Ухвала

від 14.06.2021 по справі 910/6727/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2021 року

м. Київ

справа № 910/6727/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020

у справі № 910/6727/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаторспецбуд"

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (повний текст складено 18.02.2021) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6727/20 після повернення поданої касаційної скарги на зазначене судове рішення ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.04.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" залишено без руху з підстав недодержання заявником вимог п. 5 ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, вказано на необхідність: 1) зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 204 грн.

Зазначену ухвалу від 11.05.2021 скаржник отримав 17.05.2021, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали заявником 24.05.2021 подано касаційну скаргу в новій редакції, до якої додано докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 204 грн.

У новій редакції касаційної скарги заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме, до правовідносин застосовано норми Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 45, 46, 61 Закону України "Про виконавче провадження" та не застосовано ст.ст. Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 129 - 1 Конституції України та зазначає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6727/20 підлягають касаційному перегляду через наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо усунення недоліку касаційної скарги в частині зазначення передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) подання цієї скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, до правовідносин застосовано норми Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 45, 46, 61 Закону України "Про виконавче провадження" та не застосовано ст.ст. Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 129 - 1 Конституції України, однак жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказує, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як саме ця норма права судами була застосована неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Викладені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Хоча скаржник у касаційній скарзі і зазначив про наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та в обґрунтування своєї позиції вказав на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте за змістом наведеної норми саме лише посилання на п. 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу без конкретизації норми (норм) права, практика застосування якої (яких) відсутня і потребує формування, не може бути визнано Судом підставою для відкриття касаційного провадження як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч. 5 ст. 292 ГПК України, зокрема, визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, а отже і не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 11.05.2021 щодо визначення передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, встановлений п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" підлягає поверненню скаржнику.

Оскільки касаційна скарга підлягає поверненню, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 910/6727/20 слід залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 292 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі № 910/6727/20 не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

2. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практика" про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 910/6727/20 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.