Ухвала

від 10.06.2021 по справі 465/4614/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 465/4614/20

провадження № 61-8937ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначала, що від подружнього життя в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Після припинення подружніх відносин відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2004 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі

ј частини всіх видів доходів його заробітку (доходу), починаючи стягнення з

16 червня 2004 року до повноліття дитини.

Позивачка вказувала, що їх донька навчається в Міжрегіональному центрі професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова, на денній формі навчання з безоплатною основою, отримує стипендію. Крім того в доньки діагностовано хронічне захворювання цукровий діабет тип І (інсулінозалежний), вона потребує постійного медикаментозного лікування, відповідного дієтичного харчування, внаслідок чого потребує матеріальної допомоги, а відповідач добровільно ухиляється від її надання. На підставі вищевказаного позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітньої дочки.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, на весь період її навчання, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 03 серпня 2020 року і до досягнення донькою 23 років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівськогоапеляційного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2020 року доповнено, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, на весь період її навчання, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 03 серпня 2020 року, і до досягнення донькою 23 років. Припинити стягнення аліментів у разі припинення навчання ОСОБА_3 .

Скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня

2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 840,80 грн в дохід держави. Судовий збір у розмірі 840,80 грн віднесено на рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 261,20 грн.

25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду

м. Львова від 02 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Позовні вимоги у даній справі випливають зі спорів про стягнення аліментів.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Проте, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від

02 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 квітня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук