Рішення

від 02.06.2021 по справі 541/702/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/702/18

Номер провадження 2/541/5/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 червня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

судді - Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 його представника адвоката Акрітова П.К.

представника відповідача адвоката Пугача С.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування права власності на спірну земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вказаною позовною заявою звернувся ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що 17 травня 1999 року із ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки № 532789, на підставі якого набув право власності на земельну ділянку площею 0,21 га, розташовану в с. Руда Миргородського району Полтавської області. В подальшому позивач отримав державний акт на відповідну земельну ділянку серія ПЛ № 077815 від 12.12.2004 року. Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5323282202:02:001:0030 а відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру. Позивач зазначає, що ним здійснювався обробіток вказаної ділянки до весни 2016 року, тобто коли відповідач по справі, ОСОБА_2 почав заперечувати відносно цього, вказуючи, що він є власником земельної ділянки. З вказаною обставиною позивач пов`язує вибуття земельної ділянки зі свого володіння. В подальшому позивачем було з`ясовано, що гр. ОСОБА_3 29.12.2015 року продала відповідачу земельну ділянку, площею 0,5483 га, частиною якої є ділянка площею 0,21 га, належна позивачу. На підставі вищенаведеного позивач прохав витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,21 га ріллі, яка розташована на території с. Руда Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323282202:02:001:0030 та скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 5323282202:02:001:0048, зареєстрованої за ОСОБА_2 ..

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с.23).

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 заперечив позовні вимоги. Зазначив, що між сторонами судом вирішувався спір з приводу скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану в с. Руда Миргородського району, площею 0,2100 га кадастровий номер 5323282202:02:001:0030. Прохав у задоволені позову відмовити. (а.с.30-31).

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Акрітов П.К. вимоги позову підтримали та прохали задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представник відповідача, адвокат Пугач С.В. в судовому засіданні прохав у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 17.12.1999 року уклав з ОСОБА_3 договір купівлі -продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі , що знаходиться в с. Руда Миргородського району Полтавської області (а.с.8).

В подальшому, 13.12.2004 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №077815 від 13.12.2004 року. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5323282202:02:001:0030. (а.с.7).

Відомості про земельну ділянку внесенні до Державного земельного кадастру. Власником земельної ділянки № 5323282202:02:001:0030 значиться ОСОБА_1 (а.с.14-15).

З договору купівлі-продажу від 17.12.1999 року, вбачається, що така земельна ділянка площею 0,21 га належала продавцю, ОСОБА_3 , на підставі державного акту на землю, виданого 03.07.1997 року Зубівською сільською радою № 001903.

З копії державного акту на землю, виданого 03.07.1997 року Зубівською сільською радою № 001903, вбачається, що він виданий гр. ОСОБА_3 та посвідчує її право власності на земельну ділянку, площею 0,70 га, з яких 0,15 га мають цільове призначення - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а решта 0,55 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с.6).

В подальшому, 29 грудня 2015 року гр. ОСОБА_3 уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5483 га., яка має кадастровий № 5323282202:02:001:0048 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру, а речові права на неї зареєстровані за ОСОБА_4 (а.с.11).

З договору купівлі-продажу від 19.12.2015 року, вбачається, що така земельна ділянка площею 0,5483 га належала продавцю, ОСОБА_3 , на підставі державного акту на землю, виданого 03.07.1997 року Зубівською сільською радою № 001903.

Позивач наголошує, що належна йому земельна ділянка, площею 0.21 га, була повторно продана ОСОБА_3 , відповідачу ОСОБА_4 та є частиною земельної ділянки, площею 0,5483 га.

Тому вважає, що його земельна ділянка з кадастровим № 5323282202:02:001:0030 площею 0,21 з його володіння, а тому прохав суд витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.ч1-3 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідно до ч.1 ст. 387 ЦПК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позовна вимога ОСОБА_1 вказує, що пред`явлений позов за своїм характером є віндикаційним позовом.

Разом з тим, застосування вказаного способу захисту можливе лише за наявності факту вибуття речі з володіння власника.

У сталій практиці ВС наголошується на застосуванні критерію реєстраційного підтвердження. Тобто, передумовою застосування такого засобу захисту, є те, що позивач має надати підтвердження вибуття із свого володіння майна.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що право власності на земельну ділянку, площею 0,21 га з кадастровим № 5323282202:02:001:0030 належним чином зареєстроване за ОСОБА_1 .. Право власності на відповідну ділянку площею 0,21 га з кадастровим № 5323282202:02:001:0030 до відповідача ОСОБА_2 не переходило.

Обрання неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Окрім того, зважаючи на викладені позивачем підстави позову, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач не надав належних та достатніх доказів, на підтвердження того, що його земельна ділянка з кадастровим № 5323282202:02:001:0030 за своєю конфігурацією розташована в межах земельної ділянки з кадастровим № 5323282202:02:001:0048 , належної відповідачу ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що відомості про обидві ділянки внесенні до Державного земельного кадастру, дані якого є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними.

На спростування достовірності внесених відомостей до Державного земельного кадастру позивач доказів не надав. Стверджуючи про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323282202:02:001:0030 є частиною земельної ділянки з кадастровим № 5323282202:02:001:0048 позивач не надав підтвердження в якій саме частині вони накладають одне на одного, чи накладаються вони повність чи частково, площі такої накладки. Суд зауважує, що за даними Публічної кадастрової карти земельні ділянки № 5323282202:02:001:0030 та № 5323282202:02:001:0048 одна на одну не накладаються. Фактично доказування вказаної обставини позивачем зводиться лише до припущень, що є недопустимим.

Окремою підставою відмови у позові є те, що позивач фактично прохає суд позбавити права власності відповідача на належну йому земельну ділянку.

Суд зауважує, що в цивільному законодавстві закріплена презумпція правомірності правочину. Тобто правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір купівлі -продажу від 29 грудня 2015 року, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на спірну ділянку, недійсним судом не визнавався, а такої вимоги до відповідача позивач не пред`являв. Права відповідача на земельну ділянку № 5323282202:02:001:0048 належним чином зареєстровані, а тому у ОСОБА_2 є всі підстави сподіватися на захист свого права на мирне володіння майном.

Стаття 41 Конституції України, закріплює, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Тобто, відновлення права позивача у такий спосіб буде непропорційним заходом по відношенню до прав відповідача та матиме наслідком їх порушення.

З огляду на сукупність встановлених обставин, на переконання суду, у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13; 81; 141; 258; 264; 265;354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння земельної ділянки 0,21 га ріллі, кадастровий номер 5323282202:02:001:0030 та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323282202:02:001:0048

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 11.06.2021 року.

Суддя О. А. Городівський