Постанова

від 09.06.2021 по справі 922/1141/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1141/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Ранг"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року (головуючий - Хачатрян В.С., судді: Ільїн О.В., Россолов В.В.) у справі

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області

до: (1) Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, (2) ОСОБА_1 , (3) Фермерського господарства "Ранг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фермерського господарства "Приоскільне",

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів та повернення земельної ділянки.

(у судове засідання з`явилась прокурор Костюк О.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Встановлені обставини спору

1. 11.09.2014 фізична особа ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:02:000:0614) для ведення фермерського господарства площею 26,5348 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

2. Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про надання в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2307-СГ ОСОБА_1 було надано в оренду бажану земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

3. В подальшому 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди відповідної земельної ділянки. Також сторонами складено акт погодження меж земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі.

4. 16.05.2016 між Головним управлінням Держземагенства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014, відповідно до якої визначено розмір орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

5. 09.09.2016 ОСОБА_1 зареєстрував Фермерське господарство "Приоскільне".

6. Далі, 07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу в суборенду, орендованих ним земельних ділянок (8 штук), в тому числі і ділянки з кадастровим номером 6323783000:02:000:0614.

7. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 14379-СГ від 13.12.2016 ОСОБА_1 надано згоду на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду.

8. 06.01.2017 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Ранг" укладено договір суборенди землі, відповідно до умов якого в суборенду останньому була передана вже неодноразово згадана земельна ділянка загальною площею 26,5348 га з кадастровим номером 6323783000:02:000:0614.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

9. У квітні 2020 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області (далі - Відповідач 1, ГУ Держгеокадастру в Харківській області), ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2), Фермерського господарства "Ранг" (далі - Відповідач 3, ФГ "Ранг"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгемагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2307-СГ;

- визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним, укладений 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договір суборенди земельної ділянки та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку загальною площею 26,5348 га, кадастровий номер 6323783000:02:000:0614, вартістю 666 127, 28 грн державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

10. Узагальнено позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що Головне управління Держземагенства у Харківській області неналежно перевірило заяву ОСОБА_1 щодо передання йому земельної ділянки в оренду, адже останній насправді не мав на меті створити нове фермерське господарство, а його дії були спрямовані на отримання ФГ "Ранг" в користування спірної земельної ділянки за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону), передбачених статтями 124, 134 Земельного кодексу України у відповідній редакції.

11. В обґрунтування ж наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив про необхідність вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів. На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагентства у Харківській області вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі землі у користування ОСОБА_1 , а згодом в суборенду ФГ "Ранг" без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

11.1. З огляду на те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області наразі є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і є Відповідачем 1 у даній справі, прокурор звернувся до суду з даним позовом самостійно.

Короткий зміст і мотиви судових рішень

12. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у задоволенні позовних вимог у даній справі відмовлено.

12.1. Господарський суд першої інстанції при вирішенні спору послався на положення Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та дійшов висновку про дотримання Відповідачами 1 і 2 вимог законодавства, яке регулює питання надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також про відсутність правових підстав для визнання недійсними наказу та оспорюваних договорів оренди та суборенди землі з підстав, які навів прокурор.

12.2. Окремо місцевий господарський суд акцентував, що виникненню права оренди у ОСОБА_1 слугувала та передувала активна участь у такому процесі ГУ Держземагенства у Харківській області як органу державної влади, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності, тому право оренди набуте другим Відповідачем законним шляхом. Відповідальність за порушення процедури розгляду заяви та перевірки її відповідності вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" у будь-якому випадку не може покладатися на особу, яка розраховувала на її належність і легітимність, отже, у спірних правовідносинах визнання наказу та договорів оренди та суборенди землі недійсними призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" на мирне володіння майном.

13. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021, рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги частково задоволено.

13.1. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області "Про передачу в оренду земельної ділянки" від 26.09.2014 № 2307-СГ; скасовано державну реєстрацію права оренди та суборенди на спірну земельну ділянку; зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

14. Апеляційний господарський суд мотивував свою постанову такими аргументами:

14.1. Представництво інтересів держави прокурором у даній справі є обґрунтованим та правомірним. Прокурор належно довів, що порушення інтересу держави у цих правовідносинах відбулося внаслідок ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати таку ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів та у не створенні фермерського господарства для роботи якого виділялась відповідна земля.

Враховуючи той факт, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із відповідачів у цій справі, то раціонально вважати, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим, звертаючись із даним позовом прокурор набув статусу Позивача.

14.2. З матеріалів цієї справи слідує, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Земельна ділянка протягом 2014-2017 років взагалі не використовувалась ОСОБА_1 , а створення ним через два роки після отримання оспорюваної земельної ділянки Фермерського господарства "Приоскільне" мало на меті ухилення від можливої відповідальності у вигляді оскарження у судовому порядку наказу та договору оренди.

За викладеного апеляційний суд вирішив, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання оспорюваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області незаконним та його скасування.

14.3. Оспорюваний у даній справі договір оренди укладено на виконання наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 2307-СГ від 26.09.2014, який наразі судом визнано незаконним та скасовано, а отже і сам договір оренди є таким, який укладений неправомірно.

Водночас, оскільки ОСОБА_1 , отримавши в оренду земельну ділянку та створивши фермерське господарство на її основі, не здійснював підприємницької діяльності, а одразу передав виділену землю у суборенду ФГ "Ранг" це свідчить про те, що у даному випадку мало місце невиправдане, штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного пільгового порядку одержання іншим приватним суб`єктом в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, а отже оспорюваний правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, що згідно приписів частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України дає підстави вважати його нікчемним.

Так як, неправомірні дії не породжують правомірних наслідків, отже і укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договір суборенди також є нікчемним.

Проте, оскільки оспорювані правочини є нікчемними, то позовна вимога про визнання їх недійсними не є належним способом захисту права чи інтересу Позивача, а тому і не може бути задоволена.

14.4. Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди та права суборенди на спірну земельну ділянку, то вказані вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договорів оренди та суборенди, а отже підлягають задоволенню. З цих це підстав задоволенню підлягає і вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку.

14.5. Господарський суд першої інстанції, обмежившись посиланням на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до неї дійшов передчасного висновку про відмову в позові, адже не встановив та в рішенні не зазначив про наявність (чи відсутність) всіх трьох (напрацьованих практикою Європейського суду з прав людини) критеріїв для відповідності втручання держави у право відповідачів. У цій частині місцевий господарський суд не врахував, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою, зокрема, і самого набувача майна.

14.6. Прокурором пропущено позовну давність з вимогами у даній справі, але враховуючи конкретні обставини спору, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, прокурор не позбавлений права просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Наявність активних дій прокурора покликаних на захист інтересів держави через подання позову, провадження по якому було закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства визнається судом поважною причиною пропуску строку позовної давності у даній справі і на думку суду за конкретних обставин цього спору це не призводить до порушення принципу правової визначеності та основних цілей інституту позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії Верховного Суду

15. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ФГ "Ранг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

15.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 подану касаційну скаргу залишено без руху на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у зв`язку із відсутністю у ній передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку і надано скаржникові строк для усунення недоліків скарги, а саме для викладення скарги у новій редакції з урахуванням вимог процесуального законодавства.

15.2. На виконання вказаної ухвали скаржник надіслав касаційному суду нову редакцію касаційної скарги, у якій навів підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, зазначивши, що постанова апеляційного господарського суду підлягає перегляду через наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

У касаційній скарзі ФГ "Ранг" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

15.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Ранг" (у новій редакції) з підстави касаційного оскарження, що визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги ФГ "Ранг" у новій редакції (узагальнено)

16. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурор у даній справі належно обґрунтував та підтвердив підстави для звернення до суду в інтересах держави є помилковим та таким, що зроблений з неправильним застосуванням приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведеної норми, що були викладені у постановах від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 16.12.2020 у справі № 922/534/19.

16.1. Обґрунтовуючи вказане скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у спірних правовідносинах є орган, який може захищати інтереси держави, а саме це ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а тому перед поданням позову прокурор був зобов`язаний попередньо повідомити цей орган про звернення до суду, а також з`ясувати причини з яких цей орган самостійно не звертається з позовом. Подаючи позовну заяву прокурор повинен був довести бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, однак цього не зробив, а звернувся до суду як самостійний позивач і тим самим усунув компетентний орган державної влади права від права на позов.

17. Крім цього, приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності з вимогами у даній справі пропущено прокурором з поважних причин, але скаржник вважає, що при наданні такого висновку суд здійснив неправильну оцінку поважності цих причин чим неправильно застосував положення частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

17.1. ФГ "Ранг" стверджує, що апеляційним господарським судом було зроблено передчасний висновок про поважність причин пропуску прокурором строків позовної давності внаслідок подання позову з недодержанням правил підвідомчості, адже такий строк пропущено прокурором двічі, а саме як при зверненні до суду з порушенням правил підвідомчості, так і під час звернення до господарського суду у цій справі. Апеляційний суд не звернув уваги, що доказів неможливості пред`явлення позову в передбачений законом строк, як і доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, прокурором не подано, а доводи останнього є фактично посиланнями на загальні норми права та необхідність їх застосування.

