Постанова

від 14.06.2021 по справі 619/1996/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 червня 2021 року

м. Харків

справа № 619/1996/20

провадження № 22-з/818/216/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та перерозподіл судового збору у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року, а також за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року, -

в с т а н о в и в:

У травня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 131 683,81 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 20 000 грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 7204,92 грн., інфляційні збитки у розмірі 45 578 грн., а всього 72 782,92 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 727,82 грн.

Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 455,10 грн.

На рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року в частині стягнення 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 7204,92 грн. та інфляційних збитків у розмірі 45 578 грн. - скасовано та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року - змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та перерозподіл судового збору; просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 773,36 грн. та перерозподілити стягнутий з відповідача судом першої інстанції судовий збір у відповідності до задоволених позовних вимог позивача за результатами апеляційного перегляду, а також просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого відповідачем судового збору пропорційно задоволеним вимогам відповідача.

Обговоривши доводи заяви, судова колегія вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Судом встановлено, що 23 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням Кролевецький та партнери було укладено договір №02/23/06 про надання правової допомоги (а.с.171-172 т.1).

За умовами вказаного договору Об`єднання за завданням клієнта зобов`язувалося надавати ОСОБА_1 правову допомогу, необхідну для представництва та захисту інтересів клієнта під час розгляду судом справи №619/1996/20 за позовом ОСОБА_3 , а клієнт зобов`язувався приймати та оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3 договору №02/23/06 сторони погодили порядок розрахунків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначила, що відповідач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції - судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі в гривнях, у розмірі еквівалентному 500 доларів США за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу (а.с.209 т.2).

11 травня 2021 року адвокатським об`єднанням Кролевецький та партнери було складено рахунок-фактуру №59 та зазначено, що вартість юридичних послуг, наданих ОСОБА_1 , складають 13 882,05 грн. (а.с. 11т.2).

11 травня 2021 року сторонами підписано Акт здачі-приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги (а.с.12 т.2). У вказаному акті зазначено, що на момент підписання цього акту замовником сплачено вартість наданих юридичних послуг.

Обгрунтовуючи вимоги заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказувала, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11 773,36 грн., з урахуванням часткового задоволення вимог (84,81%).

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вказане та на те, що заявлені витрати (11 773,36 грн.) є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг (складання апеляційної скарги), затраченим ним часом на надання таких послуг, - колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Вимоги про перерозподіл стягнутого з відповідача судом першої інстанції судового збору у відповідності до задоволених позовних вимог позивача, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 316,84 грн. (а.с.28 т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача було стягнуто судовий збір у розмірі 727,82 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Натомість постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено на 15,2% (з 131 683,81 грн. на 20 000 грн.). Проте не вирішено питання про перерозподіл судового збору.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 200 грн. пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином слід зменшити суму до стягнення судового збору за подання позовної заяви з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 727,82 грн. до 200 грн.

Крім того наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого відповідачем судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволена на 72,5%.

При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 1261,21 грн.

З урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 914,38 грн. (72,5% від 1261,21 грн.).

Колегія суддів вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови, із частковим задоволенням вимог заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з судовим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 000 грн.

Зменшити суму до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору за подання позовної заяви з 727,82 грн. до 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 914,38 грн.

В іншій частині - у задоволенні заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова