 підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Відповідно до частини другої зазначеної статті проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавець встановив пряму заборону проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) з підстав не визначених Законом № 877.

Так, матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) відносно позивача було звернення Первинної профспілкової організації СПРАВЕДЛИВІСТЬ вх. №КОЛ-1310 від 23.09.2020, а юридичною підставою видання наказу про призначення інспекційного відвідування - пп.3 п. 5 Порядку № 823 - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений, зазначених у підпунктах 1,2 4-7 цього пункту, підпункт 7 пункту 5 Порядку № 823, відповідно до якого підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Разом з цим, зазначеною вище нормою частини 1 статті 6 Закону №877 не передбачено такої підстави для проведення позапланової перевірки, як за зверненням первинної профспілкової організації.

При цьому слід зазначити, що, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.02.2021 у справі №823/752/17, в розумінні Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміна законодавство від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 Порядок № 390 (порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядалася) не може застосуватись всупереч Закону N 877, встановлюючи додаткову підставу для проведення перевірки, що заборонено безпосередньо положеннями ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Таким чином, проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинно відбуватись з дотриманням Закону № 877, про що також зазначено у п. 1 Порядку № 823.

Однак, підставу видання наказу про призначення інспекційного відвідування (звернення первинної профспілкової організації), передбачену приписами Порядку № 823 не можна співставити з будь-якою з підстав для проведення позапланової перевірки, передбачених ст. 6 Закону № 877, що в свою чергу унеможливлює її застосування у спірних відносинах всупереч положенням Закону N 877.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на Держпраці відповідно до Конвенції № 81 покладено повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю, у тому числі закріплено право при встановленні порушення законодавства про працю з питань винести припис та застосувати фінансову відповідальність до винної особи, не спростовують, що призначення позапланової перевірки повинно відбуватися у суворій відповідності до закону.

Колегія суддів наголошує, що відповідач під час проведення перевірки суб`єкта господарювання у будь-якому випадку повинен дотримуватися порядку призначення та проведення такої перевірки, визначеному законодавством України, а зазначена Конвенція не передбачає винятків щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за результатами перевірки, призначеної та проведеної з грубим порушенням порядку, визначеного національним законодавством та результати якої не породжують для суб`єкта господарювання правових наслідків.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 823/647/17, від 27.10.2020 у справі № 804/3566/17.

З огляду на викладене, враховуючи приписи статті 6 Закону № 877, колегія суддів приходить до висновку, що інспекційне відвідування проведено відповідачем за відсутності для цього визначених Законом підстав, тобто поза межами наданих законом повноважень.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в порушення вимог частини 5 статті 7 Закону № 877, згідно з якими перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення), інспекторами праці до початку проведення інспекційного відвідування директору позивача або уповноваженій ним особі не були пред`явлені/надані копії направлення та службових посвідчень.

З приводу виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень вимог трудового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Отже, діяльність працівника в рамках трудового договору характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на свій страх і ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Вказані ознаки трудового договору витікають як зі статей КЗпП Укпраїни, так і з спеціальних законів, що регулюють трудові відносини (зокрема Закону України "Про відпустки", Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про охорону праці").

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови від 23.11.2020, відповідачем, в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. При цьому зазначено, що ОСОБА_1 пояснив, що підписував договір з ОСОБА_12 . Відповідно до ЄДРПОУ є ОСОБА_13 з 19.10.2020. Однак 11.11.2020 інспектору ОСОБА_14 надав пояснення, що між ним як ФОП та ТОВ ЄПААС не укладався договір про надання послуг.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції зі змісту акту інспекційного відвідування, показань свідка ОСОБА_1 , пояснень представників сторін та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в ході інспекційного відвідування інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області не з`ясовувалися обставини з приводу наявності між позивачем та ОСОБА_1 трудових відносин.

Так, інспекторами праці не було витребувано та відповідно не досліджено договір, укладений ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про укладання якого останній зазначив, як в ході проведення інспекційного відвідування, так і в судовому засіданні.

Відповідач фактично дійшов висновок про наявність у ОСОБА_1 неоформлених трудових відносин саме з ТОВ ЄПААС , лише обмежившись суперечливими поясненнями вказаної особи про укладення договору з Рендмейт , не звернувши уваги, що це інша юридична особа, не з`ясовуючи при цьому період часу, протягом якого ОСОБА_1 працював саме у ТОВ ЄПААС (акт інспекційного відвідування взагалі не містить такої інформації) та не досліджуючи питання порядку отримання ОСОБА_1 оплати.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, зі свідчень ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, встановлено, що оплата в безготівковій формі надходила на його банківську карту від фізичних осіб-підприємців та головного бухгалтера ТОВ ЄПААС , як фізичної особи, а також, що між ним як ФОП та ТОВ ЄПААС не укладався договір про надання послуг, натомість, як вбачається зі змісту акту інспекційного відвідування та спірної постанови, відповідачем не вжито жодних заходів для з`ясування вказаних обставин.

Таким чином, з наведеного слідує, що акт інспекційного відвідування не містить інформації та посилань на відповідні докази стосовно діяльності ОСОБА_1 в рамках трудового договору, як необхідного обґрунтування наявності трудових відносин саме з позивачем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування обставин по справі, в частині неврахування судом при прийнятті оскаржуваного рішення показань ОСОБА_1 , допитаного в судовому засіданні в якості свідка, колегія суддів не приймає, оскільки вказане спростовується самим змістом рішення суду першої інстанції, мотивувальна частина якого безпосередньо містить опис його пояснень з приводу надходження на банківську картку від головного бухгалтера позивача грошових коштів. При цьому, суд першої інстанції зазначив про відсутність з боку інспекторів праці під час проведення інспекційного відвідування будь-яких дій, спрямованих на підтвердження наведених обставин власно ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що ані під час проведення інспекційного відвідування, ані в процесі розгляду справи про накладення штрафу відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що ОСОБА_1 дійсно було допущено до роботи саме у ТОВ "ЄПААС" без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Не надано таких доказів і до суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до принципів законності та заснованості на законі (стаття 19 Конституції України), відповідач зобов`язаний діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Отже, відповідач під час проведення перевірки суб`єкта господарювання у будь-якому випадку повинен дотримуватися порядку призначення та проведення такої перевірки, визначеному законодавством України, при цьому не передбачено винятків щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за результатами перевірки, призначеної та проведеної з грубим порушенням встановленого законом порядку, а тому такі результати не повинні породжувати для суб`єкта господарювання правових наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи, що встановлення відповідачем порушень, зазначених у акті перевірки, який є підставою для видання спірної постанови, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, а проведення позапланового заходу державного контролю призначено за відсутності підстав, встановлених Законом № 877, з порушенням порядку вручення наказу та направлення на проведення заходу контролю та без належного обґрунтування обставин порушення приписів діючого законодавства про працю з боку позивача, колегія суддів вважає, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК25296/926/НД/АВ/ТД-ФС від 23.11.2020 стосовно ТОВ ЄПААС є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята за результатами незаконно проведеної перевірки.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ч.4 ст.229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 по справі № 520/17491/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 14.06.2021 року