Постанова

від 09.06.2021 по справі 520/4018/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 р.Справа № 520/4018/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції соціального страхування України в Харківській області в особі Лозівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 17.03.21 по справі № 520/4018/21

за позовом Управління виконавчої дирекції соціального страхування України в Харківській області в особі Лозівського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

до ЗАТ "Барвінківський машинобудівний завод"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- стягнути з стягнути з ЗАТ Барвінківський машинобудівний завод на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Лозівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області капіталізовані платежі на суму 96262,69 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року відмовлено у відкритті провадження.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючсиь на порушення судом першої інстанції процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом, що позивач, звернувся до суду з позовом, як суб`єкт владних повноважень, який здійснює публічно-владні управлінські функцій в сфері соціального страхування, зокрема стягнення капіталізованих платежів для забезпечення страхових виплат і витрат на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, отже позовні вимоги виникли не з господарських (цивільно-правових) відносин, а з публічно-правових.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що Фондом проводяться страхові виплати пов`язані з нещасним випадком на виробництві потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були працівниками ЗАТ Барвінківський машинобудівний завод .

ЗАТ Барвінківський машинобудівний завод зареєстрований , як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у Лозівському відділені управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Лозівським відділенням Фонду соціального страхування України , отримано відомості від Державного реєстратора стосовно внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (часників) або уповноваженого ним органу щодо припинення ЗАТ Барвінківський машинобудівний завод в результаті його ліквідації.

Лозіським відділенням здійснено розрахунок капіталізованих платежів ЗАТ Барвінківський машинобудівний завод , який становить 96262,69 грн., направлено заяву про грошові вимоги до відповідача, проте останній заборгованість не визнав.

В зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно - правовим, оскільки позовні вимоги стосуються виконання грошових зобов`язань відповідача щодо сплати страхових платежів в процедурі ліквідації юридичної особи, а тому, посилаючись на правову позицію Верховного суду викладену в постанові від 08.09.2020 року у справі №320/6098/19, дійшов до висновку, що розгляд справи підлягає в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування.

Пунктами 1,5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України, затвердженою постановою КМУ від 04.12.2019 № 986 (далі -Порядок №986) здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Зі змісту ч. 1, 3 ст. 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Так, звертаючись до суду відділення Фонду діяло як один із суб`єктів владних повноважень, реалізовувало, насамперед , надані йому владні управлінські повноваження щодо поповнення Фонду публічними коштами, під якими, серед іншого, розуміються кошти фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України від 11 лютого 2015 року № 183-VIII Про відкритість використання публічних коштів ), а також недоїмки зі сплати соціальних платежів чи капіталізацію цих платежів.

Характер спірних відносин, що склався у цій справі, статус, компетенція, роль Фонду та його робочих органів у цих відносинах, предмет та правова природа спору дають підстави визнати, що відносини, пов`язані із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих платежів із застосуванням правил Порядку № 765 є відносинами зі сфери публічно-правових, у яких Фонд та його робочі органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

У цих відносинах Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як

суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом № 1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну

здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді. Якщо виникає спір через відмову суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення своєї підприємницької діяльності, виплатити ці платежі, то такі спори підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від ЗО травня 2018 року (справа № 822/1472/17), від 06 червня 2018 року (справа № 811/289/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 822/1544/16).

Вимоги про стягнення капіталізованих платежів юридичної особи, яка ліквідовується, на підставі Закону № 1105-XIV можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, якщо капіталізовані платежі вимагатимуться від юридичної особи, стосовно якої буде розпочата процедура банкрутства, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 820/315/17.

Отже, для вирішення питання щодо юрисдикції спору суд має встановити, чи розпочата процедура банкрутства щодо юридичної особи, до якої пред`явлені вимоги про стягнення капіталізованих платежів.

Висновки суду першої інстанції щодо належності даного спору до господарської юрисдикції ґрунтуються лише на підставі перебування особи, до якої заявлено вимоги, в процедурі ліквідації.

Проте, колегія суддів зазначає, що процедура ліквідації юридичної особи не є тотожною процедурі банкрутства.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства під банкрутством розуміється визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

У правовідносинах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суб`єкт підприємницької діяльності визнається неплатоспроможним, господарський суд відкриє справу про банкрутство і кредитори з вимогами до боржника, під поняття яких підпадають і капіталізовані платежі, можуть звернутися з ними до боржника.

Так, суд першої інстанції вирішуючи питання про належність даного спору до господарської юрисдикції, не з`ясував чи розпочата процедура банкрутства відносно Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації, а отже дійшов до передчасних висновків щодо юрисдикції даного спору.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №320/6098/19, колегія судів вважає помилковими, оскільки в даній справі надана правова оцінка іншим обставинам справи та по іншому предмету позову, який не є тотожним до справи, що розглядається.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а відтак передчасність висновків щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження.

Таким чином, ухвала суду про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема про відмову у відкритті провадження, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/4018/21 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 14.06.2021 року