Доводи відзиву, який надійшов від Харківської обласної прокуратури (узагальнено)

18. У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує проти доводів, які наводить скаржник та стверджує, що здійснене апеляційним судом правозастосування є правильним та таким, що повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

19. Як убачається з позовної заяви, заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, до фізичної особи та до фермерського господарства, яке є суборендарем земельних ділянок про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди, а також про зобов`язання повернути державі земельну ділянку, надану для ведення фермерського господарства.

19.1. Поряд із підставами заявленого позову прокурор навів також аргументи щодо наявності порушених, на його думку, інтересів держави та необхідності їх захисту, а також вказав про те, що звертається до суду з даним позовом самостійно, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як орган, що уповноважений державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є одним із відповідачів у цій справі і повноважень на заявлення аналогічного позову немає.

10. Як вже зазначалося, розглядаючи дану справу апеляційний господарський суд погодився з доводами прокурора у цій частині та вказав, що представництво інтересів держави прокурором у даній справі є обґрунтованим та правомірним. За висновками апеляційного суду прокурор довів, що порушення інтересу держави у цих правовідносинах відбулося внаслідок ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати таку ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів та у не створенні фермерського господарства для роботи якого виділялась відповідна земля. Враховуючи той факт, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із відповідачів у цій справі і його наказ є предметом оскарження, суд вважав, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим, звертаючись із даним позовом прокурор правомірно набув статусу Позивача.

11. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним судом норм матеріального (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру") і процесуального (статті 4, 53 ГПК України) права при наданні вказаних висновків, колегія суддів Касаційного господарського суду жодних порушень таких норм не виявила.

12. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних чи господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у постанові від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

13. Частиною 3 статті 4 ГПК України визначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

14. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 ГПК України).

15. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до суду).

16. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

17. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

18. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 53 ЦПК України).

19. Вище вже зазначалося, що звертаючись до суду у цій справі прокурор вказав, що є Позивачем, бо ГУ Держгеокадастру в Харківській області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

20. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру в Харківській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що представництво інтересів держави прокурором у даній справі є обґрунтованим та правомірним.

21. Здійснене апеляційним судом правозастосування повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, а тому протилежні доводи касаційної скарги колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються.

21.1. В цій частині колегія суддів вважає доцільним також вказати, що відповідно до приписів статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

22. За викладеного, Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови з мотивів, які наводить ФГ "Ранг" у своїй касаційній скарзі щодо неможливості захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які він заявив у цій справі.

23. Що ж до доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом приписів ЦК України, якими врегульовано інститут позовної давності, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає таке.

24. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

24.1. За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

24.2. Відповідно до положень частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

24.3. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

25. За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

26. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

26.1. Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

27. Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.

28. Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що прокурор міг дізнатися про існування оскаржуваного наказу № 2307-СГ ще з моменту його прийняття - 26.09.2014, а тому трирічний строк позовної давності з вимогами про визнання незаконним та скасування цього наказу пропущено.

29. Втім, апеляційний суд встановив, що у березні 2018 року прокурор вже звертався з аналогічним позовом до цих же відповідачів в порядку цивільного судочинства, але в подальшому провадження у тій справі було закрито у зв`язку з тим, що цей спір мав би розглядатися в порядку господарського судочинства.

29.1. Вважаючи, що вказані обставини, а саме активні дії прокурора із захисту інтересів держави у вигляді подання позову хоча і з недодержанням правил підвідомчості/підсудності є поважної причиною пропуску строку позовної давності з вимогами у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку про можливість задоволення заявленого позову.

30. Колегія суддів Касаційного господарського суду знову ж таки не вбачає, неправильного застосування апеляційним судом наведених вище норм матеріального права при наданні вказаних висновків.

30.1. Крім цього, здійснене апеляційним судом правозастосування повністю узгоджується із висновками, зокрема, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що надавалися у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

30.2. Як правильно відмітив апеляційний суд, закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

30.3. При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на Позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах (див. висновки Верховного Суду у постановах від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19).

31. Доводи касаційної скарги ФГ "Ранг" про те, що апеляційний суд здійснив неправильну оцінку поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності, колегією суддів Касаційного господарського суду оцінюються критично, позаяк вони (по суті) спрямовані на переоцінку цих причин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300).

33. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

34. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду повністю відповідає правовим нормам, а тому не може бути змінена чи скасована. Водночас подана ФГ "Ранг" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

34.1. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе ФГ "Ранг".

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Ранг" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 січня 2021 року у справі № 922/1141/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.