Ухвала

від 14.06.2021 по справі 2-307/11

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-307/11

н\п 4-с/490/40/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

14 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ішбулатова Світлана Рустамівна, на постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. від 30 травня 2019 року, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство РайфайзенБанк Аваль , -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ішбулатова С.Р., в якій скаржник просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. (далі - приватний виконавець) від 30 травня 2019 року, якою накладено арешт на кошти пенсії в АТ КБ Приватбанк .

В обгрунтування поданої скарги адвокат Ішбулатова С.Р. вказує на те, що 11 вересня 2019 року вона ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ РайфайзенБанк Аваль 4 900 058 грн 18 коп. За результатами ознайомлення їй стало відомо про винесення приватним виконавцем постанови від 30 травня 2019 року про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 .

На думку адвоката Ішбулатової С.Р., ця постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки нею накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , які є його пенсією. Із коштів, які є пенсією ОСОБА_1 Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва на підставі постанови приватного виконавця Куліченка Д.О. від 03 червня 2019 року здійснюється відрахування коштів у розмірі 20%. А решта суми, тобто 80% перебуває під арештом, накладеним оскаржуваною у цій справі постановою приватного виконавця від 30 травня 2019 року. Таким чином ОСОБА_1 позбавлений 100% своєї пенсії.

Від приватного виконавця 19 квітня 2021 року надійшли заперечення на скаргу, в яких він вказує на правомірність своєї постанови від 30 травня 2019 року та відсутність підстав для визнання її неправомірною та скасування. Приватний виконавець вказав на те, що 02 червня 2020 року на його адресу надійшла заява ОСОБА_1 про знання арешту з рахунку. Однак до неї не було додано документального підтвердження, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Крім того, із доданих боржником документів вбачається, що на рахунок надходять кошти, які не є пенсією. Тому ним надана боржнику відповідь про те, що із наданих ним документів не можливо ідентифікувати номер рахунку, на який зараховується пенсія. Також приватний виконавець вказав на те, що саме банк повинен визначити статус коштів на рахунку, та у разі якщо на відповідні кошти заборонено накладати арешт банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове використання цього рахунку. Оскільки будь-яких повідомлень з банку йому не надходило, підстави для знаття арешту були відсутні.

У період з вересня 2019 року до 11 січня 2021 року скарга перебувала у провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2021 року для розгляду цієї скарги визначено головуючого суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2021 року скаргу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М.

У судове засідання 11 червня 2021 року з`явилася представник скаржника - адвокат Ішбулатова С.Р.

Приватний виконавець Куліченко Д.О. та представник ПАТ РайфайзенБанк Аваль - Салтиков С.С. взяли участь у судовому засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EASYCon".

У судовому засідання представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Ішбулатова С.Р. вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити.

Приватний виконавець Куліченко Д.О. та представник ПАТ РайфайзенБанк Аваль Салтиков С.С. вказали на безпідставність скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Суд заслухавши пояснення представника скаржника, приватного виконавця, представника заінтересованої особи та дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року частково задоволено позов ПАТ РайфайзенБанк Аваль . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ РайфайзенБанк Аваль в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 105 000 дол. США, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 10 987, 53 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

За результатами апеляційного провадження, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 грудня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ РайфайзенБанк Аваль , рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2014 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ РайфайзенБанк Аваль 4 900 058 грн 18 коп. заборгованості за кредитним договором, а саме: 200 000 доларів США, що еквівалентно 2 685 004,80 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 164 994 доларів США 37 центів, що еквівалентно 2 215 053 грн 38 коп., процентів за кредитним договором. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Надалі це рішення звернуто до примусового виконання.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. від 30 травня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 12 січня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ РайфайзенБанк Аваль 4 900 058 грн 18 коп.

30 травня 2019 року копію цієї постанови направлено на адресу боржника та стягувача.

Цього ж дня 30 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. винесено постанову про накладено арешт на всі грошові кошти в будь якій грошовій одиниці та валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на всіх рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику ОСОБА_1

30 травня 2019 року приватним виконавцем до всіх банківських установ України направлено вимогу про надання інформації щодо договорів боржника про зберігання цінностей та/або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком та інформації стосовно наявності та стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунку боржника за період з 01 січня 2018 року.

Надалі 03 червня 2019 року приватним виконавцем Куліченком Д.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника якою постановлено здійснювати відрахування із усіх видів доходів ОСОБА_1 .

Ця постанова 03 червня 2019 року направлена до Центрального об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва для виконання.

На запит приватного виконавця АТ КБ Приватбанк повідомило про накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 , всього на десять рахунків ОСОБА_1 (лист від 12 вересня 2019 року №20.1.0.0.0/7-190905/2499).

Листом від 14 листопада 2019 року № 20.1.0.0.0/7-191011/1910 АТ КБ Приватбанк повідомило приватного виконавця про виконання його постанови від 30 травня 2019 року про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 .

Надалі 02 червня 2020 року від адвоката Ішбулатової С.Р. до приватного виконавця надійшла заява про скасування постанови від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 59245557 згідно з якою накладено арешт на кошти пенсії боржника в АТ КБ Приватбанк .

Листом від 03 червня 2020 року № 3189 приватний виконавець Куліченко Д.О. представнику боржника адвокату Ішбулатовій С.Р. повідомив про неможливість зняття арешту з коштів боржника, оскільки у нього відсутні будь-які докази того, що один із рахунків боржника має спеціальний режим використання. Крім того, зазначив, що на рахунок, про який зазначає представник скаржника, крім пенсії надходять кошти, які не є пенсією.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Зі змісту скарги слідує, що оскаржувану у цій справі постанова приватного виконавця винесена 30 травня 2019 року. Про наявність цієї постанови представник скаржника дізналася 11 вересня 2019 року, про що свідчить відмітка на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с. 13 том 3). Будь-яких даних про те, коли саме ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про винесення оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

Скарга на постанову приватного виконавця від 30 травня 2019 року представником ОСОБА_3 подана до Центрального районного суду м.Миколаєва 20 вересня 2019 року, тобто у строки визначені статтею 449 ЦПК України.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника.

Вирішуючи питання про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Частина друга статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Порядок виконання судових рішень, які набрали законної сили визначено Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII у редакції чинній станом на винесення оскаржуваної постанови).

Відповідно до частини першої статті першої Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання судового рішення здійснюється органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) та приватними виконавцями.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (абзац перший частини п`ята статті 26 Закону №1404-VIII).

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника (частина перша статті 56 Закону № 1404-VIII).

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (абзац перший та третій частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII).

З аналізу наведеної норми слідує, що постанова, зокрема, про арешт коштів боржника виноситься виконавцем разом із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку що зважаючи на те, що загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 становить 4 900 058 грн 18 коп., накладення приватним виконавцем Куліченком Д.О. у день відкриття виконавчого провадження арешту на кошти боржника є правомірним.

Підстави для скасування постанови приватного виконавця Куліченка Д.О. від 30 травня 2019 року про арешт коштів боржника суд не вбачає.

Доводи скарги зводяться до незгоди скаржника з бездіяльністю приватного виконавця Куліченка Д.О. щодо зняття арешту із одного з рахунків боржника, однак така бездіяльність не є предметом судового контролю у даній справі. Виходячи із прохальної частини скаржник просить визначити неправомірною та скасувати тільки постанову приватного виконавця від 30 травня 2019 року.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 та про необхідність відмовити у її задоволенні.

Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, оскільки такі витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 447-453 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ішбулатова Світлана Рустамівна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Л.М. Шолох